Андрій Мизовець: Якщо ситуація з теплом буде критична, у жителів великих міст є лише один вихід

1 листопада в Україні нарешті стартує новий опалювальний сезон. За місяць до приходу зими вже очевидно, що він буде куди складнішим, ніж попередній. Агресор не став чекати настання морозів і активно бомбардує українську енергетику.

Тільки в жовтні російськими ракетами та дронами було знищено понад половину нашого власного газовидобутку в Харківській та Полтавській областях. Немає сумнівів, що РФ продовжить спроби виводити з ладу також газові сховища та компресорні станції.

Якщо до блекаутів українці вже встигли адаптуватися протягом минулих років, то можливі перебої з газом, і відповідно ще більші проблеми з опаленням – новий виклик. Обсяги газу власного видобутку, що знизилися через повітряні атаки, планується заміщувати імпортом. Міністр енергетики Світлана Гринчук після перших масованих ударів по газовидобувних потужностях заявляла про плани збільшити імпорт природного газу на 30%. Обговорюється також збільшення закупівель скрапленого природного газу.

Президент Асоціації «Газові трейдери України» Андрій Мизовець в інтерв'ю «Главкому» розповідає, чи вдасться перекрити втрати вітчизняного газу імпортним, які обставини сприяють Україні та хто найбільше постраждає у разі газового колапсу. 

Внаслідок тільки одного масштабного обстрілу ворогом газової інфраструктури 3 жовтня Україна втратила близько 60% газового видобутку. Чи можна відновити ці потужності, скільки з них втрачено безповоротно?

Ці цифри нема сенсу озвучувати, тому що це буде прямою допомогою ворогу. Але, безумовно, ракетні та шахедні атаки в цьому сезоні по енергетичній та газовій інфраструктурі, енергогенерації, газовидобутку, на жаль, стали дуже важкими для галузі. 

І більше тривоги в мене викликає загроза інфраструктурі імпорту. Певен, що об’єкти, які розташовані з нашого боку кордону, досить серйозно захищені.

А от атака на об’єкти, які розташовані, наприклад, в тій же Словаччині – менше ніж в 10 км від кордону в невеликих містечках, була би прецедентом і перевіркою НАТО, як це вже відбувалося з прольотами дронів, винищувачів тощо. Ця атака могла б призвести до досить серйозної волатильності на європейському ринку. І це навіть більше турбує, аніж інфраструктура наших підземних сховищ, які працюють в штатному режимі.

Хоча швидше за все, об’єкти для атак можуть бути обрані росіянами не в Словаччині чи Угорщині, зважаючи на те, чиї інтереси відстоюють ці країни в ЄС, а в Польщі. Не виключаю таких несподіваних ударів і готувався б до такого сценарію.

Чи можна було максимально захистити газову інфраструктуру від обстрілів? Чи це просто неможливо, коли, умовно кажучи, в одну точку летить одразу кілька ракет?

У вашому питанні частково вже є відповідь. Немає ППО, яке неможливо подолати. Його просто не існує в світі. І якщо стоїть мета знищити якийсь об'єкт, він буде знищений наявними засобами. Неможливо захистити ту саму ТЕС, якщо в неї летить 10 «кинджалів», те саме стосується й інших інфраструктурних об'єктів. Тим більше якщо йдеться про об'єкти видобутку – свердловини, устаткування для підготовки газу, газоперекачувальні агрегати тощо.

При їхньому проєктуванні ніхто навіть не думав, що колись буде прилітати якась зброя, яка буде намагатися їх знищити. Я вже мовчу про те, що останнім часом по газовидобутку застосовують навіть не «шахеди» чи крилаті ракети, а балістику.

Але головне в цій дуже небезпечній для нас ситуації – зберегти людей. Тому що спеціалісти, які працюють в полях, – це найцінніше, що у нас є. 

Чому, на вашу думку, до таких масштабних ударів по генерації та видобутку росіяни вдалися саме зараз, хоча обстріли цих об’єктів були і раніше?  

