Слабка ланка: чи хочуть генерали Путіна припинення війни в Україні

Дедалі більше діючих і відставних російських офіцерів негласно ставлять під сумнів стратегію Володимира Путіна щодо України, стверджуючи, що війна виснажує людські ресурси, руйнує економіку і веде РФ до катастрофи.

Фокус переклав статтю "Чи хочуть генерали Путіна припинення війни в Україні?" воєнного аналітика Рубера Джонсона для порталу National Security Journal. Джонсон відшукав офіцерів ЗС РФ, які мають вагу у російській армії, і спробував пояснити, чи насміляться вони на протест.

Чи хочуть путінські генерали припинення війни в Україні?

На тлі дедалі відкритішого внутрішнього невдоволення правлінням президента Росії Володимира Путіна і повідомлень про майже варварське поводження командирів з російськими солдатами на передовій у вищих ешелонах влади наростає занепокоєння перебігом війни в Україні.

У закулісних бесідах звучить думка, що цю війну потрібно припинити, поки не стало занадто пізно, щоб уникнути катастрофічних наслідків для російської держави.

Деякі високопоставлені відставні військові лідери Росії били на сполох ще до початку війни, пророкуючи катастрофу для ЗС РФ, яка дійсно розгорнулася в роки після вторгнення в лютому 2022 року.

Відставний генерал-полковник Леонід Івашов, голова Всеросійського офіцерського зібрання, виступив з публічною заявою ще до початку війни. У своїй заяві він закликав президента Росії Володимира Путіна піти у відставку під загрозою усунення від влади відповідно до конституційних процедур через можливе вторгнення в Україну.

Щоб ніхто не засумнівався в щирості його послання, 78-річний Івашов після публічної заяви дав інтерв'ю одному з небагатьох ліберальних російських ЗМІ, що залишилися на той час, — радіостанції "Ехо Москви".

В інтерв'ю він наполягав, що виступає не лише від свого імені, але й від імені зборів офіцерів у відставці та резервістів, інтереси яких він представляє.

Івашов розповів, що колективна заява організації була відредагована і перероблена в ході внутрішніх обговорень, причому деякі відставні військові виступали за м'якшу лінію стосовно Путіна. Однак інші вимагали використовувати ще жорсткіші формулювання.

У своєму доволі стриманому радіоінтерв'ю Івашов також пояснив, що діючі офіцери, зі зрозумілих причин, не можуть вільно висловлювати свою думку, і підкреслив, що він звертається до невеликої аудиторії "Еха Москви". Одна з небагатьох російських радіостанцій, яким вистачало мужності критикувати режим Путіна, незабаром була змушена закритися.

Погляд із високих військових ешелонів

До розпаду Радянського Союзу в 1991 році Івашов обіймав посаду старшого помічника міністра оборони країни й начальника відділу із загальних питань міністерства. Він обіймав і інші високі військові посади та командував військами до виходу на пенсію — або, як дехто вважає, до вимушеної відставки за рішенням Путіна — у 2001 році. У його обов'язки на той час входили численні переговори з НАТО і військовими США.

Відтоді Івашов вважає повномасштабне вторгнення Путіна в Україну серйозною помилкою, яка шкодить як внутрішній, так і зовнішній ситуації навколо Росії. З огляду на його попередні посади, багато хто вважає його точку зору серйозною і не мотивованою політичними чи особистими інтересами.

Івашов передбачив, що затяжна війна послабить економіку країни й поглибить і без того близьку демографічну кризу. Він попереджав, що на міжнародній арені Росія втратить друзів і ризикує вступити у війну з НАТО. Його передбачення виявилися до жорстокості точними.

Івашов послідовно звинувачує Путіна в тому, що він ризикує "остаточно зруйнувати російську державність і винищити корінне населення країни". Він попереджав, що реальну небезпеку для Росії становлять не НАТО і не Захід, а "нежиттєздатність державної моделі, повна неспроможність та непрофесіоналізм системи влади та управління, пасивність та дезорганізація суспільства". У таких умовах, як він пише, "жодна країна не протримається довго".

Попри те, що Кремль зазвичай безжально придушує будь-які прояви інакомислення, Івашов досі продовжує публічно критикувати вторгнення.

У грудні 2024 року він виступив із довгим монологом на UA RUS Online, попередивши, що Путіна і його найближче оточення в Кремлі можуть незабаром спіткати та ж доля, що і режим поваленого сирійського диктатора Башара аль-Асада.

Курс Путіна на конфронтацію

Повідомляється, що діючі російські генерали та інші високопоставлені чиновники дедалі частіше критикують засади політики Путіна.

Схоже, Путін взяв курс на конфронтацію з військовим командуванням, яке спостерігає за крахом своєї армії внаслідок такої політики.

Одне з їхніх побоювань полягає в тому, що Путін наполегливо дотримується тих самих максималістських вимог, які він висував з першого дня війни. Офіцерів турбує відсутність будь-якого визнання своїх помилок або змін у стратегії для адаптації до нових реалій на полі бою. Попри високі втрати та інші приголомшливі збитки, основні цілі Путіна залишаються незмінними.

Ще один момент — непохитна впевненість Путіна в тому, що Росія досі може перемогти у війні на виснаження. Путін незмінно дотримується думки, що Росія зможе пережити Україну та її західних прибічників.

На його думку, надзвичайно високі втрати — це ціна, яку необхідно заплатити в одвічній боротьбі із Заходом. Оскільки досі тиск зсередини РФ у зв'язку з цими втратами був мінімальним, Путін не бачить необхідності щось змінювати.

Путін вже втратив не одну можливість досягти угоди з президентом США Дональдом Трампом та іншими лідерами НАТО. Відмова від пропозицій про переговори, включаючи недавнє скасування запланованого саміту в Будапешті, також розглядається як холоднокровне прагнення Путіна зберегти своє обличчя ціною тисяч життів на тиждень.

Івашов розмежовує висококваліфікованих російських професійних військових і так звану військову "еліту" Кремля. На його думку, на чолі останніх стоять нікчеми, які не мають ані найменшого уявлення про військову справу.

Доки така еліта перебуває при владі, Росія наближається до передбачення Івашова про те, що війна закінчиться катастрофою.

Ціну за цю катастрофу заплатять не путінські кремлівські солдатики, а професійні офіцери і десятки тисяч молодих російських призовників, які будуть вбиті або покалічені в боях.

Про автора

Рубен Ф. Джонсон вже 36 років займається аналізом і підготовкою звітів щодо іноземних систем озброєння, оборонних технологій та міжнародної політики у галузі експорту зброї. Джонсон є директором Азійського дослідницького центру при Фонді Казимира Пуласкі. Пережив російське вторгнення в Україну в лютому 2022 року. Багато років працював в американській оборонній промисловості аналітиком з іноземних технологій, а потім консультантом Міністерства оборони США, Міністерства військово-морських сил і Міністерства військово-повітряних сил, а також урядів Великої Британії та Австралії.