Вони рятують монобільшість від смерті. Сім «незламних героїв»

За шість років після тріумфальної перемоги партії «Слуги народу» на позачергових виборах до Верховної Ради фракція президента суттєво розгубила свої «багнети». Із 254 депутатів, обраних у 2019 році, сьогодні у фракції залишилося лише 230. Формально цього все ще достатньо для збереження статусу монобільшості, адже межа, за якою вона зникає, складає 226 голосів. Але наближається ця «червона лінія» загрозливими темпами…

Ще влітку після скандального голосування за законопроєкт, який обмежував незалежність антикорупційних органів – НАБУ та САП – серед «слуг» стався мінібунт. У коментарі «Главкому» член провладної фракції Олександр Бакумов згадує, що після того голосування він чув від деяких своїх колег про бажання подати заяви про вихід з монокоаліції. Тоді для провладної фракції все завершилося мінімальними втратами – 31 липня 2025 року з неї вийшов лише нардеп-мажоритарник Дмитро Костюк. Але та ситуація остаточно зіпсувала і так несприятливий мікроклімат у монобільшості. 

Остання втрата «слуг» – списочниця Анна Колісник, за дострокове припинення повноважень якої депутати нарешті проголосували 21 жовтня. При цьому народна обраниця подала заяву про складання мандату ще у травні 2025 року. Перед цим суд звинуватив її в недекларуванні майна вартістю понад 4 млн грн, але звільнив від покарання і закрив справу у зв’язку з закінченням строків давності. Як писав «Главком», імовірна причина, через яку керівництво монобільшості так довго не давало Колісник офіційно скласти повноваження – те, що далі у списку причаїлися потенційно нелояльні до Офісу президента кандидати. Хід заяві Колісник дали лише тоді, коли двоє з них – Богдан Козуб та Сергій Москаленко – відмовилися від депутатської кар’єри. 

У будь-якому разі складання мандата списочницею не позначиться на кількості членів «Слуги народу», як це стається, коли вибувають мажоритарники. ЦВК вже зареєструвала нового депутата замість Колісник – ексредактора партійної газети Дмитра Слинька, і «слуг» у Раді знову стало 230. Однак такий запас міцності – крихкий: достатньо, щоб ще п’ятеро депутатів залишили лави фракції, і монокоаліція розсиплеться офіційно. Хоча де-факто – вона вже давно й не існує. Навіть за важливі для держави рішення «слуги» рідко можуть зібрати принаймні 200 голосів, а ухвалення будь-яких законів неможливе без підтримки сателітів з депутатських груп та опозиційних фракцій. «Розкішний максимум» у жовтні – 206 голосів від фракції «Слуга народу» за постанову про безперервність функціонування представницьких органів місцевого самоврядування під час дії воєнного стану. 

Хитку конструкцію фактично підтримують депутати-втікачі та прогульники, які досі числяться у фракції, а також фігуранти кримінальних справ, які відвідують парламент попри те, що керівництво буцімто «призупинило» їхнє членство у фракції. Та чи довго ще ці «герої» зможуть утримувати монобільшість від краху? «Главком» проаналізував, скільки народних депутатів нині є потенційними кандидатами на виліт з фракції «Слуга народу» та як це може вплинути на роботу парламенту.

Утікачі та «зниклі безвісти»

За підрахунками «Главкома», наразі є троє «слуг», які вже протягом тривалого часу жодним чином не долучаються до роботи парламенту, але формально «тримають» чисельність монокоаліції. Це – Андрій Одарченко, Олександр Куницький та Олег Тарасов. В скандальній історії першого незабаром можна буде поставити крапку.

Мажоритарник з Харківської області Андрій Одарченко уже понад рік не виконує посадових обов'язків і переховується від слідства за кордоном. Рік тому Вищий антикорупційний суд визнав його винним у спробі підкупу тодішнього голови Держвідновлення Мустафи Найєма. 10 жовтня цього року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду підтвердила вирок.

Згідно зі статтею 81 Конституції, у цьому випадку повноваження народного депутата припиняються достроково. Відповідну постанову під час засідання Ради має зачитати спікер парламенту. Щоправда, під час останнього пленарного тижня (21-24 жовтня) цього так і не сталося, тож, вочевидь, процедура може затягнутися і формально Одарченко ще деякий час пробуде у фракції «слуг».

