Десять років зневіри й надії: відкриття гробниці Тутанхамона, її скарби і таємниці

Цей момент ознаменував початок одного з найбільших археологічних відкриттів в історії: відкриття гробниці фараона Тутанхамона, царя, який правив Єгиптом понад 3300 років тому.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Від інтуїції до відкриття — як знайшли гробницю

Шлях Картера до відкриття був довгим і непевним. До 1922 року його спонсор, Джордж Герберт, 5-й граф Карнарвон, втратив терпіння і кошти. Проте Картер не здавався та пообіцяв самостійно профінансувати останній сезон розкопок, підозрюючи, що невелика ділянка землі поблизу гробниці Рамсеса VI приховує щось важливе.

Його інтуїція виправдалася: 4 листопада 1922 року його робітники виявили перший щабель сходів, висічених у скелі.

Копаючи глибше, команда виявила запечатані двері з печаткою некрополя королівського поховання. Проте прохід далі був засипаний щебенем. Картер надіслав телеграму Карнарвону, щоб той прибув на розкопки.

Дослідження відновили після прибуття Карнарвона та його доньки до Луксора 23-го листопада. Археологи виявили, що на печатці дверей вигравірувано ім'я Тутанхамона, що додало впевненості дослідникам. За кілька днів вчені дісталися до ще одного проходу, який зрештою відкрили.

Картер описав момент відкриття у своїй книзі: "Тремтячими руками я зробив крихітний прокол у верхньому лівому кутку. Темрява та порожній простір, наскільки міг сягнути залізний випробувальний стрижень, показували, що те, що лежало далі, було порожнім, а не заповненим, як прохід, який ми щойно очистили".

"Були застосовані випробування зі свічками як запобіжний захід від можливих смердючих газів, а потім, трохи розширивши отвір, я вставив свічку та зазирнув усередину. Лорд Карнарвон, леді Евелін та Каллендер стурбовано стояли поруч зі мною, чекаючи на вердикт".

"Спочатку я нічого не бачив, гаряче повітря, що виходило з кімнати, змушувало полум'я свічки мерехтіти, але незабаром, коли мої очі звикли до світла, деталі кімнати всередині повільно виринали з туману: дивні тварини, статуї та золото – всюди блиск золота".

Саме тоді відбувся короткий діалог, який став відомим. Карнарворн запитав Картера, чи той щось бачить, а його відповідь "так, дивовижні речі" — увійшла в легенду. Гробниця, пізніше каталогізована як KV62, уникла розграбування, яке знищило так багато інших королівських поховань.

Дослідження гробниці — що знайшли археологи

Гробниця Тутанхамона була напрочуд маленькою як для королівського поховання, що свідчить про те, що вона, можливо, була призначена для когось із нижчим статусом і була поспішно пристосована після раптової смерті молодого фараона. Проте її вміст вразив дослідників.

Усередині Картер знайшов:

• Передпокій, заповнений колісницями, позолоченими меблями та скринями.
• Похоронну камеру з чотирма позолоченими вівтарями, що оточували саркофаг з червоного кварциту.
• Три вкладені одну в одну труни, остання з яких була зроблена з чистого золота.
• Скарбницю з ритуальними предметами, глечиками та статуєю Анубіса.

Кожна кімната була щільно заповнена, що вимагало місяців документації та консервації. Волога від повеней, яка просочувалася у гробницю впродовж століть, деформувала деревину та сприяла гниттю шкіри та текстилю, що пошкодило багато цінних артефактів.

Картер описав складнощі з переміщенням та консервацією предметів: "Вони були настільки скупчені, що було надзвичайно важко перемістити один, не ризикуючи пошкодити інші, а в деяких випадках вони були настільки нерозривно переплутані, що доводилося розробляти складний ряд опор, щоб утримувати один предмет або групу предметів на місці, поки інший виймався".

Ця знахідка змінила уявлення про похоронні традиції XVIII династії. Вчені виявили понад 5000 артефактів, серед яких були не тільки звичні похоронні дари, а й унікальні артефакти та символи єгипетських вірувань у загробне життя.

