Більше грубості — менше щастя: як хороша поведінка йде на користь вашому організму

"Культура, що вмирає, незмінно проявляє грубість у ставленні до людей", — писав Роберт Гайнлайн у своєму футуристичному романі "П'ятниця" 1982 року. "Втрата ввічливості, добрих манер — це більш значуще явище, ніж заворушення". Те, що 40 років тому було науково-фантастичною пригодою технологічно вдосконаленої "штучної людини", виявилося також пророцтвом, якщо ми подивимося на сьогоднішні цифрові мережі анонімних людей і ботів, розмови між людьми та людиноподібним штучним інтелектом, а також на крах ввічливості. Ця втрата ввічливих манер майже на всіх рівнях, принаймні частково, пояснюється тим, що ми прийняли ці технології.

Практично всі згодні з тим, що люди стають дедалі грубішими, особливо в інтернеті. Але чи помічаєте ви цю тенденцію і в собі? Навіть якщо ви не є соціопатом-тролем, який живиться неввічливістю і конфліктами, ви все одно могли помітити, що стали менш ввічливими, ніж раніше, і що онлайн-середовище сприяло цьому. Можливо, ви помітили, що зникли такі дрібні знаки ввічливості, як звернення до інших на ім'я у своїх повідомленнях і підписання своїх повідомлень своїм ім'ям. Цілком можливо, що ви помітили, що в соціальних мережах ви використовуєте більш різкий, саркастичний тон, ніж у реальному житті. І навіщо говорити "будь ласка" і "дякую", коли ви спілкуєтеся з тим, що є або може бути ботом штучного інтелекту?

Таке огрубіння, навіть стосовно нелюдських сутностей, не є нешкідливим. Ба більше, воно, ймовірно, завдає шкоди вашому добробуту. Коли ви стаєте менш ввічливими, зміна у вашій поведінці може зробити вас менш щасливими, більш пригніченими та більш дратівливими щодо життя. Можливо, ви неспроможні змінити загальні тенденції в суспільстві, але ви можете — і повинні — виправити це в собі.

Ввічливість можна визначити чотирма способами. Перші два: етикет, який регулює основні манери та мовлення, і поведінка, яка містить такі дії, як утримання дверей відчиненими, щоб хтось міг пройти. Два інших складають пару: позитивна ввічливість, що означає ввічливу поведінку стосовно інших, і негативна ввічливість, що включає в себе утримання від неввічливої поведінки. Соціологи визначають ці форми ввічливості не просто як набір поведінок, але як частину особистості. Зокрема, одна з п'яти основних рис особистості — доброзичливість — складається зі співчуття і ввічливості. В одному авторитетному дослідженні 1990-х років було підраховано, що спадковість хорошої поведінки становить близько 41 відсотка, що дає змогу зробити висновок про те, що ви успадковуєте частину ввічливості від своїх батьків частково через гени, але більшою мірою через те, як вас виховали. Це також означає, що ви можете стати більш ввічливим під хорошим впливом і шляхом розвитку позитивних звичок.

Важливо Гроші не куплять щастя, але можуть допомогти: як навчитися витрачати з користю для себе

Деякі аспекти ввічливості є доволі універсальними, наприклад, використання слів "будь ласка" і "спасибі", а також уміння слухати, коли говорять інші (позитивна ввічливість), не перебиваючи їх (негативна ввічливість). Інші норми ввічливості варіюються в усьому світі: рукостискання вважається хорошим тоном у Лондоні, але не в Бангкоку; давати чайові таксисту — звичайна ввічливість у Нью-Йорку, але не в Токіо. Також існують деякі демографічні відмінності у ввічливості, і гендерні норми теж можуть відігравати певну роль. Наприклад, експерименти показують, що американські жінки, як правило, отримують більше ввічливості, ніж чоловіки, і демонструють менш ввічливу поведінку щодо чоловіків, ніж навпаки.

Ніхто з нас не хоче, щоб із ним грубо поводилися, чи то в інтернеті, чи то в реальному житті. Висновки досліджень про те, що неввічлива поведінка щодо вас погіршує ваше самопочуття, настільки очевидні, що їх навряд чи потрібно цитувати. Як показали експерименти, навіть спостереження за брутальністю щодо інших людей може знизити ваш рівень щастя: коли медіаконтент містить сарказм з боку автора, а коментарі є неввічливими, читачі стають менш щасливими — навіть якщо вони погоджуються з уїдливим автором чи коментаторами. Грубість просто погіршує ваш настрій.

