Предупреждение от Еврокомиссии: о каких проблемах в судебной сфере говорит отчет о расширении

Єврокомісія представила чергову оцінку прогресу України на шляху до членства в ЄС за останній рік – так званий звіт з "Пакета розширення" про єврореформи країн-кандидаток.

Зокрема, комісія нарешті поставила крапку в дискусії про те, чи потрібні відбіркові комісії з "міжнародниками".

Відповідь: потрібні, і їхні повноваження необхідно негайно продовжити.

Окрім цього, потрібно невідкладно добрати суддів Конституційного суду та перезапустити Верховний суд за участю вже згаданих незалежних експертів.

Про це йдеться і в нашому громадському незалежному тіньовому звіті, підготовленому Фундацією DEJURE, Центром протидії корупції, "Автомайданом", Антикорупційним центром МЕЖА, Інститутом масової інформації, Медійною ініціативою за права людини та експертом Андрієм Міхеєвим.

Далі – про головне зі звітів.

Протидія очищенню.

Одним із ключових викликів у реформі правосуддя є тиск на інституції, які є базовим інструментом для очищення судової системи.

Йдеться про Вищу кваліфікаційну комісію суддів (ВККС) та Громадську раду доброчесності (ГРД).

Так, у березні Державне бюро розслідувань (ДБР) зареєструвало кілька кримінальних проваджень проти членів Вищої кваліфікаційної комісії, і за дозволом суддів Печерського суду були проведені обшуки та допити.

Сталося це тоді, коли ВККС впритул наблизилася до співбесіди з суддею того ж Печерського суду.

Наслідком став охолоджувальний ефект:.

окремі члени ВККС тепер рахуються з ризиком кримінального тиску з боку Державного бюро розслідувань.

Про такий тиск нереформованого ДБР, що може бути посяганням на незалежність ВККС, згадує і Єврокомісія.

Також паралельно діє депутатська комісія Власенка–Бужанського, яка після провалу бліцкригу проти НАБУ і САП під приводом "контролю" веде системну кампанію дискредитації ВАКС, ВККС та Громадської ради доброчесності.

Її засідання перетворюються на політичні шоу з допитами та гаслами.

Виглядає так, що єдиною метою цієї комісії є підрив судової та антикорупційної реформ.

Іншим викликом є збереження ролі незалежних експертів, номінованих міжнародними партнерами.

Зокрема, у червні завершився мандат міжнародників, які брали участь у доборі членів ВККС у складі Конкурсної комісії.

Попри очевидний успіх моделі, що діє як запобіжник від впливів судової мафії, нардепи не поспішають розглядати законопроєкт № 13382 про повернення незалежних міжнародних експертів до роботи.

Наразі закон передбачає, що замість міжнародних експертів участь у доборі членів ВККС братимуть нереформовані українські інституції, що може відкинути позитивні зміни.

На неприпустимості такого сценарію наголошує і Єврокомісія, яка вимагає "терміново продовжити тимчасову участь незалежних експертів, призначених міжнародними організаціями, у відборі членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів".

А разом із тим зазначає, що "опір участі незалежних експертів, призначених міжнародними організаціями, у різних процесах відбору або перевірки… викликає серйозне занепокоєння".

Щодо Ради суддів під керівництвом Богдана Моніча та Ради адвокатів під керівництвом Лідії Ізовітової, залучених до відбору членів ВККС, Єврокомісія теж зазначила про потребу розпочати їх реформу.

Перезавантажити Верховний суд.

Інституція, яка мала бути флагманом оновленого правосуддя, перетворилася на головного адвоката старої судової касти.

Зокрема, Верховний суд продовжує ухвалювати рішення, що підривають ідею судової реформи: активно користується своїм впливом, щоб створювати прецеденти, які знищують дисциплінарну відповідальність суддів, ускладнюють перевірку доброчесності та фактично легалізують повернення "старих кадрів".

Ще раніше Єврокомісія наголошувала, що Верховний суд не переглянув своєї позиції щодо контроверсійного рішення у справі судді Усатого, яке поставило під загрозу оцінювання майже 180 недоброчесних суддів.

