Як рік протестів змінив Сербію та чи втримає владу Вучич

1 листопада в Сербії пройшли масові заходи в пам'ять про річницю трагедії в місті Новий Сад, коли внаслідок падіння в 2024 році навісу на залізничному вокзалі загинули 16 людей.

Ця трагедія вивела на вулиці десятки тисяч громадян країни з вимогою покарати винних.

Протести переросли у загальнонаціональні, а їхнім "двигуном" стали студенти.

І хоча вони досягли певних результатів, у протестувальників з’явилася вимога відставки президента Сербії Александара Вучича та перевиборів Народної Скупштини – парламенту Сербії.

Про те, як трагедія у Новому Саді стала поштовхом до змін в Сербії, читайте в статті експерта із Західних Балкан Володимира Цибульника Сербію лякають революцією: як президент Вучич поступово втрачає владу.

Далі – стислий її виклад.

1 листопада в місті Новий Сад, де сталася катастрофа, зібралися щонайменше 40 тисяч людей (хоча незалежні спостерігачі називають вдвічі більші цифри) з 60 міст країни, щоб віддати данину пам’яті тим, хто загинув з вини влади.

Влада робила все, щоби зменшити кількість людей на мітингу, або щоб дискредитувати його.

І тому не давала дозвіл на встановлення навіть пересувних туалетів (чого ніколи раніше не було, навіть на студентських мітингах по країні); заборонила школам та вишам давати притулок прибулим з віддалених міст; заборонила не тільки встановлювати намети (щоб переночувати), а й продавати їх; довго не давала дозвіл на встановлення подіуму на площі перед вокзалом; навіть на деякий час відключила воду у всьому місті.

Влада опустилася й до комічних дій, заявивши про зупинку руху всіх потягів у країні після отримання повідомлення (якщо воно було) про замінування.

Але були й інші серби.

Місцеві селяни та мешканці Белграда, Нового Саду, Інджії та інших міст та сіл забезпечили годування учасників, надавали їм притулок, організували майданчики безкоштовного паркування (багато хто приїхав на власному авто).

А 90 кілометрів шляху між Белградом та Новим Садом, яким рухалися тисячі студентів, стали проявом солідарності мешканців провінції з ними.

Захід 1 листопада не став повторенням "Бульдозерної революції" 5 жовтня 2000 року, яка скинула владу Слободана Мілошевича.

Але він став другим тривожним дзвіночком для президента Вучича (перший був 15 березня, коли понад 300 тисяч людей вимагали відставки) – його багаторічна влада під загрозою, народ почав від нього втомлюватися, що продемонстрували десятки тисяч людей у Новому Саді….

Та головне те, що серби знову продемонстрували своє бажання докорінних змін, у першу чергу у владі.

Але не революційним шляхом, а демократичним – через вибори, парламентські та президентські, які можуть відбутися разом у 2026 році, скоріш за все – наприкінці року.

До речі, чинний президент Александар Вучич не буде серед кандидатів, адже за законом не має права балотуватися утретє.

А хто буде замість нього – покаже час.

З парламентськими виборами також чимало питань.

І головне з них – кандидатський список від студентів.

За наявною в нас інформацією він вже нібито існує.

Там 200 прізвищ, які поки не розголошуються, та й вони нічого не скажуть більшості громадян.

Програма нібито є, а нібито ні, є "базові принципи", досить розмити та неоднозначні.

І немає відповіді на головні питання: студенти за євроінтеграцію Сербії чи за зміцнення "дружби" з Росією? Хочуть вони союзу з опозицією чи йдуть самі й далі?.

Одночасно не відступає і Росія.

Москва лякала тим, що 1 листопада у Новому Саді мав початися "сербський Майдан", а ще відкрила Російське історичне товариство в Белграді, який керує глава Служби зовнішньої розвідки Сергєй Наришкін.

Та головне: мітинг у Новому Саді остаточно зламав психологічний бар’єр страху перед владою у сербському суспільстві.

І наслідки цього можуть бути дуже швидкими.

Докладніше – в матеріалі Володимира Цибульника Сербію лякають революцією: як президент Вучич поступово втрачає владу.