Украину предупредили, но не наказали. Как ЕС оценил реформы и чего ждет от Киева

"Всі чекаємо на звіт ЄС, хоч і розуміємо, що позитивних новин там не буде".

Це, а також подібні до нього твердження "Європейська правда" багато разів чула протягом останнього місяця від українських дипломатів та посадовців, що працюють над вступом країни до Євросоюзу.

І цей скепсис мав під собою доволі тверде підґрунтя.

Дійсно, темп реформ протягом останнього року точно не пришвидшився.

Парламент дедалі більше відчуває брак голосів у проведенні проєвропейських змін.

І найголовніше: спроба підважити незалежність антикорупційної вертикалі у липні, подальші звинувачення в атаках на НАБУ, а також проблеми у сфері юстиції – все це додавало скепсису щодо оцінки ЄС.

На цьому тлі висновки Єврокомісії стали несподівано оптимістичними.

Звіт оцінив дії України найкраще за три роки, відколи ми увійшли у пакет розширення.

Уперше європейські бюрократи не знайшли жодної переговорної глави, де б Україна не мала прогресу у виконанні вступних вимог.

Кількість сфер, за якими Україна демонструє "добрий прогрес", більша, ніж будь-коли досі.

По суті, Брюссель позиціонував Україну як одного з лідерів у зближенні з ЄС.

А ще – напевно, реагуючи на переконування та запевнення з Києва – у ЄС вирішили обійтися без жорстких публічних оцінок, а також від згадок про "відкат реформ".

Це збіглося з очікуваннями і влади, і незалежних аналітиків (у "тіньовому звіті", попри його критичність, теж не йшлося про відкат).

Утім, буде помилкою вважати, що ЄС взагалі уникнув критики та вимог.

Навпаки, звіт виставляє для України доволі чіткі та амбітні індикатори подальших реформ.

Зокрема – щодо ролі незалежних (як-от іноземних) експертів у процедурах призначення в органи системи правосуддя.

Помітили в ЄС і триваючий тиск на Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та надіслали владі сигнал щодо цього.

Та й у Києві є розуміння, що прогрес 2025 року є недостатнім, а також що він стався, зокрема, через проведення цього року так званих "скринінгів", які підтягнули наші показники, але вже наступного року цього не буде.

А отже, щоб лишатися серед лідерів, Україна має прискорити реформування і на наступний річний звіт вийти з гідними показниками.

Рейтинг євроінтеграції України.

Щороку, зазвичай у листопаді, у Брюсселі відбувається "подія року" для усіх держав, що прагнуть вступити до ЄС – Європейська комісія публікує Звіт про розширення.

Це – ґрунтовний аналіз того, як держави-кандидатів виконують вступні вимоги, наскільки вони стали ближчими до вступу.

Щоразу "Європейська правда" будує за цим звітом "матрицю", яка показує, що ж сталося на шляху України до вступу та де ми досягли прогресу.

Оцінка Єврокомісії, графіка "Євро.

Звіт про розширення – це радше бюрократичний документ, аніж політичний.

Його готує вертикаль Єврокомісії (що незалежна від урядів), тож у ньому точно не вийде зарахувати державі якусь не зроблену реформу просто через геополітичні міркування.

Тому це такий собі чек-ап кандидатів – включно з Україною, – на який усі гравці в ЄС будуть орієнтуватися весь наступний рік.

Також важливо, що ЄК готує звіт за єдиною методологією для всіх кандидатів, і це дозволяє порівняти прогрес різних країн, а також оцінити швидкість руху України до вступу рок від року.

Цього року Україна поставила "особистий рекорд".

Спершу дуже коротко про те, що це за оцінки у таблиці.

За кожною главою вступних переговорів Україна та інші держави отримують дві оцінки.

Перша – це досягнутий прогрес, сумарно за всі роки вступного процесу.

Тут є п'ять градацій – "початковий рівень", "деяка відповідність праву ЄС", "помірна відповідність", "добра відповідність" та "просунутий рівень".

