Ескалація конфлікту між Китаєм та США триватиме — FT

Ринки відреагували на угоду, досягнуту минулого тижня між президентом США Дональдом Трампом та президентом Китаю Сі Цзіньпіном, і не випадково: стабілізація відносин між США та Китаєм вигідна для Індо-Тихоокеанського регіону та Заходу. Проте ця угода далека від того, щоб бути "чарівною пігулкою". Обидві країни домовилися про тактичне, а не стратегічне розрядження напруженості, з обмеженим переліком конкретних результатів і невизначеним графіком реалізації.

Структурна конкуренція між США та Китаєм створила серйозну проблему, яку не можна швидко вирішити жодним самітом чи угодою. Обидві країни намагаються використати свої переваги, маніпулюючи своєю взаємною залежністю. Останнім кроком ескалації стали великі обмеження Китаю на експорт рідкісноземельних елементів, а останнє перемир’я між лідерами лише тимчасово відклало наслідки.

З урахуванням запровадженої системи контролю за експортом, майбутні кроки будуть ще більш руйнівними, зазначає Сара Беран, колишня старша директорка з питань Китаю та Тайваню в Раді національної безпеки США. 

І Вашингтон, і Пекін занадто впевнені у своїй перевазі один над одним. Пекін, який раніше відповідав на дії Вашингтона “дзеркальними” заходами, тепер завдає сильніші та нерівномірні удари, вважаючи, що може діяти з США на рівних. Тим часом США помилково думають, що економіка Китаю стоїть на межі кризи й що він поступиться у торговій війні, щоб уникнути економічного краху.
 
"У короткостроковій перспективі лідери США та Китаю продовжуватимуть намагатися, але не зможуть скористатися своїми уявними перевагами. З кожним новим етапом ескалації конфлікту зростатиме необхідність мінімізувати ризики та обмежити збитки, що спричинить болісні спроби розірвати взаємозалежність", — вважає Беран.

Перша торгова війна Трампа у 2017 році спонукала Китай зменшити залежність від імпорту американської сої — її частка впала з 40% у 2016 році до приблизно 9% у 2025-му. Експортні обмеження США на передові напівпровідники у 2022 році лише посилили прагнення Китаю до інновацій: Пекін активно розвиває чипи серії Huawei Ascend та моделі штучного інтелекту DeepSeek.

Зосередження Китаю на самозабезпеченні — не нова стратегія, вона лежить в основі політики країни ще з 1949 року. У цьому контексті обмеження експорту рідкісноземельних елементів мають подвійне призначення: помститися США та одночасно зміцнити внутрішні ланцюги постачання, зокрема у сфері рідкісноземельних матеріалів і акумуляторів.

Китайська система управління не дуже підходить для контролю експорту, бо між відомствами погана координація, а перевірки майже не працюють. Чиновники бояться ризикувати, тому їм потрібно дозвіл "згори", щоб видавати ліцензії. Через це процес буде повільним, заплутаним і часто даватиме збої.

США можуть подумати, що Китай навмисно затримує постачання рідкісноземельних матеріалів, і це може знову загострити конфлікт. До того ж Китай під час видачі ліцензій збиратиме дані про іноземні компанії й постачання, щоб, можливо, використати цю інформацію пізніше у своїх інтересах.

Беран додає, що поки що майже немає заміни китайським рідкісноземельним елементам. Іноземним компаніям доведеться тісно співпрацювати з китайськими партнерами, щоб швидше отримувати ліцензії через бюрократичну систему.

У майбутньому країнам і компаніям потрібно поступово зменшувати залежність від Китаю та його рідкісноземельних матеріалів. Особливо це важливо для компаній, пов’язаних із військовими технологіями — їм навряд чи полегшать умови, навіть після угоди між Трампом і Сі, тому треба терміново шукати інші варіанти.

"Видобуток і переробка рідкісноземельних матеріалів у США та інших країнах потребуватиме кілька років, а початкові обсяги будуть малими, що спричинить довгі затримки. Проблема полягає не лише у пошуку нових джерел за межами Китаю — потрібно також перенести самі ланцюги виробництва, адже китайські компанії контролюють понад 60% світового видобутку і 90% очищення та переробки цих матеріалів", — стверджує Беран.

Оскільки напружені відносини між США та Китаєм змушують світ шукати більшу стійкість і незалежність, уряди активно інвестуватимуть у захист важливих ланцюгів постачання. Це відкриє великі можливості для бізнесів, які зможуть стати частиною внутрішніх систем інновацій.

"Ескалація конфлікту триватиме, тому компаніям потрібно створювати гнучкі й пристосовані ланцюги постачання, щоб витримати ці виклики", — підсумувала колишня директорка.

Зустріч Трампа з Сі завершилася не конфліктом, а посмішками й тарифними поступками. США зменшують мита, Китай купує сою — й обоє називають одне одного друзями. Та чи справді це примирення, чи лише нова форма боротьби за вплив у Азії та світі? Чому Трамп став м’яким із Сі Цзіньпіном і чемним із союзниками — пояснював Сергій Корсунський у статті "Трамп і Сі. Стердаун".