Справа Джека-Різника: як остання жертва маніяка запустила створення цілого культу

Фокус спробував розібратися, чому майже за 140 років з моменту вбивства останньої канонічної жертви, так і не змогли поставити крапку в цій заплутаній історії одного з найвідоміших душогубів у світовій історії.

Точка неповернення: вбивство Мері Джейн Келлі та лист "З Пекла"

31 серпня 1888 року на вулицях Лондона в районі Вайтчепел починає діяти невідомий агресивний маніяк, який розправляється з жертвами з раніше небаченою жорстокістю. Протягом двох місяців поліцейські виявили тіла чотирьох місцевих — Мері Енн Ніколз, Енні Чепмен, Елізабет Страйд і Кетрін Еддовз.

За свідченнями людей, які їх знали, вся четвірка займалася проституцією в нетрях британської столиці. Оточення загиблих повідомляло правоохоронцям про "дивних" компаньйонів перед загибеллю двох жертв — Чемпен і Страйд, яких було вбито в один день — 30 вересня 1888 року. Це свідчило про одне — маніяк вбивав і продовжував шукати потенційні нові цілі.

Але далі сталося п'яте вбивство: 9 листопада 1888 року невідомий з неймовірною жорстокістю вбив і розчленував 25-річну Мері Джейн Келлі. Первинний огляд тіла загиблої та подальша експертиза вказали на знайомий почерк злочинця: задушення, перерізання горла, характерні порізи на тілі, виїмка органів, жорстоке поводження з тілом жертви.

Водночас у цьому злочині була низка відмінностей від інших вбивств — жінку знайшли у своїй кімнаті, а не на вулиці. По друге, різниця в профайлі жертв — Келлі була набагато молодшою за інших жертв, адже попереднім чотирьом було близько 40 років.

Все це змусило поліцію зіткнутися з досі небувалим в практиці розслідувань за всю історію Скотленд-Ярда. А коли констеблі отримали так званий лист "З Пекла", то справа невідомого, якого ЗМІ назвали Джеком-Різником за підписом у тексті, перетворилася на масову істерію та спричинила подальшу канонізацію історії.

Серія Ватчепельських вбивств не припинялася аж до 1891 року, а кількість канонічних жертв і других вбитих жінок зі схожим профайлом склала 15 осіб. Поліція так і не змогла виявити злчоинця через цілу низку непереборних обставин, про які мова піде далі.

Полювання на Джека: чому поліції не вдалося спіймати маніяка

Тодішній Скотленд-Ярд кінця 19 сторіччя мав низку рис, які відображають кризу британської поліцейської системи 19 сторіччя. Корупція, скандали, непрофесійні кадри, відсутність належних умов і невелика кількість працівників призвели до того, що справу Джека-Різника просто не вдалося розкрити.

Звісно, за цього серійника взялися найкращі детективи, але ціла серія обставин так і не наблизила копів до розгадки. Судіть самі: плутані та часто хибні свідчення, відсутність передових наукових методів, різні словесне описання злочинця, тиск суспільства та влади на отримання результатів якнайшвидше.

За таких умов правоохоронці просто не змогли вийти на Джека буквально "за гарячими слідами". Намагаючись впіймати найзухвалішого злочинця кінця 19 сторіччя в Лондоні, детективи зробити все можливе на той момент, і варто визнати — їм це вдалося.

По-перше, копи змогли суттєво звузити коло пошуків ймовірних злочинців серед сотень тисяч жителів посеред нетрів Лондона, що вже було титанічною роботою. По-друге, їм вдалося зробити перший в історії профайл злочинця, вперше отримати його словесний опис, а згодом — психологічний портрет.

По-третє, правоохоронці ще в 1888-му мали цілу низку імен тих, кого з найбільшою ймовірністю вважали найжорстокішим вбивцею на вулицях Лондона. Та на цьому — все: не маючи ніяких нових можливостей просунутися в справі Джека-Різника, керівництво поліції визнало неможливість впіймати цього монстра.

Під тиском усіх вищеперелічених обставин, керівництво Скотленд-Ярда вирішило взяти весь удар на себе та піти у відставку. Та численні ентузіасти, дослідники та родичі загиблих змогли максимально просунутися в тому, аби не дати справі остаточно лягти в архів і спробувати розкрити особу Джека.

Найімовірніший підозрюваний: чому ім'я злочинця досі викликає суперечки

Починаючи з 2000-х років, численні спроби встановити причетного до вбивств жінок у Лондоні протягом 1888-1891 років почали давати плоди. Піонером у цьому став письменник і ентузіаст Рассел Едвардс уперше просунувся у цій справі — йому вдалося отримали зразки ДНК, створити цифровий портрет маніяка та назвати саме Арона Космінського найімовірнішим підозрюваним у скоєнні злочинів.

Результати тестів і версія Едвардса викликали сумніви, адже тест зразків проводився лише в одній лабораторії. Водночас підозра в бік Космінського не має належних доказів, підтверджених незалежними даними.

Попри скепсис, нині саме цей поляк з довідкою про психічні розлади, який мав зв'язки в впливових колах через свого брата, міг бути Джеком-Різником. Така версія не сильно йде в розріз з припущенням про причетність Хаяма Хаямса до скоєння серії вбивств у Вайтчепелі.

До квітня 2025 року версія з Космінським видавалася однією з найбільш реальних попри скепсис у методах і доказах, коли тричі правнучка вбитої Кетрін Еддовс — Карен Міллер не звернулася до керівництва прокуратури та МВС Великої Британії поставити остаточну крапку в цій історії.

"Ми надіслали листа генеральному прокурору ще у січні [2025 року]. Про жертв занадто довго забували. Настав час нарешті поставити крапку в цій справі", — процитував слова жінки її адвокат перед пресою, повідомляє The Daily Star.

Наразі справа "Вайтчепельського монстра" залишилася нерозкритою до сьогодні. Офіційну крапку в справі про серійні вбивства так і не було поставлено попри численні професійні та аматорські розслідування.

Та навіть якщо припустити, що колись британські правоохоронці та суд офіційно назвуть ім'я причетного, це не зупинить тієї легенди про Джека-Різника. Легенда, яку створили в суспільній уяві завдяки страху, ареолу жаху, ЗМІ, кіно та суспільній уяві продовжуватиме притягувати нових і нових фанатів тру-крайму до цієї історії.

Раніше Фокус розповідав, що 14-річний хлопчик втік від моторошного клоуна-вбивці. Джон Уейн Гейсі, відомий як "клоун-вбивця", заманював жертв до себе додому, одягав на них наручники, зазвичай під приводом демонстрації фокусу, а потім чинив свої жахливі напади.

Згодом стало відомо, ким насправді був найвідоміший вбивця Зодіак. Підтвердити особистість допомогли старі фотографії маніяка, де видно шрам на лобі, як на фотороботі.