Притримайте електроконей! Світ переосмислює темпи розвитку «зеленого» транспорту

Говорити про пробуксовку світового енергетичного переходу досі непопулярно, хоча контури процесу були помітні давно. Станом на зараз уже можна констатувати: красивий план, розроблений у глибоко мирні часи, далекий від виконання як ніколи. Не готові приватні бізнеси і державна інфраструктура, не підготовлені споживачі, викрилися серйозні геополітичні ризики активної відмови від викопного палива. Неабияк трусить і автомобільну індустрію, на яку припадає споживання 27% енергії Європи. Нові виклики вимагають від автовиробників і урядів різних країн швидкої адаптації. До якої варто придивитися і Україні, плануючи своє майбутнє.

З приходом до влади Дональда Drill, baby, drill Трампа зелені технології почали втрачати популярність у США. Як і решта поглядів американського лідера, гальмування зелених ініціатив мало суто прагматичний характер. Частково мотиви і масштаби процесу розкриває цікава стаття Шарон Терлеп і Стівена Вілмота в The Wall Street Journal, що називається «Світ гальмує перехід на електромобілі слідом за США». Якщо коротко, то буквально за останні два місяці відбувається таке:

• США в вересні скасували податкову знижку на купівлю нових (до 7500 дол.) і вживаних (до 4000 дол.) електромобілів (EV);
• Канада скасовує програму із пришвидшеного переходу на електромобілі (до 2026 року 20% нових автомобілів мали бути електричними, до 2030-го — 60, до 2035 року — 100%);
• Японія робить ставку на гібриди;
• ЄС ініціює якнайшвидші консультації щодо пом’якшення графіка виконання екологічних норм;
• GM провалила план продажів EV, збитки — 1,6 млрд дол.;
• Volkswagen має намір закрити шість заводів у Європі, без роботи можуть залишитися 35 тисяч людей.

Перегляд темпів електромобілізації є лише частиною переосмислення енергетичного переходу в світі.

Постривай, електроне!

Те, що цілі Євросоюзу зі скорочення викидів вуглецю (fit for 55) до 2030 року навряд чи будуть досягнуті, стало помітно не вчора. Наприклад, рівень «озеленення» енергетики ЄС 2023 року становив лише 50% від плану (див. рис. 1). За словами відомого в наукових колах Європи професора Грацького університету Карла Розе, наздогнати графік майже неможливо.

«Це практично нереально. Великий трансформатор будується 7–9 років, а робітників і так не вистачає, тож треба збільшувати інвестиції, а цього не відбувається», — розказав стратег-дослідник на конференції Petroleum Ukraine-2025 у Варшаві минулого червня.

Ще глибшою є проблема на транспорті. 2023 року (свіжіших даних по ЄС ще немає) частка відновлюваної енергетики на транспорті становила лише 10,8%, що майже втричі нижче від плану на 2030 рік (див. рис. 2). Частка суто батарейних електрокарів (BEV) у країнах Східної Європи коливається в районі 0,5–2%, у Західній Європі наближається до 5–7%. Особняком стоять Скандинавські країни, що десятиріччями розвивали гідроелектричні станції і зараз мають стабільну зелену генерацію та надійні мережі.

Причин провалу (інакше проміжний результат не назвеш) переходу транспорту на електрику в Європі кілька. Так, на думку пана Розе, одна з головних проблем — нерозвиненість електричних транспортних мереж. Побудувати зелену генерацію неважко, а от спорудити інфраструктуру передачі енергії — завдання набагато складніше, куди до того ж далеко не завжди допускається приватний бізнес.

«Європа і так страждає від високих цін на енергоносії, і це стосується конкурентоспроможності виробництв, а слідування плану нарощування відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) точно не знизить ціни на електрику, я це гарантую», — каже професор Розе.

Сказати, що влада ЄС активно просуває зелені технології в маси, також не можна. Якщо економічні двигуни внутрішнього згоряння (ДВЗ) завжди користувалися потужними PR-програмами, то «електрички» так активно не просуваються. Згідно з опитуванням у квітні 2025 року, близько половини населення ЄС не вбачає себе власником EV у найближчій перспективі (див. рис. 3). Показові результати США, де 32% респондентів заявили, що ніколи не пересядуть на електромобіль. Геть інша картина в Китаї — 45% опитаних куплять наступний автомобіль повністю електричний.

Made in China

Ще один важливий аспект у сфері дорожнього транспорту — конкуренція із згаданим Китаєм. Плани про закриття заводів VW наробили неабиякого галасу в Європі і змусили політиків «передивитися плани з погляду прагматизму». Фактично ж нинішній стан справ свідчить про повний програш європейського автопрому китайським «електричкам».