Військова машина є дуже повільною: якщо якийсь план вибудований умовно на рік, зазвичай ця стратегія дуже рідко швидко коригується. У 2022 році по газовому видобутку ударів практично не було, били лише по енергетиці, бо планували занурити Україну в темряву. У 2023 році з того боку, напевно, було якесь переосмислення: задіяли більше технічних спеціалістів для планування ударів, змінився асортимент засобів атаки… У 2024-му була пристрілка, а цього року вже бачимо достатньо відчутні результати, яких досягли росіяни. Не варто недооцінювати ворога: вони серйозно попрацювали над помилками у стратегії вибивання нашої енергосфери.

«Цінова кон’юнктура на ринку газу грає Україні на руку»

Дефіцит ресурсу в Україні після руйнувань газовидобутку планується заміщувати імпортом. Наскільки швидко можна наростити необхідні нам обсяги з європейського ринку? 

Якщо дивитися на Європу загалом, важливі кілька уточнень. По-перше, ЄС суттєво розбудував і продовжує розбудовувати інтерконектори. По-друге, введено багато LNG-терміналів. Німеччина і Туреччина активно розвивають LNG-інфраструктуру. Туреччина, до того ж, інвестує у власний видобуток і приблизно за десять років прагне забезпечувати щонайменше половину своїх потреб. 

Це гратиме нам на руку в тому сенсі, що чим більше країн, які межують з РФ, будуть розвивати власний ресурс, тим менше можливостей буде у рашистів для експорту свого газу. 

LNG, на який зробила ставку Європа, мобільніший і дає гнучкість планування постачань. За нормальних обставин в Європі не спостерігається і не буде спостерігатися дефіциту ресурсу в цьому і наступному опалювальних сезонах.

Норвегія не знижує видобуток, а Сполучені Штати та багато інших країн постачають до Європи значні обсяги. Економіка Китаю не зростає, тож нових обсягів газу там не потребують. Не вірю, що попит в Азії так зросте, що почнуться «війни за газовози» з Європою. 

Чи достатньо технічних можливостей для імпорту, щоб покрити незапланований дефіцит?

Технічні можливості для того, аби завести газ в Україну, – абсолютно достатні. І з імпортом газу трохи легше, ніж з імпортом електроенергії, яку так швидко не знайдеш в Європі. Але це не означає безхмарний опалювальний сезон, розслаблятися не варто.

Ви згадували про словацький та угорський напрямки, з яких ми імпортуємо газ. Чи можуть тут виникнути труднощі не технічного чи економічного, а політичного характеру, враховуючи, що керівництво цих країн вже погрожувало обмежити імпорт електрики в Україну? 

Якщо не буде ніяких рукотворних впливів з боку рашистів, то, попри те, що в Угорщині за пів року – вибори, Орбан не піде на переривання транзиту. Якщо таке, не дай Бог, станеться, це може стати тригером для ЄС поставити питання руба щодо Угорщини.

Тоді постане вибір: або подальше перебування Угорщини з її підривними діями в ЄС, або виживання України як країни. Тому що, давайте відверто, угорський напрямок, хай і не такий великий та потужний як словацький, але все одно відіграє серйозну роль. До радикальних кроків, на мою думку, не дійде, тим більше зважаючи, що ми досі, як не прикро, качаємо російську нафту «Дружбою» до Угорщини і Словаччини. Тобто є деякі важелі впливу для балансування. Але гарантій немає.

Як повідомив нещодавно голова «Нафтогазу», компанія накопичила 13,2 млрд куб м газу в підземних сховищах, виконавши 100% план накопичення. З урахуванням фактору обстрілів, нам вистачить цих запасів, аби пройти зиму?

Динаміка запасів у ПСГ щороку демонструє тенденцію до зменшення. Достатньо багато газу було закачано ще в ковідні часи, також серйозні обсяги були імпортовані перед повномасштабним вторгненням. Нагадаю, що газ ближче до кінця 2021 року був дуже дорогий, і його реалізацію відкладали у часі, бо «Нафтогаз» сподівався мінімізувати свої втрати.

