Сі й Трамп домовилися говорити – і це змінює сценарій завершення війни

Першим результатом зустрічі лідерів США та КНР є сам факт цієї зустрічі. Тобто дві наддержави фактично відкрили переговорний трек.

Для нас це важливо, оскільки спроби Трампа самостійно задати рамки переговорів щодо завершення російсько-української війни зазнали поразки.

Друге — сторони не бажають (і не готові) входити в процес повномасштабної торговельної війни з похідними у вигляді загроз (швидше медійних, ніж реальних) військової конфронтації.

А це означає, що поле сценаріїв завершення війни знову розширюється. Імовірність "просто заморозки" без додаткових політичних або фінансових домовленостей дещо зменшується. Як і різко зменшується ймовірність масштабування війни. Чому це важливо?

"Заморозка" у разі конфронтації могла розглядатися США та КНР як спосіб уникнути зайвих ризиків і тим більше — розширення російсько-української війни до рівня, коли обидві держави були б змушені в неї втрутитися. Воювати, так само як і витрачати великі (у масштабах їхніх економік) ресурси на підтримку сторін, ні Трамп, ні Сі не хочуть.

Третій результат. Підняття питання України та Росії вже на першій зустрічі означає запрошення Китаю долучитися до процесу. Фактично, це те, на що Сі й очікував — пряме прохання Трампа підключитися. І це свідчить про те, що без КНР цю війну не зупинити.

Але це сталося не через "винятковість" нашого питання для двох наддержав. Рівень залучення КНР і варіанти завершення війни стануть базою, на основі якої вибудовуватимуться зони присутності американських і китайських інтересів у регіоні. Зокрема й в Україні.

Четверта теза. Сьогоднішня зустріч — лише початок процесу. Враховуючи, що сторони за важливими для себе питаннями (тарифи, рідкісноземельні елементи) взяли річну паузу в конфронтації, ми маємо часові рамки — період, у який буде "упаковано" як формування системи майбутніх відносин США та КНР, так і формат мирної угоди щодо України.

А це означає, з одного боку, час, який сторони намагатимуться використати для демонстрації своїх успіхів. А з іншого — час для формування бачення, як і на яких умовах (а також за чиєї підтримки) буде завершена війна — але вже у 2026 році, не раніше.

З огляду на це можна очікувати активізації китайської політики у нашому напрямку. Зокрема — призначення нового (або просто активізацію вже чинного) спецпредставника Пекіна з питань російсько-української війни. Тобто переговорника, який контактує з обома сторонами.

Або, можливо, за аналогією зі США — двох груп: окремо для Росії та для України. І предметом обговорення (на думку Пекіна) будуть не лише питання війни, а й післявоєнної співпраці.

У цьому немає нічого нового — такий самий алгоритм застосовують США. Китай, враховуючи, що Трампу це "не вдалося", реалізує аналогічний підхід.

Що це означає для України? Необхідність різкої активізації політики на китайському напрямку. Робити вигляд, що "КНР не існує", більше не вийде. Китай уже в процесі — хай навіть без особливого ентузіазму, але зі згоди США. А отже — це сторона, з якою потрібно говорити. Зрештою, далеко не всі країни ЄС горіли бажанням допомагати Україні у 2022 році, але регулярна комунікація допомогла.

На китайському напрямку вже нароблено чимало помилок. Але є й велика кількість посередників, важливих для Пекіна, з якими Україна має хороші відносини. Це можуть бути, наприклад, Туреччина і Польща — якщо говорити про найближчих сусідів. Якщо ширше — ОАЕ, Саудівська Аравія, Казахстан, Пакистан, Єгипет. Вибір достатній. Працювати можна.

Та крім питань війни і миру, слід пам’ятати про раціональність. І США, і КНР "зупинятимуть війну" заради чогось — тобто реалізації певних своїх планів у регіоні. А це означає, що Україні потрібна конкретика й пропозиції в економічній і зовнішньополітичній сферах.

Оригінал