З початку 2010-х років ЄС активно штовхає зелені ініціативи, однак більш спритний Китай швидше адаптувався до європейських правил, ніж самі європейці. В результаті автобренди з Піднебесної вже тіснять аксакалів Старого Світу, і все йде до того, що Китай блискуче виграє боротьбу за правилами суперника на його полі.

Однак не все так просто з китайським автопромом. Своїм карколомним успіхом він зобов’язаний передусім компартії, яка допомагає індустрії податковими пільгами, прямими дотаціями та іншими заходами стимулювання виробництва. За оцінками аналітиків, з 2009-го по 2023 рік сукупна державна підтримка китайської індустрії електромобілів перевищила 230 млрд дол.

2024 року ЄС запровадив мита на китайські електромобілі, однак навіть із додатковими бар’єрами європейським автомобільним виробникам дуже важко конкурувати.

Дотації виробництвам і агресивна політика Китаю щодо рідкісноземельних корисних копалин, що використовуються у виробництві систем генерації та збереження енергії, мають усі ознаки технологічної експансії. Якщо в дрібній електроніці є хоч якась конкуренція, то в інструментах для великого енергетичного переходу її майже немає, і електромобілі — лише частина сумної картини. Близько 95% обладнання для сонячних і вітрових електростанцій імпортується з Китаю. Якісь акумулятори в Європі виробляють, однак залежність від Китаю за деякими матеріалами для виготовлення критична. Тобто, тікаючи від примітивної ресурсної залежності, Європа втрапила в технологічну ще на півдорозі.

«Потрібно розуміти, що Європа не домінує в жодному виді моторного пального: ані в викопному, ані в відновлюваній енергетиці. Треба все імпортувати, в тому числі технології. І імпорт зростатиме в будь-якому разі», — вважає Карл Розе.

Шпигун на колесах

Як розумні джентльмени, що складали томи стратегії енергетичного переходу, не передбачили цього, — питання, на яке немає відповіді. А в епоху супутникового Інтернету це не тільки про товари і матеріали. Автомобілі й інші розумні пристрої, що зливають гігабайти даних щодня на китайські сервери, — ідеальні шпигуни.

Наразі в ЄС активно впроваджується бан на китайський «софт» у державних установах і великих приватних компаніях.

«Незабаром це з’являтиметься в нормативах ЄС. І не тільки для інверторів, а й для систем управління батареями. Адже ми виявили незадокументоване обладнання в китайських інверторах, батареях і автомобілях», — розповів професор Розе.

Наприклад, з міркувань національної безпеки в США в січні 2025 року заборонили імпорт «розумних» авто з Китаю. В липні 2025 року Армія оборони Ізраїлю скасувала всі закупівлі авто з Китаю, а також заборонила цьому транспорту заїзд на військові бази через загрозу шпигунства завдяки численним датчикам. Британське міністерство оборони вимагає паркувати китайські електромобілі мінімум за 3 км від військових об’єктів. Відомий скандал про виявлене прослуховування китайською «електричкою» голови МВС Австралії 2024 року.

Чи може Європа звільнитися з капкана, який сама ж поставила? Наздогнати китайців уже майже неможливо, тому, вочевидь, буде адаптовано правила гри. Усвідомлюючи відхилення від плану, енергетичні гіганти вже активізували вуглеводневі проєкти. Британська ВР, американські ExxonMobil і Chevron, французька TotalEnergies, англо-голландська Shell — усі компанії освіжили свої найближчі плани новими проєктами з розвідки й видобутку нафти та газу.

Довге запалювання по-українськи

У світі намальованої картини переосмислення темпів електромобілізації та відносин із китайськими авто позиція України виглядає, м’яко кажучи, дивною і відсталою. З початку війни парк акумуляторних електромобілів (BEV) зріс у шість разів і на кінець 2025 року перевищить 215 тис. одиниць. 80 тис. із них буде імпортовано тільки за цей рік! Головна причина популярності електромобілів у країні — безпрецедентні пільги. З 2016 року не вимагається 10% мито, а з 2018 року — 20% ПДВ. Це дає змогу економити на купівлі електромобіля колосальні кошти порівняно з дизельними чи бензиновими моделями. Тільки за 2025 рік буде надано пільг більш як на 30 млрд грн. Верховна Рада в першому читанні проголосувала за подовження пільг на рік, однак останнє слово за Кабміном. Лишається сподіватися, що безглузді темпи електромобілізації вдасться привести хоча б до середньоєвропейських.

При цьому третина всього парку в Україні та понад 90% нового — китайські авто. Мало того, що Китай відкрито підтримує нашого ворога. Це ті самі красиві й сучасні автомобілі, яким забороняють доступ до важливих об’єктів по всьому світу. Скільки таких авто возить військових, відповідальних держслужбовців, інших носіїв важливої державної інформації?! Хоч би що там було із загальною політикою щодо переходу на електромобілі в Україні, а якісь обмежувальні заходи щодо китайських «електричок» уже явно назріли.