Сина загиблої під час обстрілу Києва жінки визнано сиротою. Батько у суді боротиметься за дитину

Новонароджений син Тетяни Сакіян, яка на восьмому місяці вагітності стала жертвою російського удару у Києві, за документами є сиротою. Водночас у Назара, так назвали хлопчика, є тато, бабуся по батьківській лінії і тітка, рідна сестра мами. Про це ідеться у матеріалі hromadske, інформує «Главком».

Як відомо, 24-річна Тетяна Сакіян постраждала унаслідок російського обстрілу по Києву на початку вересня. Вагітна жінка разом з батьком майбутньої дитини мешкала у Святошинському районі, де окупанти пошкодили девʼятиповерховий будинок.

Під час російської атаки на столицю вагітна зазнала тяжких опіків, тож медики вирішили зробити жінці кесарев розтин. За життя Тетяни боролися кілька тижнів, але врятувати жінку не вдалося, вона померла у лікарні.

Новонароджений син Тетяни перебував у реанімації Київського міського перинатального центру. Нещодавно його перевели у звичайну палату. Біологічний батько хлопчика теж обгорілий і травмований після тієї російської атаки, він зараз добивається юридичного визнання свого батьківства. Адже на момент народження сина їхній з Тетяною шлюб не був зареєстрований.

«Тетяна перед операцією встигла сказати, хто батько дитини. Ми знали, що батьки не перебувають у шлюбі, що мама у важкому стані без свідомості. Ішлося про соціально-правовий захист новонародженої дитини, про яку не могли потурбуватися її батьки. Значить турботу на себе мала взяти держава. Дитина не може бути нічиєю. Сестра його мами передала нам копію паспорта Тетяни й ми подбали про оформлення Назару свідоцтва про народження. Записали його на мамине прізвище, а по батькові – Вадимовичем, бо мали підтвердження фактичного батьківства Вадима», – пояснила начальниця служби у справах дітей і сім’ї Святошинської РДП у місті Києві, Світлана Топоренко.

Свідоцтво про народження Назара і свідоцтво про смерть його мами передали на Кропивниччину – в сільраду громади, де була зареєстрована Тетяна Сакіян. Саме ця сільрада відповідним рішенням має надати Назару статус дитини-сироти, узяти на відповідний облік і перебрати на себе опіку над ним.

«Статус дитини-сироти Назар буде мати до того часу, поки його біологічний батько в судовому порядку не доведе своє батьківство. Якщо це станеться, дитині оформлять нове свідоцтво про народження, де батьком буде вказано Вадима», – пояснила Топоренко.

Вадим уже має результати ДНК-експертизи, які доводять його біологічне батьківство стосовно Назара. Тепер ці результати має взяти до уваги суд і підтвердити батьківство юридично.

«Ми під час тривоги зазвичай виходили в коридор. Якщо обстріли були сильні, ховалися у ванній кімнаті. Тієї ночі чомусь не спалося, ми з Танею просто тупили в телефон. Десь о 3 ночі почули, що «шахеди» вже над будинком літають, пішли в коридор, Таня якраз зачиняла двері в кімнату, як воно вдарило. 

Нас розкидало в різні боки, мене оглушило, Таня впала, їй на живіт упали ці двері, я пам’ятаю, що відкинув їх. Ніч тепла, ми в шортах і футболках були – цей одяг на нас загорівся, обривок гумки залишився від штанів і клапоть тканини на шиї, більше нічого. Вогонь по спині, по ногах пішов. Шок був такий, що я навіть не відчував болю. 

Покликав Аліну, яка спала в іншій кімнаті. У неї навушники були, вона й вибуху не почула. Усі разом кинулися сходами на вулицю. Я не знаю, як Таня бігла, як вона взагалі трималася. Як на обпечене тіло вона якусь кофту чи куртку натягнула. У неї ж без опіків тільки кінчики пальців були. А я своїх опіків не помічав, навіть відмовлявся від госпіталізації. Я тільки за Таню боявся», – розповідає Вадим.

Аліна згадує, що вони вибігли з п'ятого поверху на вулицю, Вадим сказав їй викликати для Тані «швидку». Таня сиділа на лавці у дворі, і тільки тоді Аліна помітила, що по всьому тілу сестри висять клапті шкіри… Сама Аліна під час вибуху не зазнала жодної подряпини.

Батько Тані й Аліни помер 18 років тому, мамі було важко виховувати самотужки двох дітей, тож дівчатка вчилися в інтернаті, додому приїздили на вихідні. А коли минулого року померла й мама, Таня стала опікункою для молодшої сестри. З рідні мали старого дідуся, тож покладатися в житті могли тільки на себе.

До слова, під час російського обстрілу Києва у Святошинському районі загинула 32-річна Вікторія Гребенюк разом із двомісячним сином Романом. Будинок, у якому вони перебували, зазнав прямого влучання, і шансів вижити не було.