Роботи рятують життя військовим на полі бою: як Третя штурмова навчає цивільних та військових НРК

НРК – наземні роботизовані комплекси, відносно нова тема в технологічній війні. Це наземні дрони, які можна використовувати для безлічі задач – від евакуації з поля бою до власне бойових завдань. НРК вже виробляються низкою українських виробників, а в бригадах уже створено взводи наземних роботів.

Один із піонерів наземних дронів – Третя штурмова бригада, яка у своїх межах не тільки розвиває використання НРК, а й навчає керувати ними. Зокрема працює Killhouse Academy, в межах якої є школа НРК. Зараз там запускають інженерний курс. Нині діють два треки підготовки операторів: базовий п’ятиденний (переважно для цивільних) і поглиблений двотижневий (для військових). Інженери ж – невіддільна ланка, без якої система не функціонує: наземний дрон потрібно допрацювати під задачу, правильно обслуговувати, забезпечити майстернями та підготовленими фахівцями.

Про використання НРК у війську та навчання керувати наземними роботами 24 Канал поспілкувався з Віктором Павловим, позивний "Старк", засновником Школи НРК, командиром взводу НРК Третьої штурмової бригади Третього армійського корпусу.

Як з'явилася школа НРК Третьої штурмової бригади?

Віктор Павлов розповідає, що у 2023 році команда захопилася НРК – вивчали вироби різних виробників, тестували, потім почали застосовувати й формувати роту.

Паралельно з’явився запит на навчання – як для своїх, так і для підрозділів, які масово приїздили переймати досвід. Постала потреба в рекрутингу під другу роту, батальйони та подальші підрозділи НРК. Ідея школи оформилася влітку 2024-го, команда шукала фінансування, займалася фандрейзингом, отримала підтримку командира Третього армійського корпусу Андрія Білецького, після чого взялася до будівництва. Навчальний процес стартував навесні 2025 року.

Віктор Павлов / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Для кого ця школа і навіщо цивільним цей шлях?

Школа відкрита для військових і цивільних. Частина цивільних, відчувши готовність, бере відношення на конкретну посаду (оператор чи інженер), проходить БЗВП і приходить у підрозділ уже зі спеціалізацією. Водночас напрям НРК менш упізнаваний, ніж FPV, тож навчання цивільних – ще й місія з популяризації.

Цікаво! Освітня пропозиція складається з базового п'ятиденного курсу (більше для цивільних, але на нього часто приходять і військові, у яких обмаль часу) та двотижневого поглибленого курсу (лише для військових).

Групи виходять змішані, а попит зростає: є й ті, хто "закриває" додаткову компетенцію до БпЛА, готуючись до мобілізації з чіткою спеціалізацією.

Тренувальний бліндаж / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Хтось приходить за знаннями й скілами, хтось – додати ще одну галочку у сертифікаті,
– пояснює Павлов.

Командир додає, що жодних упереджень чи "вікових обмежень" немає – приходять як хлопці, так і дівчата. За неформальною статистикою чоловіків більше, а середній вік слухачів – близько 30. На думку "Старка", увага молодших часто прикута до БпЛА/FPV напрямів, тож для НРК популяризація особливо важлива.

Попит серед військових і черга на місяці вперед

Для військових напрям особливо привабливий – їхня мотивація вища, а потреба гостріша. За словами Павлова, черга на навчання вишикувалася на сім місяців наперед. Це пояснюється тим, що підрозділи стрімко отримують "штатку", але люди не навчені, засоби пиляться на складах, процеси й технічні деталі потребують відпрацювання. "Ми за те, щоб розвивати екосистему", – резюмує співрозмовник:

Є лавина нових штаток: люди не навчені, засоби стоять на складах – бояться підійти.

У гаражі та на "полігоні" школи / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Павлов каже, що аналогічних шкіл поки мало, але це змінюється – і це добре. Є державні навчальні центри для військових, багато приватних шкіл з безпілотних систем; логічно, що з часом кожна матиме окремий напрям НРК. "Це природний розвиток", – додає він, вітаючи зростання пропозиції.