Проте сам саркофаг Тутанхамона відкрили за два роки після того, як було виявлено гробницю.

Найдорожчий скарб юного фараона

Найвідомішим артефактом стала посмертна золота маска фараона. Виготовлена з понад 10 кілограмів чистого золота, інкрустована лазуритом, обсидіаном і кварцом, вона є одним з найвідоміших творів мистецтва у світі.

Цей артефакт виявили 29 жовтня 1925, коли дослідники відкрили внутрішній саркофаг, про що Картер зробив запис у своєму щоденнику: "Штифти зняті, кришка піднята. Була розкрита передостання сцена — дуже акуратно загорнута мумія молодого короля, із золотою маскою з сумним, але спокійним виразом, що символізує Осіріса … маска несе риси цього бога, але схожа на Тут.Анкх.Амона — спокійний і красивий з тими ж рисами, що й на його статуях і саркофагах. Маска трохи відкинулася назад, тому її погляд спрямований прямо в небеса."

Проте вчені виявили, що маска насправді не належала Тутанхамону. На цю думку вчених наштовхнула незвичайна деталь посмертної маски — проколоті вуха. Таке зображення не відповідало давньоєгипетським традиціям, оскільки пірсинг зображали тільки на тих масках, які виготовляли для цариць та дітей з високопоставлених сімей.

Вчені вважають, що маска спочатку могла бути зроблена для цариці Нефернеферуатон. Дослідники виявили її королівське ім'я "Анххеперура" на частково стертому картуші всередині маски.

У гробниці археологи виявили й інші артефакти, зокрема предмети повсякденного вжитку: сандалі, лляний одяг, посудини для їжі та іграшки. Ці предмети свідчать про те, що єгиптяни розглядали загробне життя як продовження земного існування.

Збереження минулого — внесок Гаррі Бертона

Дослідники зіткнулися з величезним викликом: як зафіксувати та зберегти вміст гробниці, перш ніж його виставлення на огляд та маніпуляції пошкодять його.

Як зазначав сам Картер, "першою та нагальною потребою була фотографія, оскільки нічого не можна було торкатися, доки не було зроблено повний фотозапис, завдання, що вимагає технічної майстерності найвищого порядку".

Для цього дослідники попросили про допомогу єгиптолога Гаррі Бертона, який працював у складі команди Метрополітен-музею на розкопках неподалік. Перші знімки він зробив 27 грудня 1922 року, і відтоді впродовж майже десяти років зафіксував гробницю та артефакти на понад 3400 фотографіях.

Для того щоб перевіряти якість кадрів, Бертон проявляв знімки безпосередньо в сусідній гробниці. Картер зазначав, що "ці його періодичні переходи від гробниці до гробниці, мабуть, були справжнім порятунком для натовпу допитливих відвідувачів, які пильнували над гробницею, бо взимку було багато днів, коли це було їх єдиною розвагою."

У 1924 році Бертон також зняв кінохроніку відкриття саркофага фараона. Ці кадри стали одними з найперших документальних фільмів про життя в долині Нілу та про сам процес археологічних робіт.

Паралельно Бертон продовжував співпрацю з Метрополітен-музеєм, працюючи в Дейр-ель-Бахрі, але не залишав підтримки Картера до завершення дослідження гробниці в 1932 році.

Прокляття фараонів — між міфом і правдою

Майже відразу після відкриття гробниці газети по всьому світу вибухнули розповідями про "прокляття фараонів". Коли лорд Карнарвон несподівано помер у 1923 році після інфікованого укусу комара та подальшої пневмонії, сенсаційні заголовки пов'язували його смерть з помстою Тутанхамона.

Проте це було лише початком, оскільки смерть Карнарвона не була єдиною. За кілька днів потому помер археолог Артур Мейс. Подальші смерті дослідників та посадовців, які були присутні при відкритті гробниці ще більше посили віру в існування прокляття фараонів.

