Біографія Діка Чейні: як хотів розчленувати Росію й чому був наймогутнішим віцепрезидентом в історії США

3 листопада 2025 року пішов із життя 46-й віцепрезидент США Дік Чейні. У Росії його ненавиділи та вважали одним із найгрізніших ворогів, а в 2000-ті Чейні вважали сірим кардиналом, який керував президентом Джорджем Бушем-старшим.

Що з цього правда, а що відверте перебільшення, – читайте в біографії Діка Чейні на 24 Каналі.

Що відомо про дитинство та молоді роки Діка Чейні?

Річард Брюс Чейні народився 30 січня у Небрасці, в столиці штату – місті Лінкольн. Хлопця в дитинстві всі звали "Дік" – це скорочене від Річард (воно співзвучне та римується з "Ріком"). Це дитяче ім’я настільки прилипло до Чейні, що він вже в дорослому житті вирішив надати перевагу спрощеній версії.

Дивуватися тут не варто, це доволі поширена практика в США. Наприклад, так само робив 39-ий президент США – Джиммі Картер, уроджений Джеймс Ерл Картер-молодший.

Батько Діка був урядовим чиновником, а мати в молоді роки була зіркою дуже популярного в Америці софтболу. Дитячі роки Діка Чейні пройшли в Небрасці, а також у сусідньому Вайомінгу, тому обидва можуть вважатися для політика рідними.

Хлопець вступив до престижного Єльського університету, але засумував за малою батьківщиною, та повернувся до Вайомінгу й продовжив навчання там, у місцевому університеті на факультеті політології. У студентські роки Чейні мав проблеми з алкоголем – його декілька разів заарештовували за п'яну їзду, але у підсумку він все ж взявся за розум. Цьому сприяло раннє одруження, його обраницею стала Лінн Вінсент – шкільне кохання Чейні, з якою він зустрічався ще підлітком.

В університеті Чейні не те щоб добре себе проявив, він навчався 6 років замість 4 (завдяки цьому отримував відстрочки від призову на війну у В'єтнамі), але йому добре давалася практична політологія. Він показав себе хвацьким стратегом і кмітливим юнаком. Таким якраз був прямий шлях у політику.

Старт політичної кар'єри Діка Чейні

Спершу молодий магістр-політолог працював помічником губернатора Вісконсіна Воррена Ноулза, а згодом отримав стипендію Конгресу та переїхав до Вашингтона, де став помічником-стажером конгресмена-республіканця від Вісконсіна Вільяма Стайгера.

Незабаром Чейні помітив дуже впливовий республіканець Дональд Рамсфельд, завдяки якому той опинився в Білому Домі та працював в Адміністраціях президентів-республіканців Річарда Ніксона та Джеральда Форда, для останнього він навіть керував виборчою кампанією в 1976 році. Нагадаємо, тоді Форд мінімально програв Джиммі Картеру.

Начальник штабу Дік Чейні у Бейруті, 1976 / фото NARA

У 1975-му Чейні отримав важливу посаду керівника апарату Білого Дому (це та посада, яку нині в Адміністрації Трампа обіймає Сьюзі Вайлз), а після завершення каденції Форда та невдачі на виборах президента вирішив сам спробувати обратися до Конгресу. Це вдалося Чейні з першої спроби – делегував молодого, але вже досвідченого політика до Палати Представників його рідний штат Вайомінг.

При цьому до того у Вайомінгу перемагали демократи. Чейні зламав цей тренд і потім перемагав на виборах до Нижньої палати Конгресу ще 4 рази поспіль.

Конгресмен Чейні зустрічається з президентом Рональдом Рейганом, липень 1983 року / фото Білий Дім

У Конгресі Дік Чейні здобув необхідний досвід і вплив, певний час він навіть обіймав посаду координатора республіканської меншості в нижній палаті.

Дік Чейні – міністр оборони США

У 1989-му, після понад 10 років у Конгресі, Чейні повернувся до Білого дому як член Адміністрації нового президента США – колишнього директора ЦРУ Джорджа Буша. У його уряді Чейні посів важливий пост міністра оборони (нині ця структура в США називається "міністерством війни"). Пентагоном свого часу керував і вчитель Чейні у великій політиці – Дональд Рамсфельд.

• На час урядування Чейні припало вторгнення США до Панами, руйнація СРСР та війна в Іраці, відома як "Буря в пустелі". Сам міністр безпосередньої участі в плануванні операцій не брав, але показав себе як "яструб" і лобіст "силового варіанту". Також він здійснював політичне керівництво.
• Зазначимо, що всі ці операції були успішними для США, що підняло авторитет Діка Чейні та дало йому репутацію мудрого порадника та менеджера.
• Осторонь стоїть провальна для США операція в Сомалі, але там американці не діяли самостійно та стали заручниками нерішучості ООН.

Бонусом до успіхів Чейні на міжнародній арені стала ненависть росіян – американський міністр був частим гостем на сторінках радянської преси, яка постійно "викривала підступні плани Пентагону", от тільки нічого з цим зробити вже не могла – СРСР доживав останні дні й пручатися не міг, залишалося лише ненавидіти.

