Фільми жахів зараз набувають шаленої популярності у світі: The Economist пояснив феномен

Фільм жахів / © Freepik

Якби вам сказали, що за дверима ховається щось настільки страшне, що може викликати непритомність або серцевий напад, — відкрили б ви їх? Більшість відповіла б “ні”. Але саме ця заборонена цікавість і є причиною, чому фільми жахів сьогодні б’ють усі рекорди.

За даними The Economist, жанр жахів переживає справжній ренесанс. Лише у США цього року фільми цього типу зібрали понад $1 млрд, забезпечивши 17% касових зборів, тоді як десять років тому ця цифра була усього 4%.

Фільми жахів тепер не лише лякають, а й перемагають на престижних церемоніях. Наприклад, стрічка The Substance (2024) отримала номінацію на “Оскар”, а актори Майкл Б. Джордан та Емі Медіган здобули визнання у фільмах Sin Eaters та The Weapon.

Від “Психо” до “M3GAN”: еволюція страху

Фільми жахів змінюються разом із суспільством.
У 1950-х люди боялися атомної зброї — і з’явилися “Годзілла” та “Крапля”. У 1970-х — “Техаська різанина бензопилою” і “Психо”, які вивели на екрани психологічний страх. А в 1990-х “Крик” зробив жахи самоіронічними і знову популярними.

Нове тисячоліття принесло “Відьму з Блер” і “Паранормальне явище” — докази, що страх можна зняти за копійки, якщо знайти правильну атмосферу.

Чому нас тягне до страху

Аналітики кажуть, що фільми жахів — це своєрідна терапія.
У світі, де війни, катастрофи й новини щодня тривожать людей, хорори дають безпечну можливість прожити страх і вийти з нього переможцем.

Біхевіорист Колтан Скрівнер у своїй книзі Morbidly Curious зазначає:

“Ми дивимось жахи, щоб тренувати свій мозок реагувати на небезпеку. Якби зебри могли дивитися фільми про левів — вони б теж це робили”.

Катарсис у темряві

Попри розвиток стрімінгу, хорори залишаються найефективнішими саме в кінотеатрі.
Коли сотня людей одночасно здригається від страху — це колективний досвід, який неможливо відтворити вдома.

“Страшні історії — це стихія, — каже президент студії Blumhouse Абіджай Пракаш. — Ми всі хочемо відчути страх, але знати, що з нами все буде гаразд.”