Але повномасштабна війна скоригувала ці плани: цей газ було відібрано протягом опалювальних сезонів 2023-2024, 2024-2025, і вже наприкінці зими 2025-го ми стикнулися з практичною відсутністю ресурсу, який можна використати саме для задоволення потреб споживачів. 

Не забуваймо: щонайменше третина закачаних обсягів – це технічний газ. Тому, як на мене, нормальний обсяг, з яким ми маємо заходити в зиму – ближче до 14-15 млрд кубометрів. Зрозуміло, що плани коригуються і динамічно змінюються, зважаючи на удари рашистів. Але не бачу проблем, які не можна вирішити: технічно все це можливо, за умов фінансової допомоги наших європейських партнерів. І будемо відвертими: навряд чи хтось кине Україну без ресурсу, щоб її мешканці банально замерзли взимку 2026-го.

Сезон фізичного відбору газу вже стартував, і закачувати у сховища більше нічого не можна. Зазвичай протягом опалювального сезону, коли йде сезон відбору, ресурс формується наступним чином: триває видобуток, який не зупиняється, і додатково частина газу відбирається з підземних сховищ. Частка відбору динамічна і залежить від того, скільки газу заходить у ГТС від видобувних компаній та з імпорту. З початком опалювального сезону, якщо ціна на газ в Європі буде високою, відбір буде ближчий до максимуму. Якщо ж європейська ціна буде конкурентоспроможною (як видно з цін на листопад), думаю, достатньо багато постачальників – і «Нафтогаз», і приватні – будуть використовувати імпортний ресурс, щоб зберігати газ у підземці для наступних періодів.

Цінові коливання ніхто не скасовував, але зараз немає такої значної різниці, яка була в доковідні часи, коли ціна на європейських хабах протягом літа коливалася в діапазоні 15-20 євро за мегават (обсяг газу енергетичною цінністю в мегават), а взимку – 25-30 євро, що стимулювало закачувати газ влітку у підземні сховища і забирати його звідти в опалювальний сезон. Зараз цей спред мінімальний і всі просто працюють з коліс.

Тобто можна сказати, що цінова кон’юнктура на ринку грає Україні на руку?

Стовідсотково. І ми маємо дякувати Богу, що вона так склалася, бо Китай в стагнації і немає значних точок економічного зростання, які вимивали б енергоресурси з Європи.

За вашими прогнозами, чи очікувати росту цін на товари для українців у разі збільшення частки використання імпортного газу? 

Враховуючи, що внутрішня ціна на газ і вартість імпорту не зростають, не бачу ризиків зростання цін на газ цього сезону більш ніж на 10-15%. Так, навіть за сприятливих економічних і політичних умов аномальні погодні обставини або катаклізми можуть обмежувати обсяги доступного газу на європейському ринку, що впливає на стабільність поставок і ціноутворення тощо. У такому випадку волатильність тимчасово посилиться, але наразі не бачу чинників для серйозного, тим більше катастрофічного, зростання ціни. Відповідно, і вплив ціни газу на вартість товарів, які від нього залежать, буде мікроскопічним. 

«Чим ближче до заходу держави – там буде легше, чим далі на схід – важче» 

На ваш погляд, відтермінування опалювального сезону мало сенс в плані економії? 

Сенс був, бо основний дефіцит газу, ймовірно, відчується наприкінці зими та в березні, якщо він буде холодним. Просто через те, що чим менше газу буде в підземних сховищах, тим менше буде можливості для його відбору. Умовно кажучи, при заповненні підземних сховищ в 13 млрд кубічних метрів, ви можете відбирати умовно 100 млн кубів на добу. Але якщо у вас залишається у сховищах 6 млрд кубів, то відібрати можна не більше 40-50 млн кубів на добу. 

Зараз, коли лунає стільки апокаліптичних прогнозів щодо проходження цієї зими, який ваш особистий найбільш песимістичний сценарій?