Водночас, попри очевидні проблеми в роботі Верховного суду, в тому числі корупційні скандали, у законопроєкті щодо декларацій доброчесності суддів депутати просто виключили його з переліку органів, які підлягають перевірці.

Тож сьогодні очевидно:.

без глибокого перезавантаження Верховний суд залишатиметься головним бар’єром для очищення судової влади.

Перезапуск має початися з очищення чинного складу Верховного суду через перевірку декларацій доброчесності його суддів і подальше проведення конкурсу на вакантні посади.

Обидва етапи мають відбутися "з тимчасовим, але змістовним залученням незалежних експертів, призначених міжнародними партнерами", як це прямо рекомендує Єврокомісія у новому звіті.

Питання до Конституційного суду.

Конституційний суд, який у 2020 році фактично зруйнував електронне декларування, мав стати інституцією, де запрацює новий, прозорий механізм добору суддів за участю міжнародників (Дорадчої групи експертів).

Та на практиці процес знову став предметом політичного торгу.

Попри те, що за новою конкурсною процедурою вже призначено чотирьох суддів – Сергія Різника, Аллу Олійник, Олександра Водяннікова та Юрія Барабаша, і кворум де-юре відновлений, спроможність суду залишається вкрай обмеженою.

Для ухвалення рішень Великою палатою Конституційного суду потрібно щонайменше 10 голосів 13 чинних суддів, кворум – 12 суддів: фактична відсутність двох суддів через хворобу або відпустку знову призводить до втрати кворуму й блокування роботи.

Президент досі не заповнив усі вакансії за своєю квотою, а кілька тижнів тому Верховна Рада взагалі провалила голосування та не підтримала жодного кандидата, через що конкурс довелось починати спочатку.

Європейська комісія на це заявила, що "органи, що здійснюють призначення, повинні терміново розпочати відбір та призначення перевірених кандидатів, уникаючи подальших затримок".

Тож призначення суддів і забезпечення стабільної роботи суду стають ключовим тестом на здатність держави виконувати власні зобов’язання – насамперед щодо реформи КСУ, яка була першою з семи вимог на етапі отримання Україною статусу кандидата на вступ до ЄС.

Добір та очищення суддівського корпусу.

Оновлений механізм згаданих декларацій доброчесності за участю міжнародних експертів мав стати ключовим інструментом очищення судової системи.

Зокрема, він є одним із маяків фінансової підтримки ЄС за програмою Ukraine Facility.

Але в червні цього року дедлайн із запровадження декларацій доброчесності минув.

Через невиконання зобов’язань, зокрема за цим напрямком, Україна не отримала від ЄС близько 650 млн євро.

Наразі консультації між українською стороною та ЄС тривають, але поки немає чіткості щодо того, хто саме перевірятиме декларації, за якими критеріями і які наслідки це матиме для суддів.

Окрім декларацій доброчесності важливими інструментами оновлення суддівського корпусу є кваліфікаційне оцінювання та конкурси до судів.

Прогрес у відборі нових суддів є критичним, адже Україна й досі має понад 2200 вакантних посад.

Крім цього, значна частина чинних суддів ще не підтвердила свою компетентність та доброчесність.

На потребі прискорити обидва процеси наголошує і Єврокомісія.

Легалізація безкарності.

Нові законопроєкти № 13137 і 13137-1, які голова профільного комітету Денис Маслов з іншими парламентаріями намагаються проштовхнути під гаслом вдосконалення дисциплінарної процедури, насправді руйнують основи відповідальності суддів.

Для прикладу, нардепи пропонують демонтувати основну підставу для звільнення суддів ("поведінка, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя"), прибрати відповідальність за неподання або брехню в майнових деклараціях і заблокувати подання скарг на недоброчесних суддів.

Це фактично означає, що звільнення суддів стане неможливим.

І навіть Венеційська комісія, попри свою дипломатичну стриманість, визнала, що ці зміни небезпечні – але не наполягла на їхньому відхиленні.

Тож у результаті ми маємо формулу "реформи навпаки": законопроєкт про дисципліну, який дисципліну скасовує.