Кожному з цих рівнів ми призначили бали від 1 до 5.

В теорії, для вступу до ЄС треба мати 4-5 за усіма розділами.

Як бачимо, Україна від цього рівня ще достатньо далека.

Тому ключове значення має інший індикатор – швидкість змін.

Тут є шість градацій.

Найгірше – це "відкат реформ" за якимсь показником.

Це виключна ситуація, таке собі публічне покарання держави-кандидата з боку Брюсселя.

Далі можлива "відсутність прогресу", "обмежений прогрес", "певний прогрес", "добрий прогрес" та "дуже добрий прогрес".

Останні п'ять рівнів ми оцінили балами від 0 до 4.

Два бали за швидкість змін – це медіана.

Цього року Україна уперше її перевищила та отримала середню оцінку за дії у 2025 році на рівні 2,12 бала.

Якщо враховувати також економічний критерій та реформу державного управління (вони не є окремими переговорними главами, але мають для ЄС надзвичайне значення), то Україна отримала оцінку "добрий прогрес реформ" за 13 пунктами – а це третина позицій, які оцінює ЄС у діях держави-кандидата.

Також уперше за три роки нашої присутності у звіті про розширення Єврокомісія не поставила оцінку 0 (тобто "не було реформ") за жодним пунктом.

Словом, заяви президента Зеленського, а також віцепрем'єра Тараса Качки про успіх України мають підстави.

Але є також кілька нюансів.

Тиск на НАБУ: ЄС усе бачить і нотує.

Вище ми згадали, що серед можливих оцінок дій України є варіант "відкат реформ".

На більш ранньому етапі підготовки звіту доводилося чути, що в окремих державах ЄС лунають голоси за те, щоби призначити цей рівень Україні за критерієм боротьби з корупцією та/або судової реформи.

Ці голоси, утім, були в абсолютній меншості.

Констатація відкату реформ – це така собі чорна мітка, яку Єврокомісія ставить на безнадійного партнера (цього року, наприклад, найбільший антирейтинг отримала Грузія).

Україна таким точно не є; крім того, на початку осені відбулися позитивні зрушення у сфері правосуддя (як-от призначення суддів Конституційного суду), тому за судовим і антикорупційним критерієм Україна отримала 2 та 1 бал відповідно.

"Але ви маєте вміти читати між рядків", – прокоментував цей розділ один зі співрозмовників "Євро.

Правди" в інституціях ЄС.

Насправді звіт визнає: Брюссель бачить і те, що Україна має прогрес у боротьбі з корупцією, і те, що.

в Україні є ті, хто досі намагається підірвати боротьбу з корупцією.

Наприклад, у перерахунку елементів атаки на антикорупційну інфраструктуру ЄС звіт згадав про парламентську тимчасову слідчу комісію з питань розслідування корупційних правопорушень, яку створили у червні 2025 року на чолі з Сергієм Власенком і Максом Бужанським.

"Важливо, щоб парламентський контроль не підривав довіру громадськості до антикорупційних інституцій через необґрунтовані публічні заяви та не виходив за межі обмежень, що випливають з принципу поділу влади", – доволі прозоро розкритикував діяльність цієї ТСК документ Єврокомісії.

А згадавши про кримінальне переслідування проти НАБУшників з боку Служби безпеки України та Державного бюро розслідувань – яке, на думку ЄС, набуло достатньо системного характеру для його відображення у звіті, – Єврокомісія додала, що вона не вважає це питання закритим після скасування липневих законів.

"Надмірний тиск на антикорупційні органи залишається предметом занепокоєння", – йдеться у звіті.

Як же так склалося, що попри це, Україна отримала кращу, ніж багато хто очікував, оцінку?.

Бо крім тиску на НАБУ, за рік відбулося також чимало інших подій, і вони переважили негатив.

Крім того, звіт кількаразово підкреслює, що "незалежність НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури була швидко відновлена після внутрішніх протестів та серйозного занепокоєння з боку міжнародних партнерів".