"Недооцінка – це втрата часу": про роль держави та перші контракти

Командир відверто говорить про наслідки запізнілого розуміння важливості НРК, адже кожен місяць зволікання – це людські життя. Водночас він бачить позитивні зрушення – держава у 2025 році почала контрактувати засоби, підрозділи отримують забезпечення. Для порівняння, у 2024-му НРК здебільшого купували за кошти бригади й волонтерів.

Пояснюючи масштабування, засновник школи пропонує просту арифметику: якщо Третя штурмова закриває 40 – 50% усього, що відбувається по НРК, а в Україні умовно 100 бригад, то зроблено лише кілька відсотків від реальної потреби. Потенціал зростання – величезний, а разом із ним – потреба у засобах, людях та перебудові процесів.

Мета це досягти до 80% – ось вам потенціал; далі – велика робота над людьми, засобами й процесами.

"Старк" не оперує "ідеальними 100%", наголошуючи, що потреби змінюються та ростуть. Але прогнозує високий темп розвитку: за рік – до 30% закриття потреб, за два – до 70% принаймні з логістики.

• Інженерна компонента – частково; далі – вогнева;
• Паралельно триває оптимізація у стейкхолдерів: у виробників – свої задачі, у військових – свої;
• Завдання школи – підсвічувати прогалини (штат майстерні, інструменти, посадові інструкції) і допомагати вибудовувати стандарти.

Чергу ж скоротять шляхом розширення викладацького складу – школу вже підсилили новими інструкторами й планують збільшувати групи. Наступний пріоритет – інженерний складник: готувати техніків і майстрів для майстерень у кожному підрозділі НРК. Для цього будують "гараж", інженерні класи, лекторії, роздягальні – усе, що потрібно для практики: від натягування гусені до заміни коліс.

Матеріальна база критично важлива, інакше навчити важко. У кожному підрозділі має бути своя майстерня і свої майстри – їх теж треба вчити спеціалізовано,
– наголошує співрозмовник.

Окремий блок – навчання управлінського складу: від командирів ланок до штабів. Вони мають розуміти, що таке НРК, де засіб дієвий, як інтегрувати його у процеси та логістику. Інакше виникають типові ситуації: "ось тобі дрон – їдь", але зв’язок не працює; або дрон зламався – "ремонтуй", та ніхто не навчив.

"Без управлінського розуміння все зводиться до випадковостей", – пояснює "Старк". За словами Віктора, екосистема НРК – це сукупність зовнішніх і внутрішніх елементів:

• виробники, які виготовляють потрібне у потрібній кількості; держава, що контрактує і дає виробникам прогнозований попит;
• військові підрозділи зі штатами й ресурсами для бою, а не для "пошуку грошей на Starlink";
• управлінці різних відомств, які дроблять бар’єри;
• мережа великих і малих шкіл, що підживлюють систему кадрами.

Щоб усе працювало як годинник, потрібні злагодженість і передбачуваність. Виробники мають розуміти завтрашній попит: сьогодні сказали сто, завтра – десять тисяч,
– підсумовує співрозмовник.

Практика, максимально наближена до бою: ролі, сценарії, симуляції

У школі є класи з симуляторами НРК – тут займаються слухачі курсу. Симулятор розроблено Центром масштабування технологічних рішень при Міноборони. Команда центру, за словами “Старка”, постійно вдосконалює симулятор.

"Старк" показує роботу симулятора / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Статутний порядок імітують так, щоб відчувалася ціна помилки – від розвідки до маневру. Ми виїхали на поле, повільно сунемося, і нам кажуть: не їдь по відкритій – тебе вже засікли,
– пояснює співрозмовник, підсумовуючи один із навчальних виїздів.

У кожному екіпажі ролі розведені – хтось веде наземний дрон, хтось керує повітряним і супроводжує. Тренування – не "іграшкове", а наближене до реальності, тобто інструктори зупиняють небезпечні дії ("не сунься відкритою місцевістю"), моделюють мінування, перешкоди, нічні виходи, втрати зв’язку.

Загалом курси НРК вже пройшли 900 людей, як цивільних, так і військових. Вони формуватимуть нову інженерну та операторську "еліту" НРК – технології, що зробить поле бою більш безлюдним, а отже – збереже життя.