Криваві уроки Бахмута: як РФ народила метод "інфільтрації", який зараз працює в Покровську

Сьогодні розглянемо основний метод (тактичний прийом), який останнім часом став активно використовуватись російським командуванням під час їх наступальних операцій при штурмі районів оборони ЗСУ, які спираються на більш-менш великі населені пункти. Наразі це питання, безсумнівно, має досить актуальний характер, оскільки фактично саме зараз ми бачимо його реалізацію російським командуванням безпосередньо на практиці — під час організації та ведення бойових дій у містах Куп’янськ та Покровськ.

Спочатку трохи "передісторії" про те, як взагалі "сплив" цей метод у тривалій російсько-українській війні, ставши на сьогодні основним у процесі загального керівництва та управління діями військ російським командуванням на тактичному та оперативно-тактичному рівнях під час "штурму міст".

Масове використання Силами оборони України (і ЗСУ зокрема) у тактичній зоні так званих "дронів" (фактично, малих БпЛА) різного призначення (як ударних, так і розвідувальних або "комбінованого" призначення) свого часу дало змогу ЗСУ різко знизити ефективність атакувальних/штурмових дій російської армії в тактичній зоні. Ба більше, комплексний підхід українського командування до їх використання для моніторингу самого "поля бою" (своєчасне виявлення атакувальних підрозділів ще на етапі їх висування) та їх подальшого вогневого ураження давав змогу завдати їм досить значних втрат. Це своєю чергою призводило в більшості випадків до зриву атак/штурмів противника як таких.

По суті, малі безпілотники стали важливою (якщо не головною) складовою тактичного розвідувально-ударного "контуру" українських військ на тактичному рівні. Кожен підрозділ, частина, з’єднання ЗСУ (й взагалі всіх СОУ), будуючи систему оборони у своїй смузі чи на своїй ділянці, це робили (ну або прагнули це робити), роблячи ставку на КОМПЛЕКСНЕ та інтенсивне використання "малих" БпЛА.

Ба більше, широке використання засобів автоматизації бойового управління разом з ними на ТАКТИЧНОМУ РІВНІ дало змогу ЗСУ досягти небаченої раніше ефективності в оборонних діях на тактичному рівні. Оскільки, поступаючись противнику (іноді в рази) за кількістю сил і засобів, широке і всебічне застосування безпілотників давало можливість частинам і підрозділам ЗСУ досягти бажаного результату (забезпечити необхідний рівень стійкості своєї системи оборони), обходитися значно меншими силами, ніж можна було очікувати, виходячи з класичних тактичних норм-розрахунків "на оборону".

Так, я маю на увазі ту саму "kill zone", про яку не говорили і не продовжують говорити тільки ледачі. Фактично на полі бою була створена ситуація, коли противник не міг раптово (приховано) навіть просунутися вперед для проведення атакувальних/штурмових дій. Простіше кажучи, російські атакувальні підрозділи не могли навіть наблизитися до позицій Збройних сил України, не зазнаючи у більшості випадків критичних для себе втрат. Дуже показовими в цьому плані були кілька конкретних прикладів з широким резонансом у ЗМІ та інтернеті, викликаних поширенням відповідного відеоконтенту з колонами російської бронетехніки у вогні та "полюванням" українських дронів за ворожою піхотою.

Важливо Ряджені росіяни в Покровську: чому диверсійні групи РФ не можуть вирішити завдання взяття міста

Іншими словами, Збройні сили України першими у світі впровадили та масштабували "кіл-зону" на системному рівні. Головною причиною, яка спонукала їх до цього, безсумнівно, була перевага противника у силах та засобах (постійне збільшення чисельності особового складу у частинах та з’єднаннях російського стратегічного угруповання, що діє на території України, кратна перевага в озброєнні та військовій техніці/ОВТ тощо). А використання описаного мною вище "контуру" дало змогу ЗСУ ПЕВНОЮ МІРОЮ нейтралізувати ці переваги противника. Хоча б у тактичній зоні…

Однак було б верхом дурості вважати, що російське командування не відреагує на все це і не намагатиметься знайти відповідну "протиотруту". Ба більше, його до цього постійно "заохочує та стимулює" власне військово-політичне керівництво, яке регулярно вимагає відповідного результату "тут і зараз" (що своєю чергою тягне за собою для російського військового командування необхідність підготовки, організації та проведення наступальних операцій на відповідному рівні, що неможливо без подолання оборони Збройних сил України на тактичному рівні).

Іншими словами, російське командування було змушене шукати і, врешті-решт, знайти якийсь спосіб "зламати" оборону Збройних сил України. І хоча ці пошуки були дуже "драматичними" (адже перше, що російське командування зробило в цьому напрямку – звернулося до звичного, широко поширеного і горезвісного власного методу "затиснемо масою"), проте в підсумку, методом проб і помилок, йому вдалося знайти "правильну стежку".

Я не буду зараз докладно зупинятися на процесі цих російських "досліджень" через бажання заощадити простір і час, а лише нагадаю у зв’язку з цим нашим читачам, як дуже яскравий їх приклад, етимологію появи і широкого застосування у передових частинах та підрозділах російських військ засобів "малої механізації" (мотоциклів, мопедів, різного роду баггі, легкових автомобілів, іноді навіть самокатів і т. д.).