Ця "швидка" відмова президента від закону справила враження на тих європейців, які за досвідом роботи з іншими партнерами знають, що ті можуть довго наполягати на коректності хибних дій, пояснив один зі співрозмовників "ЄП".

Крім того, для ЄС важить те, що розслідування НАБУ і САП часто мають реальний результат – тож боротьба з корупцією триває, і не лише на папері.

Зміни щодо телемарафону та вимоги до реформ.

З інших політично вагомих елементів звіту варто відзначити розділ, що стосується медіасфери.

Торік звіт про розширення приніс політичну сенсацію: у ньому Єврокомісія уперше оголосила, що українська влада має зупинити не адекватний реаліям і недемократичний за реалізацією формат телемарафону "Єдині новини" (детально про це – у минулорічній статті "Від корупції до телемарафону").

Утім, тоді претензіям Брюсселя, висловленим уперше, дещо бракувало конкретики.

Звіт 2025 року додав її.

ЄК встановила крайній термін, до якого збереження "марафону" є можливим.

"Перегляд потреби телемарафону як формату, що фінансується державою, має відбутися щонайпізніше до того, як Україна призупинить воєнний стан", – стверджує звіт, нагадуючи владі, що опитування вже зараз підтверджують падіння довіри до марафону.

Примітно, що критика стосовно "Єдиних новин" не підважує загалом непогану оцінку рівня плюралізму в українських медіа.

Влада, зокрема, набрала балів за рахунок того, що у 2025 році українському суспільному мовнику "Суспільне" було виділено майже весь бюджет, який він запросив.

Також ЄС відзначив відновлення прямої трансляції засідань Верховної Ради – про цю потребу європейці вже давно говорили керівництву України.

Утім, є й інші вимоги, виконання яких Брюссель чекає від Києва.

І їх дійсно багато.

Варто зауважити, що термін "вимога" тут є цілком коректним.

У тексті приписи ЄК подаються у редакції "Україна має" зробити те-то (Ukraine should…), а перелік реформ зі звіту про розширення надалі сприймається інституціями ЄС як безумовна потреба.

Зрештою, це ж суверенне рішення України – вступати до ЄС і відповідати необхідним критеріям.

Тому ігнорувати їх і сподіватися, що надалі вимоги зникнуть – явно хибний шлях.

У цьому сенсі привертають увагу вимоги звіту в частині правосуддя.

Брюссель поставив крапку у дискусії про те, чи потрібні відбіркові комісії з "міжнародниками".

Так, потрібні, бо це – чітка вимога звіту про розширення.

Щонайменше – стосовно двох комісій, що визначені у блоці щодо правосуддя (який для ЄС має надзвичайну вагу).

По-перше, Україна має терміново продовжити норму про "тимчасове залучення незалежних експертів, номінованих міжнародними партнерами, до відбору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів".

По-друге, має змінитися підхід до відбору суддів Верховного суду (та інших вищих судів) та перевірки декларацій їхньої доброчесності.

ЄС чекає на процедуру зі "значущим залученням незалежних експертів, призначених міжнародними партнерами".

А ще у цьому блоці Єврокомісія повторила вимогу про скасування "правок Лозового", про заповнення вакансій у Конституційному суді.

І – родзинка звіту – Україна отримала вимогу про запровадження процедури конкурентного відбору на посаду генпрокурора.

Загалом критиці системи прокуратури і вимогам щодо її реформи у звіті відведено так багато уваги, що на цій темі варто зупинитися в окремому матеріалі.

Та варто зауважити, що ж дає ЄС упевненість у тому, що настільки амбітні зміни будуть втілені.

Причина у тому, що у Брюсселі вірять, що Україна дійсно прагне до ЄС, а не лише на рівні лозунгів.

"Існує загальний консенсус, що включає і парламентську опозицію, що інтеграція до ЄС є пріоритетом", – каже Єврокомісія.

І українські політики продовжують переконувати їх, що це дійсно так.

А у розумінні європейських посадовців, якщо таке бажання є, то можливість для змін точно буде знайдена.

Автор: Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди".