Юлія Гасенко: "Українські фахівці з постачання давно вміють діяти в кризі – і саме ця гнучкість стає нашою конкурентною перевагою"

Саме тому експерти з досвідом кризового менеджменту, такі як Юлія Гасенко, сьогодні формують нову культуру адаптивного менеджменту, де кожне рішення спирається на аналітику, партнерство й здатність діяти проактивно за будь-яких умов.

Юлія Гасенко – експертка з управління ланцюгами постачань із понад 14-річним досвідом роботи у міжнародній FMCG-компанії, 13 з яких – на керівних посадах. Сьогодні вона поєднує консалтингову діяльність у сфері Supply Chain із волонтерською роботою в межах програми IRS Volunteer Income Tax Assistance у США. 

Поговорили з Юлією про те, як зміни у світовій логістиці формують нову епоху адаптивного менеджменту, чому цифрові рішення більше не є опцією, а необхідністю, і чому українські спеціалісти вже зараз задають тон на глобальному ринку.

— Юліє, як починався ваш професійний шлях і що стало визначальним у виборі кар’єри в сфері постачання?

— Мій шлях у логістиці почався з аналітичного інтересу до того, як економічні процеси взаємодіють у реальному секторі. Освіта за спеціальністю «Облік та аудит» у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка дала міцну базу для розуміння економічних закономірностей, а робота у великій міжнародній компанії у сегменті FMCG відкрила можливість побачити, як ці закономірності втілюються в масштабі виробництва й постачання. З часом я зрозуміла, що саме Supply Chain – це серце бізнесу, яке задає ритм усьому організму компанії. 

— Ви багато років працювали на керівних позиціях у сфері постачання. Які досягнення стали для вас найбільш значущими?

— Передусім – розробка та впровадження системи MRP (Material Requirements Planning), яка дала змогу перейти від інтуїтивного планування до точного прогнозування потреб і балансування запасів. Це не просто технічна зміна, а зсув мислення.

Окрім цього, мені вдалося побудувати ефективну систему управління запасами, що суттєво зменшила рівень надлишкових матеріалів і одночасно забезпечила стабільність виробничих процесів.

Важливим результатом також стало скорочення плинності кадрів: ми вибудували культуру довіри, прозору систему обміну інформацією між підрозділами й чіткі KPI, завдяки чому команда відчула свою залученість і вплив на результат.

— З якими глобальними викликами сьогодні стикається сфера постачань?

— Найбільший виклик – це нестабільність. Світова логістика давно вийшла за межі прогнозованих процесів. Ми бачимо, як геополітичні ризики, кліматичні катастрофи, кіберзагрози та дефіцит робочої сили одночасно впливають на всі ланки ланцюга постачання. Крім того, під тиском енергетичних криз і зростання вартості транспортування компанії змушені шукати нові формати співпраці з постачальниками, балансуючи між швидкістю, вартістю й надійністю.

Ще один фактор – зростання вимог до прозорості. Споживачі й партнери очікують повної відстежуваності походження товарів і дотримання стандартів сталого розвитку. Це змінює саму природу управління ланцюгами постачань:тепер важливо не лише доставити продукт, а й довести, що весь шлях його створення є етичним і безпечним.

— Окрім викликів, у галузі з’явилося багато нових інструментів та можливостей. Які технологічні тренди відіграють сьогодні ключову роль?

— Найпомітніші тренди – це аналітика даних, штучний інтелект і автоматизація процесів. Інтелектуальні системи дозволяють не просто реагувати на проблеми, а передбачати їх. Алгоритми прогнозують коливання попиту, затримки транспорту чи зміни у вартості ресурсів.

Другий напрям – цифрові двійники (digital twins), які дають змогу моделювати ланцюги постачань у реальному часі та тестувати сценарії без ризику для бізнесу.

Окремо варто відзначити блокчейн: він формує довіру між усіма учасниками ринку завдяки прозорості операцій. А технології Інтернету речей (IoT) допомагають відстежувати вантажі, контролювати температуру, вологість і місцеперебування продуктів у режимі 24/7. Це вже не майбутнє, а поточна практика компаній, які розуміють, що швидкість реакції визначає конкурентоспроможність.

— У сучасному бізнесі часто говорять про «цифрову трансформацію». Що для вас означає автоматизація в контексті Supply Chain?