Ще більш дивовижним, мабуть, є те, як ваша ввічливість щодо інших впливає на ваш власний настрій. У 2021 році дослідники показали, що ввічливість стосовно інших підвищує рівень щастя і знижує рівень гніву. Спочатку це може здатися суперечливим, бо інколи ми відчуваємо сильне бажання бути різкими — хіба це не означає, що різкість до когось має покращити наш настрій? Насправді все навпаки: неввічливість більше схожа на чухання висипу від отруйного плюща. Піддаючись цьому бажанню, ми тільки погіршуємо ситуацію. Сумніваюся, що ви коли-небудь почувалися добре, коли в глибині душі розуміли, що поводилися як ідіот, тоді як майже напевно почувалися краще, коли були добрим ангелом. Доведено, що просоціальна поведінка, навіть коли вам не хочеться або об'єкт вашої ввічливості не заслуговує на неї, піднімає настрій.

Ефект настільки сильний, що ви отримуєте користь від ввічливості навіть у тому разі, якщо ваша ввічливість спрямована на не людей. Психологи з журналу The Journal of Positive Psychology поставили перед учасниками дослідження завдання, яке вони мали виконати разом із роботом-помічником на ім'я Тако: ті, хто відчував сильніше бажання подякувати Тако за допомогу після виконання завдання, були більш схильні, ніж інші, поводитися просоціально в наступному завданні. Цей висновок свідчить про те, що навіть ввічливе поводження з ШІ-ботом або іншим нелюдським інтерфейсом має значення: крик на Siri або різкий тон у спілкуванні з ChatGPT призведуть до того, що ви поводитиметеся гірше з іншими людьми та знизите своє благополуччя.

Коротше кажучи, будьте ввічливі заради себе. І пам'ятайте, що якщо спілкування за допомогою технологій робить вас менш ввічливими, це все одно може зашкодити вашому щастю. Відмовитися від інтернету або повернутися у світ без штучного інтелекту нереально, тож розв'язання цієї проблеми ввічливості полягає в тому, як ви свідомо вирішите себе поводити. Ось три правила поведінки, які я можу запропонувати.

Важливо Щасливий шлюб і улюблена робота: як використати душевне спустошення з користю для себе

1. Зробіть ввічливість звичкою, навіть коли інші люди не беруть участі в цьому.

Мій покійний батько мав бездоганні манери, і я не сумніваюся, що якби він був іще живий, він розпочинав би кожен запит до ШІ зі слова "будь ласка" та закінчував його словом "дякую". Кілька років тому я б посміявся над цим — "Тату, боту все одно!" — але я впевнений, що він не звернув би на це жодної уваги, бо тепер я розумію, що його хороші манери були проявом гідної поведінки по відношенню до себе самого, до своєї особистості. І вони захищали б його від деяких нещасть, які ми бачимо навколо. Тому сьогодні я намагаюся наслідувати його, як в інтернеті, так і в реальному житті, незалежно від того, з ким чи з чим я взаємодію.

2. Відмовтеся від уїдливих зауважень, чи то як свідок, чи то як учасник.

Як уже зазначалося, сарказм у ЗМІ може погіршити самопочуття споживача. Однак глузування над іншими здаються невід'ємною частиною сучасного спілкування, особливо серед людей, які хочуть здаватися витонченими. Я намагаюся не брати участі в цьому, тому що навіть якщо в цей момент це може приносити задоволення або змушувати мене сміятися, я знаю, якою ціною це обходиться моїй душі. Я більше не читаю розділи коментарів у публікаціях, а коли автор кидає неввічливу шпильку, я взагалі перестаю читати.

3. Відповідайте на грубість не грубістю, а ввічливістю.

Якщо мені потрібно відреагувати на грубе зауваження в обличчя або злісний коментар в інтернеті, я намагаюся розглядати це як можливість поліпшити своє самопочуття, відповідаючи ввічливо і гідно. З практикою це стає легше, і я жодного разу не пошкодував про те, що упустив можливість відповісти різким і уїдливим коментарем. Я шкодую тільки про те, що не зміг скористатися можливістю вчинити правильно і відчути себе добре.

Останнє зауваження з приводу твердження Гайнлайна про "культуру, що помирає": чи справді наша культура помирає, з огляду на всю цю брутальність? І якщо так, то чи не занадто пізно щось змінювати? У багатьох випадках ситуація справді має похмурий вигляд, оскільки в інтернеті домінує стиль, заснований на злостивості. Але мій особистий захисний механізм також спрямований на те, щоб діяти як контркультурна сила: я вважаю ввічливість сучасним панк-роком, тому що вона так сильно суперечить духу нашого часу. І, як і в панк-році, коли ви знаходите силу завдяки ввічливості, ви відчуваєте приплив енергії. Це найвищий ступінь свободи: свобода бути тим, ким я хочу бути, перед обличчям культурної тиранії.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Тривога — це нормально: як змусити внутрішнє занепокоєння працювати на вас