Найдавніша цивілізація Америки залишила нащадкам попередження: що знайшли археологи

Археологи в Перу виявили нові докази того, як найдавніша цивілізація Америки — культура Карал — пережила масштабну кліматичну катастрофу понад чотири тисячі років тому, не вдаючись до конфліктів. Команда під керівництвом дослідниці Рут Шейді встановила, що тривала посуха змусила мешканців покинути головне місто Карал і заснувати нові поселення неподалік, пише The Guardian.

За словами Шейді, у нових поселеннях цивілізація залишила фризи, на яких зображені жертви голоду як попередження і послання для наступних поколінь. Шейді говорить, що “вони залишили всі ці докази, щоб люди не забували, що зміна клімату була дуже серйозною, спричинивши кризу в суспільстві Карала та його цивілізації, і вони не хотіли, щоб люди забували, що це спричинило”.

Одне з нових поселень — Вічама — звели на узбережжі Тихого океану, де мешканці пристосувалися до риболовлі та землеробства у долині річки Уаура. Інше — Пеніко, у долині річки Супе, приблизно за 16 кілометрів від Каралу, — виникло в період між 1800 і 1500 роками до нашої ери. Ці міста існували приблизно одночасно з ранніми цивілізаціями Месопотамії, Індії та Китаю.

Археологи зазначають, що переселенці зберегли архітектурні традиції Каралу, зокрема, храмові піраміди та заглиблені круглі площі, які прикрашали новими символічними фризами. Один із таких фризів у Вічамі зображує виснажених людей із запалими животами, а поруч — вагітних жінок, ритуальних танцівниць і велику пару риб. На верхній стіні храму зображено жабу, яку вразила блискавка. 

“Після смертей з порожніми шлунками з'являється жаба, що виринає з Землі, з блискавкою, що б'є в голову, ніби сповіщаючи про прихід води”, — пояснила Шейді.

Науковці припускають, що ця посуха могла бути частиною глобальної мегакризи 4,2 тисячі років. Вона, ймовірно, призвела до занепаду кількох давніх цивілізацій.

У Пеніко археологи виявили до 18 споруд, включно з житловими комплексами, що зберегли риси планування стародавнього Каралу. Як зазначає головний археолог Пеніко Мауро Ордоньєс: “Це свідчить, що суспільство базувалося на політико-ідеологічній структурі, і немає предметів, які б залишали сліди насильства”,

Пеніко, за словами Ордоньєса, був важливим торгівельним вузлом між узбережжям, горами та Амазонкою. Тут знайдено рештки мавп і папуг ара, привезених через Анди з джунглів, а також кераміку із зображенням цих тварин. Їх, імовірно, використовували шамани або вожді у ритуалах як символи статусу.

Серед артефактів знайдені глиняні фігури чоловіків і жінок з розфарбованими червоним обличчями та складними зачісками, що, як зазначають археологи, може свідчити про гендерну рівність у суспільстві. Морські мушлі з тропічного узбережжя Еквадору також демонструють активні торгівельні зв’язки Каралу з різними регіонами.

Ще цікавими знахідками стали кістки риби, залишки бавовни, солодкої картоплі, кукурудзи, авокадо, гарбуза та перцю чилі. Торгівля, ймовірно, відбувалася просто неба, як і на сучасних перуанських ринках.

На стінах храмових споруд збереглися рельєфи у вигляді путуту — труб з мушель, які й досі використовують у релігійних церемоніях Анд. За словами дослідників, ці символи уособлювали владу і залишаються важливою частиною андської культурної ідентичності.

Інший знайдений фриз у Вічамі показує трьох антропоморфних жаб, що виконують ритуальний танець. У сусідньому храмі зображені змії, пов’язані з водою, які обвивають обличчя померлих, а під ними — усміхнена істота, схожа на восьминога, яку археологи тлумачать як символ відродження та родючості.

“Ми можемо багато чого навчитися від цих людей — вони жили в гармонії з природою, розуміючи її цикли та діяли спільно, а не через насильство”, — наголосила археологиня.

Тетяна Абад, головна археологиня у Вічамі, додала, що дослідження спростовують давні упередження колоніальної епохи: “Іспанці вважали ці народи нецивілізованими. Але наші відкриття доводять: писемність чи колесо не є обов’язковими для створення складного суспільства”.

Нещодавно археологи знайшли свідчення того, що ранні люди безперервно виготовляли та використовували кам’яні знаряддя праці протягом приблизно 300 тисяч років, починаючи з понад 2,75 мільйона років тому. Це відкриття змінює уявлення про еволюцію, доводячи, що складна технологічна спадковість виникла задовго до збільшення об’єму мозку людини.