На жаль, не всі плани Діка Чейні були реалізовані. Так, він був прихильником не лише розділення СРСР, але й наполягав на розчленуванні самої Росії на менші частини. Лише уявіть, наскільки би менше було проблем у сучасному світі, якби 45 років тому Буш послухав би свого міністра.

Віцепрезидент і "Сірий кардинал" Буша-молодшого

Після поразки Буша-старшого на виборах у листопаді 1992 року чиновницька кар'єра Чейні перервалася, він пішов традиційним шляхом і віднайшов себе в приватному секторі, ставши генеральним директором впливового нафтовидобувного концерну Halliburton. Компанія була відома міцними зв'язками з державними структурами США та завдяки цьому завжди успішна.

На цій посаді Дік Чейні "перечекав" президентство Білла Клінтона та тріумфально повернувся до Білого дому в 2001-му. За рік до цього він був обраний кандидатом у віцепрезиденти в кампанії сина свого колишнього шефа Джорджа Буша.

З Джорджем Бушем-молодшим Чейні впевнено пройшов виборчу кампанію і переміг тандем демократів Гор-Ліберман, який тодішні тролі називали не інакше як Sore-Loserman (цю гру слів можна перекласти як горе-невдаха). Цікаво, що Чейні сам частково фінансував кампанію з власних коштів, зароблених у приватному секторі, що не дуже типово для США.

Дік Чейні 11 вересня 2001 року / фото Білий Дім

Традиційно посада віцепрезидента є здебільшого церемоніальною, а віцепрезидент проводить свій термін в тіні першої особи. Але у випадку Діка Чейні все було інакше. Буш-молодший, який перебрався до Білого Дому з поста губернатора Техасу, особливого бажання фонтанувати ідеями не мав, а повністю покладався на пана Чейні, якого дуже поважав і цінував.

Сам Чейні на такі умови також погодився і взяв на себе роль сірого кардинала, а також повернув у велику політику свого колишнього патрона – Рамсфельда, який став в адміністрації Буша-молодшого міністром оборони.

Часто Чейні демонізують та приписують йому всі можливі гріхи адміністрації Буша. Зокрема, невиправдане вторгнення до Іраку під надуманим приводом загрози хімічної зброї (якої не було), закручування гайок у США в межах так званої боротьби з тероризмом всередині країні після терактів 11 вересня, порушення громадянських прав (прослуховування, тортури тощо).

ЗМІ буквально зробили з Чейні винного за все. А після того як той у 2006-му році випадково поранив друга на полюванні, і Білий дім не повідомляв про інцидент понад 20 годин, вочевидь намагаючись його приховати, образ лиходія вселенського масштабу був готовий.

Його звинувачували в нещирості, травили через консервативну позицію щодо одностатевих шлюбів і доньку-лесбійку (йдеться про молодшу доньку політика Мері Клер Чейні, – 24 Канал). На негативний імідж працювала й любов до величезних кортежів (до 18 автівок), а також зверхня манера Чейні спілкуватися з пресою та ухвалювати кулуарні рішення. Втім, у порівнянні з нинішнім стилем спілкування Білого Дому, – це просто небо та земля.

Що залишив по собі Дік Чейні

З висоти 2025 року варто визнати, що демонізація була перебільшенням. Чейні дійсно відігравав важливу роль в роки президентства Буша-молодшого, але точно не узурпував владу та не диктував свою волю всім, як це, наприклад, показано у фільмі-байопіці Адама МакКея Vice, який вийшов 2019 року.

В українському перекладі гру слів у назві скасували, але дали також вдалий варіант – "Влада". До речі, Чейні у фільмі грає Крістіан Бейл. А ще там є Емі Адамс, Стів Карелл, Джессі Племонс і Сем Роквелл.

Фільм "Влада": дивіться трейлер фільму про Діка Чейні

На пенсію Дік Чейні йшов у неформальному статусі найвпливовішого віцепрезидента в історії США та людини, яку ненавиділа більша частина Америки (його рейтинг схвалення складав на кінець каденцій Буша лише 13 відсотків).

Через жахливі рейтинги Чейні навіть порушив неписану американську традицію та не став балотувався на посаду президента. Нині ж Діка Чейні згадують з теплотою та навіть ностальгією.

Дік Чейні спостерігає, як його старша донька Ліз скаладає присягу в Конгресі, 2017 рік / фото фейсбук Ліз Чейні

Дік Чейні – класичний республіканець-неокон, прихильник теорії про те, що Америка має бути сильною справами, а не на словах. Він жорстко критикував Дональда Трампа і не підтримав його кампанію.

Дік Чейні (другий зліва у другому ряді) на похоронах Джорджа Буша-старшого, 2018 рік / фото Білий Дім

У 2024 році Чейні навіть підтримав суперницю Трампа – кандидатку від демократів Камалу Гарріс, але його голос, як і голоси інших мудрих людей, потонули в хвилі загального МАГА-схвалення.

3 листопада 2025 року Дік Чейні помер, йому було 84 роки, й він залишив дуже потужний, але так само і неоднозначний слід в історії.