Зрозуміло, що весь видобуток нам не виб'ють. Зрозуміло, що інфраструктура підземних сховищ, навіть з перебоями, буде функціонувати. Ми можемо і імпортувати і газ, і відбирати зі сховищ, яке у нас не одне, а декілька. Ймовірно, чим ближче до заходу країни – там буде легше, відповідно чим далі на схід – тим важче. 

Очевидна мета рашистів – якщо не розрізати Україну на два енергоострови по Дніпру в частині електрики, то максимально цього прагнути. Якщо не «вбити» весь газовидобуток та можливість відбору і закачування в підземні сховища, то рухатися в цьому напрямку. 

Сподіваюся, у нас є чіткі плани, які розроблені на випадок, коли тиск в магістральних трубах впаде. На щастя, наша газотранспортна система спроєктована з величезним запасом, бо розрахована для транспортування майже 300 млрд кубічних метрів газу на вході і до 175 млрд на виході. Але, в основному, зі сходу на захід – до Євросоюзу.

І інфраструктура залишилася, вона працює. Попри оптимізацію, вона потужна і має величезний запас. Розподільчі мережі теж працюють коректно. Якщо не брати зовнішні впливи, серйозних аварій на магістралях не пригадується. 

І зверніть увагу: навіть в східних регіонах, які потерпають від «шахедів» та КАБів, росіяни все-таки більше вибивають генеруючі потужності, а не газотранспортну інфраструктуру. По ТЕС та ТЕЦ ворогу бити вигідніше, бо газову трубу за альтернативним маршрутом можна прокласти достатньо швидко. 

До відсутності електрики українці вже певною мірою звикли, маючи досвід минулих років – освоїли генератори, павербанки, провели оптоволоконний інтернет… А як підготуватися до відсутності газу? 

Якщо почнуться проблеми, вочевидь, в першу чергу обмежуватимуть промислові об'єкти. В останню – населення і виробників тепла. І готуватися до цього треба заздалегідь.

З технічної точки зору: чим ближче ви до магістральної труби, тим більше газу отримаєте при падінні тиску, порівняно з об’єктом, розташованим на 2-3 км далі. Що стосується великих міст, то не є таємницею, що природний газ є одним з основних джерел, з яких виробляється тепло. Тобто за відсутності газу в генеруючих теплових потужностях, тепла просто не буде. Є альтернативні джерела для його виробництва – мазут або вугілля, але не факт, що вони будуть працювати тією мірою, якою необхідно. Все залежить від того, чи є альтернативні можливості у виробника тепла у вашій місцевості підтримувати його виробництво за відсутності достатнього тиску в системі.

У багатоповерхових житлових будинках, де проведено газ, чим вище ви живете – тим менший тиск будете отримувати у себе в конфорці. І ви нічим цьому не зарадите: взяти балон газу та підключити його паралельно – надто ризиковано і не раджу цим займатися. 

Якщо ситуація критична – тепла немає кілька діб і невідомо, коли з’явиться – варіант один: тимчасово переїжджати туди, де теплова генерація ще можлива – сільська місцевість, передмістя чи інші регіони України.

Щоб збалансувати попит і пропозицію в разі проблем з енергозабезпеченням, обленерго вже традиційно застосовують графіки аварійних або погодинних відключень. Регулювати відключення газу, напевно, складніше? 

Складніше, бо не завжди можна відключити конкретні підприємства. Якщо це великий промисловий майданчик, то всі підприємства на ньому зазвичай об'єднані в одну мережу з побутовими споживачами або споживачами, які належать до критичної інфраструктури. Тому ті ж облгази вже мають у себе приблизні покрокові плани, щоб розуміти, яких споживачів відключати можна, де це буде найбільш ефективно тощо. 

Технічно відключення газу не дуже відрізняється від відключення електроенергії за винятком того, що електроенергія, коли її вимикають, зникає одразу, а у випадку з газом тиск знижується і набирається поступово.

Павло Вуєць, «Главком»