Окрім цього, Вища рада правосуддя (ВРП) досі не розглянула більше половини подань ВККС на звільнення суддів, а розгляд пріоритетних справ, зокрема на суддів скандального Окружного адмінсуду Києва, постійно затягується.

Реальний ККД, що говорить сам за себе, – за рік ВРП звільнила 10 суддів за наслідками кваліфоцінювання, про що також пише Єврокомісія.

Єврокомісія наголосила: "ВРП має пришвидшити розгляд подань ВККС щодо звільнення суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, та покращити обґрунтування своїх рішень", "Регламент ВРП щодо визначення пріоритетності дисциплінарних справ має застосовуватися системно, а пріоритетні справи – розглядатися без затримок".

З інших рекомендацій комісії щодо роботи Вищої ради правосуддя: щоб члени ВРП, які є суддями, не розглядали скарги щодо своїх колег по суду; щоб судді не могли уникати звільнення через втечу у відставку; щоби бар’єри для оскарження рішення дисциплінарної палати скаржником були скасовані.

Адвокатура і правнича освіта: без прогресу.

Попри чіткі вимоги Європейського Союзу щодо реформування адвокатури та правничої освіти, суттєвого руху в цих сферах не відбулося.

Зокрема, депутати гальмують законопроєкт про вищу юридичну (правничу) освіту та первинний доступ до правничої професії.

На необхідності його розробки наголосила Єврокомісія у звіті.

Такий закон має включати:.

– інституційне розмежування юридичної освіти та підготовки правоохоронців;.

– розподіл державних коштів на основі досягнень;.

– посилення критеріїв вступу до правничих шкіл та вимог до ліцензування;.

– питання доброчесності в юридичній освіті.

Цей документ, згідно із затвердженою урядом Дорожньою картою, має бути ухвалений до кінця I кварталу 2026 року, і він уже є готовий, якісний, але… припадає пилом у парламентському комітеті.

Так само нульовий прогрес у сфері реформування адвокатури – і заклик до її реформування від Єврокомісії:.

"Україна повинна невідкладно розпочати комплексну реформу адвокатури з метою забезпечення того, щоб органи НААУ [адвокатури] були сформовані на основі прозорої та надійної процедури, а також для суттєвого вдосконалення системи кваліфікації, доступу до професії, дисциплінарної відповідальності, фінансового управління та безперервного професійного навчання", – говориться у звіті ЄК.

* * * * *.

Тож переважна більшість і оцінок, і рекомендацій Єврокомісії збігаються з тими, які громадськість описала в тіньовому звіті: з огляду на "фундаментальність" реформи системи правосуддя наразі важливо не втратити позитивні здобутки.

А одночасно – прискорити перезапуск судової системи: через збереження незалежності та більшу ефективність ВККС, комплексне очищення Верховного суду чи повноцінну роботу Конституційного суду.

Адже зараз Україна опинилася в ситуації, коли пауза в нашій євроінтеграції, повʼязана з вето Угорщини, замість підготовки до наступного етапу реформ, використовується для намагання демонтувати досягнення попереднього – і підривання незалежності Національного антикорупційного бюро чи тиск на Вищу кваліфкомісію суддів є тут сумним прикладом.

Аби наша євроінтеграція стала не лише ціллю, а й інструментом реальних змін, нам необхідно й далі впроваджувати реформи і показати прогрес як друзям, так і скептикам у Євросоюзі.

Окрім Єврокомісії, замірювати кроки України за ключовими напрямками будуть також країни-члени.

І з огляду на політичність таких рішень, ми мусимо показати свою глибинну відданість реформі верховенства права.

І якщо в Україні триватиме тиск на антикорупційну інфраструктуру, а суддів із токсичною репутацією й надалі захищатиме система, ми не зможемо переконати європейських партнерів, а тим більше громадян країн ЄС, що на євроінтеграцію є не лише величезний суспільний запит від українців, а й політична воля вищого керівництва держави.

Адже рух до ЄС – це не так про відповідність європейським цінностям і принципам "за духом", як про дієвість інституцій і про готовність цю дієвість забезпечити.

Стаття підготовлена Фундацією DEJURE.