Його колега, мажоритарник з Харкова Олександр Куницький теж має кримінальний шлейф і переховується за кордоном. Нардеп виїхав з України у вересні 2024 року у тижневе відрядження до США і з того часу не повертався. В Україні проти нього заведено дві карні справи. Утім, у жодній з них обранець не отримав ані вироку, ані бодай підозри. Тож поки що мандат і місце у провладній фракції лишаються при ньому. Як пояснював голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, «сам факт порушення кримінальної справи не створює законодавством жодних обмежень діяльності народних депутатів». 

Натомість для виключення Куницького зі складу парламентського Комітету з питань правоохоронної діяльності, у якому він досі числиться, депутатам достатньо лише проголосувати за відповідну постанову. Рішення здається цілком логічним, адже понад рік нардеп-утікач відсутній на робочому місці. Проєкт постанови з’явився у вересні цього року і вже був винесений на голосування, але охочих видворити Куницького з комітету забракло. 

Аналогічна історія з позафракційним нардепом Олександром Дубінським, який з листопада 2023 року перебуває під вартою за підозрою у державній зраді, але при цьому лишається заступником голови Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. Тиждень тому Рада провалила голосування за відкликання проблемного колеги з цієї посади.

Ще один «слуга», про якого не чути ні сном, ні духом, – Олег Тарасов. Востаннє він був присутній у сесійній залі 4 грудня 2024 року. Колеги нардепа, з якими поспілкувалася редакція, нічого не знають про його місце перебування та причини відсутності на роботі.

«Главком» додзвонився і до самого Тарасова, однак співрозмовник швидко кинув слухавку, як тільки почув, що з ним говорять журналісти. Варто зазначити, що Тарасов обирався до Верховної Ради за партійним списком, тому навіть у разі припинення його повноважень чисельність фракції не постраждає – мандат отримає наступний за списком.

Не під запис співрозмовники «Главкома» пояснюють «страйк» Тарасова проблемами його батька – власника кіровоградського агрохолдингу I&U Group Сергія Тарасова, який перебуває в розшуку. Бізнесмен підозрюється в організації схеми виведення земель з державної власності через Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. За 2024 рік Олег Тарасов отримав від батька понад 21 млн грн грошових подарунків. Ще 200 тис. грн обранець одержав від нього вже в липні цього року.

«Призупинені», але не зовсім

Для тих народних депутатів, які провинилися та завдали репутаційних збитків своїй політсилі, керівництво може застосувати санкцію – призупинення членства у фракції. Цей інструмент ніяк не регулюється Регламентом Верховної Ради чи Конституцією і є виключно внутрішнім рішенням, яке приймається на засіданні фракції. На ділі це радше прийом, який дозволяє демонструвати небайдужість фракції та реакцію на суспільний осуд. «Призупинені» обранці так само працюють у парламенті та голосують на засіданнях Ради, як і їхні колеги.  

Покараних у такий спосіб «слуг» є кілька, серед них вже згаданий Одарченко. Також призупинено членство у фракції мажоритарника Олексія Кузнєцова, який отримав від НАБУ та САП підозру у привласненні бюджетних коштів на схемах із закупівлі БПЛА та РЕБ для військових. Політик вийшов на волю під заставу у розмірі 8 млн грн і, як нічого не бувало, відвідує сесійну залу та бере участь у голосуваннях.

Також призупинено членство у фракції «слуги» Людмили Марченко, обраної за партійним списком. Нардепка та її помічниця підозрюються в отриманні $11,3 тис. хабаря за допомогу у безперешкодному виїзді за кордон військовозобов’язаного громадянина України. Справа вже перейшла до суду, однак кінцевого рішення поки нема. Марченко, як і її колега-«слуга» Кузнєцов, відвідує парламент.

Відзначився в негативному сенсі і мажоритарник Микола Задорожній. У липні 2024 року НАБУ оголосило йому підозру у вимаганні понад 3 млн грн відкату за неперешкоджання у проведенні тендеру на ремонт водогону в Сумській області. Після цього Задорожнього одразу було виключено з партії «Слуга народу», а членство у провладній фракції – призупинено. Щоправда, підозра в хабарництві не заважає фігуранту бути членом парламентського Комітету з питань бюджету та відвідувати засідання Ради.

Феміда обрала Задорожньому запобіжний захід у вигляді застави розміром близько 3 млн грн. Депутат зобов’язаний не залишати межі Києва та області без дозволу слідчого, прокурора чи суду, а також здати закордонні паспорти.

Варто згадати і про дещо відмінний від інших кейс мажоритарника Сергія Кузьміних. На початку 2022 року НАБУ спільно з ДБР викрили «слугу» на отриманні хабаря в розмірі 558 тис. грн. Справу вже скеровано до суду, однак рішення досі немає, оскільки депутат регулярно ігнорує судові засідання.

Через кілька днів після викриття «на гарячому» Кузьміних направив листа керівництву «Слуги народу», у якому попросив виключити його з фракції тимчасово та дати можливість повернутися, якщо буде доведено його невинуватість. Однак на цьому все і заглохло. Депутат лишається у фракції, продовжує відвідувати парламент та є членом Комітету з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування.

Крах монобільшості: що далі?

Кілька представників провладної фракції, з якими поспілкувався «Главком», переконують: попри стрімке і тривожне падіння чисельності членів монобільшості, жодних розмов про її можливий крах керівництво «слуг» не підіймає. 

«Я на сьогоднішній день не бачу суттєвих обставин, які могли б вплинути на те, щоб фракція монобільшості втратила свою цілісність і не продовжила працювати у звичному форматі», – запевняє у коментарі «Главкому» народний депутат Олександр Бакумов.

На його думку, нині немає великих ризиків, пов'язаних з подальшою роботою парламенту. «Навіть якщо у Верховній Раді з тих чи інших причин не буде у монобільшості вистачати голосів для формально-юридичного закріплення прав у коаліції, то буде якась депутатська група чи фракція, яка приєднається до коаліції. Монобільшість, треба визнати, не завжди зараз справляється власними силами з ухваленням позитивних рішень. Але до цих позитивних рішень додається абсолютна більшість фракцій і груп, і закони все одно ухвалюються», – наголосив нардеп. На його переконання, те, що замість монобільшості може утворитися коаліція з кількох фракцій, фундаментально не змінить роботу парламенту. Утім, такий сценарій має для «слуг» свої ризики. Зокрема, нові учасники коаліції зможуть вимагати собі посади в уряді, на держпідприємствах, у комітетах тощо.

Позафракційний нардеп Микола Тищенко, якого на початку 2023 року було виключено з монокоаліції, визнає: «Робота в парламенті справді напружена, і останнім часом я навіть сам бачив декілька заяв на вихід (з фракції «Слуга народу», – «Главком»)». Щоправда, ці заяви нардепи в результаті так і не подали до керівництва парламенту, уточнив Тищенко.

За його словами, «слугам» дедалі складніше збирати голоси. «На мою думку, це напряму повʼязано з тим, що порушено баланс у співпраці між гілками виконавчої влади та депутатами-мажоритарниками. Наприклад, повністю відсутня здорова робоча комунікація депутатів з головами військово-цивільних адміністрацій. Так само з районними держадміністраціями, Кабміном і так далі. А є й такі, хто просто каже: «Навіщо мені брати на себе відповідальність за те, що суперечить моїй позиції, якщо я не бачу себе далі в політиці?». Тому й голосів менше. А деякі депутати «Слуги народу», можливо, бачать себе в інших політичних силах у майбутньому», – визнає Тищенко.

Попри тривожні дзвіночки, керівництво парламенту випромінює оптимізм. Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук наразі не бачить підстав для переформатування парламентської монокоаліції. Очевидно, що владі не вигідно ділити вплив із партнерами, допоки мегафракція «Слуга народу» налічує хоча б 226 представників. Проте є велика ймовірність того, що до завершення війни в Україні і наступних виборів «слуги» таки перетнуть «червону лінію».

Єлизавета Жабська, «Главком»