Адже було чітко зрозуміло, що до цього призвело артикульоване та визначене свого часу російським командуванням бажання дати своїм передовим штурмовим підрозділам можливість швидко та з мінімальними втратами долати ту саму "кіл-зону", створену українськими військами за допомогою тактичних БпЛА. Ворог чітко і недвозначно "шукав", "випробовував варіанти", постійно перебуваючи в "творчому пошуку", водночас продовжуючи застосовувати і поєднувати на практиці "раніше випробувані" методи і способи, на кшталт тих самих "м’ясних штурмів".

Проблема для російського командування полягала ще й у тому, що паралельно з його "пошуком" удосконалювалася і українська система (розширювалася сама "кіл-зона", українські безпілотники ставали більш досконалими та ефективними, з’являлися нові модифікації та їх види, іноді все це відбувалося вибухоподібно). Тобто російським військам постійно у зв’язку з цим доводилося адаптуватися та "надолужувати згаяне". Процес затягнувся, і в його ході ніхто з російського боку не збирався відмовлятися від масових "накатів" (Кремль вимагав і продовжує вимагати "перемог" — отже, необхідно "рухатися вперед за всяку ціну").

Зрештою, російське командування (не знаю, чи знайшли вони когось "розумного", чи це було колективно виплекане "розуміння") зуміло в цьому контексті визначити кілька досить ефективних рішень. Наскільки я розумію, це саме "розуміння" прийшло до нього, коли воно подивилося на проблему української "кіл-зони" одночасно, як комплексно, і, так би мовити, роздільно. А також, що важливо, дійшло висновку, що характер та особливості системи оборони Збройних сил України, з погляду її ефективності, на багатьох оперативних напрямках є НЕОДНОРІДНИМИ.

Важливо ЗС РФ відшукали слабкі місця в обороні Покровська: брак піхоти, брехня командирів, — аналітики

Перше, з чого вони почали, спробували чітко визначити, як і на чому будується оборона ЗСУ, що спирається на "кіл-зону", побудовану за допомогою дронів, які її основні елементи та основні принципи дії? Прикладів для цього у росіян було достатньо, я б навіть сказав, в надлишку…

У зв’язку з цим їх "дуже цікавило" — як і за допомогою чого ЗСУ здійснюють моніторинг тактичної зони (зокрема визначення робочих частот та каналів їх розвідувальних БпЛА), який час реакції їх вогневих засобів у разі виявлення атакувального російського підрозділу, що і як "прилітає" в таких випадках, як використовуються дрони з іншими засобами, як здійснюється взаємодія тощо.

Водночас противник досить інтенсивно вивчав саму оборону Збройних сил України — головним чином рівень та ступінь боєздатності українських з’єднань, частин та підрозділів на тому чи іншому напрямку (зокрема тактичну та оперативну щільність їх бойових порядків), систему їх бойового управління, матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) та низку інших чинників.

Далі, порівнявши отримані дані, російське командування, мабуть, прийшло до висновку, що "скрізь все по-різному". На одному напрямку мало особового складу, зате багато дронів, на іншому — багато обох, на третьому — навпаки, мало обох і т.д.

Наклавши на все це розуміння "класичні принципи радянсько-російської школи оперативного мистецтва", російське командування чітко прийшло до "базового" висновку, що для того, щоб ефективно "зламати" систему оборони Збройних сил України, насамперед необхідно "вплинути" на два її ключових елементи — по суті, на українські групи та підрозділи, які використовують тактичні БпЛА, і водночас паралізувати ті елементи системи управління, які безпосередньо пов’язані з використанням дронів. А ще — "покласти" всю логістику українських частин та підрозділів на ділянці прориву.

Потім прийшло розуміння, що для того, щоб прорватися бодай на тактичну глибину в українську оборону, недостатньо дезорганізувати (а в ідеалі і "вибити") українські "безпілотники" на обраній ділянці (в районі), необхідно скористатися особливостями оборони Збройних сил України, які визначаються ще одним ключовим чинником з розряду їх боєздатності — критично малою чисельністю особового складу в їх передових підрозділах і, відповідно, наявністю значних прогалин і "лакун" в їх бойових порядках на тактичному рівні. Неможливість ефективно обороняти (утримувати) ЗСУ навіть "нормативні" за розмірами райони та ділянки оборони через це, в умовах відсутності або різкого падіння з тих чи інших причин рівня ефективності використання своїх дронів, російське командування визначило дуже чітко і вирішило цим скористатися.

Власне, так і народилася сама методика (тактичний прийом) прориву оборони шляхом "проникнення" й "інфільтрації" малих піхотних груп. Однак слід зазначити, що в цьому плані йдеться не тільки, по суті, про дії самих штурмових підрозділів противника, а й певне їх поєднання з низкою ІНШИХ прийомів та методів, які не мають прямого стосунку до дій російських штурмових груп та підрозділів, а "забезпечують" їх (наприклад, детальна радіотехнічна розвідка району, або налагодження постачання прониклих штурмових груп за допомогою власних дронів і т.д.). Особливо це характерно для умов, коли противнику доводиться вести бойові дії саме в умовах щільної міської забудови, де взагалі відсутня чітка лінія бойового зіткнення, поняття "тил", "фланг" носять умовний характер, а бойові дії доводиться вести в "ізольованому" режимі. Власне, цей різновид російської тактики "проникнення" нас і цікавить…

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Інфільтрація в Куп'янську: як ускладнилася ситуація в місті та чому це ще не фатально