— Впровадження будь-яких змін – це завжди робота не лише з процесами, а й із людьми. Найскладніше було подолати природний опір новому. Для працівників, які звикли працювати вручну або спиратися на власний досвід, автоматизація здавалася ризиком, ніби технології можуть замінити їхню роль. Насправді ж завдання полягало в іншому: показати, що цифрові інструменти не забирають контроль, а дають змогу бачити ширшу картину й приймати точніші рішення.

Другий виклик стосувався аналітичної культури. Щоб дані справді працювали, потрібно було навчити команду не просто збирати інформацію, а розуміти, як її інтерпретувати та застосовувати у щоденних рішеннях. Ми робили це поступово: через тренінги, внутрішні воркшопи, наставництво та спільну аналітичну роботу між підрозділами. Такий підхід допоміг зруйнувати бар’єр між «тими, хто рахує», і «тими, хто виконує», і створити спільну культуру дій, заснованих на даних.

— Український бізнес пережив кілька масштабних криз – від пандемії та війни до глобальних перебоїв із постачаннями. Як це вплинуло на галузь?

— Україна фактично стала школою адаптивності. Те, що для інших країн стало новим викликом, для українських фахівців – звичне середовище. 

Ми навчилися діяти в умовах дефіциту ресурсів, змінювати маршрути постачання, шукати альтернативи постачальникам і водночас зберігати ритм виробництва. Цей досвід сьогодні цінується на міжнародному рівні. Гнучкість, аналітичне мислення й здатність знаходити рішення у неможливих обставинах – це компетенції, які перетворюють українських менеджерів із постачання на гравців світового рівня.

— Які головні виклики стояли перед вами під час впровадження нових систем управління?

— Будь-які зміни зустрічають опір. Для людей, які роками працювали вручну, перехід до цифрових інструментів здається загрозою. Тому важливо було не просто встановити систему, а змінити культуру мислення: навчити команду довіряти даним, розуміти їхню цінність.

Другий виклик – нестача аналітичної культури. Я переконана, що аналітика має бути не лише інструментом керівника, а частиною щоденного процесу прийняття рішень на всіх рівнях. Досягти цього вдалось завдяки багатом практикам: це і навчання та тренінги з аналітики та роботи з даними, а також програми наставництва, де аналітики ділились своїми знаннями з колегами.

— Які, на вашу думку, головні напрями розвитку сфери постачань та логістики найближчими роками?

— Майбутнє за аналітичними системами, які з’єднують виробництво, постачання й споживача в єдину мережу даних.

Також дедалі важливішими стають питання сталого розвитку – мінімізація втрат, енергоефективність, відповідальне використання ресурсів. І це стає можливим через інновації, які вже сьогодні відіграють ключову роль у бізнесі – штучний інтелект та машинне навчання, хмарні рішення, робототехніка.

Ще один важливий тренд, який набирає обертів – так званий зелений SCM (Supply Chain Management). Споживачі більш прискіпливо ставляться до компаній і воліють обирати тих рітейлерів, які відповідально ставляться до виробництва та розуміють, який вплив мають на навколишнє середовище. До того ж, така позиція є корисною і у довготривалій перспективі, адже підвищує використання відновлюваних ресурсів та зменшує негативний вплив на екологію.

— Що мотивує вас залишатися у сфері, яка потребує постійної концентрації та аналітики?

— Найбільше мотивує відчуття впливу. Supply Chain – це не просто операційна функція, це нервова система бізнесу. Від того, наскільки злагоджено працюють процеси постачання, залежить стабільність виробництва, виконання зобов’язань перед партнерами та безперервність роботи цілої компанії.

Є ще один аспект, який для мене важливий – людський. Кожен прорахований ризик, кожне вчасне рішення означає, що підприємство продовжує працювати, люди зберігають робочі місця, а клієнти отримують необхідні товари. Це дає розуміння, що навіть у кризових умовах твоя робота підтримує цілі галузі. І саме це відчуття реального результату, а не просто цифр у звіті, мотивує залишатися у професії й рухатися далі.

— І наостанок: яким ви бачите майбутнє українських фахівців у глобальному контексті?

— Я переконана, що українські експерти з логістики вже сьогодні формують міжнародні стандарти гнучкості та стійкості. Ми вміємо діяти швидко, відповідально й творчо навіть там, де інші шукають інструкції. І ця здатність – наша найцінніша експертна компетенція.

Наступний крок – передавати досвід, формувати професійні стандарти, залучати молодих спеціалістів і показувати, що українська логістика може бути прикладом для світу.