Журналісти обурені: Верховний суд заборонив називати імена підозрюваних у злочинах. Як тепер працювати?!

У Цивільному кодексі ще з 2003 року є норма, що людина має право на захист свого немайнового права, а це, поміж іншого, й імʼя. Цю норму кілька разів намагались скасувати, але відповідні законодавчі ініціативи не підтримали. Натомість у 2005 році до норми додали частину четверту — вона забороняє вказувати імʼя людини, яку підозрюють чи обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, до того моменту, як вирок стосовно неї набуде законної сили, і ще в інших передбачених законом випадках. Щоправда, про які саме випадки йдеться — законодавець не уточнює. Утім, на сьогодні ми маємо стабільну норму, що забороняє використовувати імʼя людини, яка підозрюється у вчиненні кримінального злочину, до остаточного вироку щодо неї. Застосування цієї норми послідовне й однозначне ― це підтверджують рішення Верховного суду протягом 2019—2025 років. Тобто коли суди встановлювали, що цю норму порушили, а імʼя людини використовували до набрання вироком сили, вони зазначали, що треба видалити всю статтю чи новину, де є згадка імені цієї людини.

У нашому рішенні ми розставили акценти інакше. Суд виходив з того, що суспільство має право знати суспільно значущу інформацію. І суд не може заборонити ані медіа, ані відповідним органам розказувати про кримінальні розслідування та їхній перебіг — це свобода вираження поглядів, передбачена статтею 10 Конвенції. Ми також виходили з того, що треба з усією обачністю й обережністю доносити до суспільства цю інформацію і не порушувати принцип презумпції невинуватості. Тому, попри послідовну судову практику, коли з медіа повністю видаляли всю статтю чи новину, ми збалансували ці обидва права і зазначили, що з матеріалу треба просто видалити імʼя людини, а суспільно важливу інформацію залишити. І медіа у своїй касаційній скарзі саме й просили, щоб суд виніс рішення не видаляти текст повністю, а лише видалити згадку прізвища. Суд дослухався до цієї позиції.

А як тоді журналісти мають писати, щоб не порушувати вимоги?

Порад давати ми не можемо. Але хочу звернути увагу на частину сьому цієї статті. У ній зазначено, що використання початкової літери прізвища людини в засобах масової інформації не є порушенням її прав. Тобто, як ви бачите, ніякої нової заборони не зʼявилося. Твердження, що саме після постанови Верховного суду від 10 вересня 2025 року не можна використовувати імʼя, — помилкове.

Отже, виходить, ця заборона була, але імʼя підозрюваних прибирали лише в тих випадках, коли вони зверталися до суду, щоб поновити своє право?

Саме так. І тут варто пояснити, що ця заборона існує незалежно від того, чи попередила публічно людина, що забороняє використовувати своє імʼя, чи ні.

Тоді практичне запитання. Обрання запобіжного заходу відбувається на відкритому засіданні, на ньому можуть бути присутні журналісти, трансляцію засідання часто веде судова влада. Підозрюваний на цьому засіданні сам називає своє імʼя. При розгляді справи по суті прізвище вказується на сайті судової влади. Як бути в цьому випадку?

Висновки цієї постанови стосуються конкретної фабули справи, у якій згаданих вами обставин не було. Тому на підставі цієї постанови відповісти на це запитання неможливо. Тут потрібно розуміти, що судді виносять свої рішення, виходячи виключно з обставин конкретної справи, фактів і аргументів, які наводять сторони. Ані в цій справі, ані в інших шести схожих справах, які колись розглядав Верховний суд, не йшлося про трансляцію судового засідання в межах кримінального процесу.

Чи правильно я розумію, якщо трансляція є, то на її основі журналіст може вказати імʼя обвинуваченого?

Ми це питання в рамках справи теж не розглядали, бо жодна зі сторін не посилалась на те, що вона отримала імʼя з трансляції судового засідання.

«Бабель» поспілкувався з юристами, вони одностайно погодились, що навіть якщо журналіст прийшов на засідання і там почув імʼя підозрюваного або дізнався про нього з трансляції, він все одно не може назвати його в публікації — усе це не скасовує заборону частини 4 статті 269 ЦК.

А як діяти, якщо людина, стосовно якої триває розслідування, дає інтервʼю по суті своєї справи? Можна вважати, що таким чином вона дала згоду оприлюднити своє імʼя, і посилатись на це інтервʼю в майбутньому?

У цій справі це питання теж не вивчали, бо таких обставин там не було. Тож позиції суду в такому ракурсі немає. Але принагідно хочемо звернути увагу, що частина перша статті 296 передбачає право людини використовувати своє імʼя в усіх сферах своєї діяльності.

Можливо, гостра реакція медіа на вимоги статті 296 ЦК і те, які запитання ви зараз ставите, є ознакою того, що варто подумати про певні зміни й осучаснення цивільного законодавства. Наприклад, у Великій Британії, де норми пройшли випробування століттями, преса може публікувати імʼя людини після того, як їй висунули офіційні обвинувачення. Але там передбачені певні винятки.