Проте вчені спростували цю легенду як продукт сенсаційності колоніальної епохи та істерії ЗМІ. Насправді найбільшу небезпеку в гробниці становили не надприродні сили, а наукові — бактерії, пил і вплив високої температури.

Як зазначають вчені, у минулому археологи одразу заходили до виявлених гробниць та розпочинали дослідження. Проте саме це могло бути причиною хворіб, оскільки дослідники потрапляли до місця з високою концентрацією бактерій, не дочекавшись того, щоб приміщення провітрилося.

За словами Захі Хавасса, колишнього секретаря Вищої ради зі старожитностей Єгипту, у гробниці Тутанхамона також було багато стародавніх мікробів, які ймовірно могли стати причиною смерті деяких людей.

Проте міф про прокляття живе й досі, ілюструючи, як археологія та розповіді часто переплітаються.

Колоніальне відкриття — зміна поглядів

Відкриття гробниці Тутанхамона відбулося в період британського панування в Єгипті, що викликало тривалі суперечки щодо права власності, представництва та культурної спадщини. Розкопки Картера фінансувалися британським аристократом, а перші повідомлення в ЗМІ зосереджувалися на західному тріумфі, а не на участі Єгипту.

Сучасні науковці прагнуть переосмислити це відкриття з єгипетської точки зору, наголошуючи на внеску місцевих робітників та праві Єгипту на свою спадщину. Сьогодні багато артефактів залишаються в Єгипті і плануються до експонування у Великому єгипетському музеї поблизу Гізи — сучасному символі національної гордості та історичного відродження.

Що ми дізналися — наука і таємниця

З гробниці та мумії Тутанхамона вчені отримали надзвичайні відомості про здоров'я, похоронні звичаї та мистецтво стародавніх часів.

КТ-сканування та аналіз ДНК свідчать, що Тутанхамон страждав від вроджених вад, малярії та захворювання кісток, що, могло сприяло його ранній смерті у віці 18 або 19 років.

Також вчені виявили, що батьки фараона були рідними братом та сестрою.

Як зазначив генетик Йехія Гад, який досліджував ДНК членів сім'ї Тутанхамона, "виявилося, що вони брат і сестра, що стало для нас великим сюрпризом. Інцести тоді відбувалися часто, вони не хотіли, щоб королівська і некоролівська кров змішувалися, тож намагалися зберегти це в межах королівської сім'ї".

Це могло бути однієї з причин слабкого здоров'я фараона, який страждав від клишоногості, вовчої пащі, сколіозу і захворювання кісток.

Артефакти в гробниці також вказують на те, що поховання було поспішним. Предмети, які належали попереднім правителям, та незавершені прикраси свідчать про політичні потрясіння після Амарнського періоду та відновлення традиційної релігії.

Незмінна спадщина

Відкриття гробниці Тутанхамона резонанс всьому світу. Музейні виставки приваблювали мільйони людей, арт-деко запозичувало фараонські мотиви, а єгиптологія отримала безпрецедентну увагу громадськості.

Навала туристів стала ще одним випробуванням для дослідників. Новини про відкриття гробниці викликали суспільний інтерес, відомий як "Тутманія": безліч туристів відмовлялися від звичайних маршрутів та стікалися до гробниці, сподіваючись побачити дорогоцінні артефакти.

Важливо Королівська колісниця, золота маска і ще 5500 артефактів: у Єгипті відкрився Великий музей (фото)

Сьогодні артефакти продовжують викликати захоплення і надихати вчених. З відкриттям Великого єгипетського музею скарби Тутанхамона будуть вперше з моменту їх відкриття виставлені разом.

Раніше Фокус писав про секрет зеленої мумії, на відкриття якого вченим знадобилося чотири десятки років.

А також ми розповідали про неочікуване відкриття в Туреччині. Археологи виявили залишки 2000-річного римського іподрому довжиною 450 метрів, похованого під колишнім міським звалищем