Ядерна ракета США: що таке Minuteman і як США відпрацювали удар на тлі російських погроз

5 листопада 2025 року Командування глобальних ударів Повітряних сил США (Air Force Global Strike Command, AFGSC) провело випробувальний запуск міжконтинентальної балістичної ракети без бойової частини Minuteman III з бази Космічних сил Ванденберг у Каліфорнії. Запуск, що позначений GT 254, мав на меті перевірити надійність, готовність до застосування та точність системи ICBM – одного з головних елементів національної оборони США. Старт американської ракети відбувся на тлі чергових ядерних брязкань російського диктатора.

Рівно рік тому, 5 листопада 2024 року, з тієї ж бази Ванденберг успішно запустили ядерну міжконтинентальну балістичну ракету Minuteman III без боєголовок – того разу на тлі виборів американського президента.

Загалом Minuteman III оснащена кількома боєголовками, що можуть бути націлені на різні координати. Запуск був здійснений за допомогою системи Airborne Launch Control System (ALCS) через команду, віддану з літака ВМС США E-6B Mercury.

Це випробування у США називають частиною регулярних заходів, покликаних підтвердити ефективність і надійність ядерного стримування США у протистоянні загрозам XXI століття. Випробування ракети також демонструє готовність сил США бити ядерною зброєю у разі потреби. Утім, на заміну Minuteman III готують нову ракету.

24 Канал розповідає все, що відомо про ракету Minuteman III, яка є основою ядерних сил стримування США.

Куди націлилася ракета?

Запуск здійснила команда військових із 625-ї ескадрильї стратегічних операцій, яка використала систему Airborne Launch Control System (ALCS) з борту літака ВМС США E-6B Mercury. Ця система є резервним каналом командування та управління ядерними силами.

GT 254 – це не просто черговий запуск, а комплексна перевірка, яка дає змогу впевнитися в готовності системи виконати своє критично важливе завдання. Зібрані під час тесту дані є неоціненними для підтвердження надійності та точності ракети Minuteman III, – зазначила підполковниця Керрі Рей, командир 576-ї випробувальної ескадрильї.

Випробування відбувалося на полігоні Western Test Range бази Ванденберг, який традиційно використовується для запусків міжконтинентальних ракет. Такі тести проводяться регулярно й у суворій відповідності до вимог безпеки, що дає змогу фахівцям збирати важливі технічні дані про систему.

Цей запуск підтвердив надійність, адаптивність і модульність озброєння. Завдяки роботі команди професіоналів ми підтримуємо найвищі стандарти точності й ефективності американських стратегічних ракет, – наголосив полковник Дастін Гармон, командир 377-ї групи випробувань і оцінювання.

377 група є єдиним підрозділом ВПС США, що спеціалізується винятково на випробуваннях міжконтинентальних балістичних ракет. Саме вона координувала підготовку та реалізацію запуску.

Після старту ракета без бойової частини пролетіла приблизно 4200 миль (понад 6700 км) і досягла полігону Ronald Reagan Ballistic Missile Defense Test Site на атолі Кваджалейн (Маршаллові острови).

Там, на одному з найсучасніших випробувальних об’єктів США, оснащеному високоточними радарами, оптичними сенсорами та телеметричними системами, фахівці зібрали основні дані щодо поведінки ракети на фінальному етапі польоту. Ця інформація використовується для оцінювання роботи системи, а також для подальших розробок у сфері оборони та космічних технологій.

У випробуванні взяли участь військовослужбовці з усіх трьох ракетних крил AFGSC, зокрема технічні спеціалісти 90-го ракетного крила з авіабази Ф. Е. Воррена (Вайомінг), які забезпечували технічну підтримку запуску.

Під час модернізації ядерного арсеналу США – зокрема, заміни Minuteman III на нову систему LGM-35A Sentinel – підтримання готовності чинного ракетного флоту залишається пріоритетом для командування.

Ми переходимо до системи Sentinel, але повинні зберігати готовність і точність наявних ракет Minuteman III. Тест GT 254 підтверджує нашу відданість цій меті — підтримувати високу надійність та ефективність наявних сил стримування, – заявив генерал С. Л. Девіс, командувач Командування глобального удару ВПС.

Як США створювали ракети Minuteman?

Наприкінці 1940-х років, коли США були впевнені у своїй ядерній перевазі, розвиток балістичних ракет уповільнився. Проте в 1949 році СРСР випробував атомну бомбу, і США відповіли ще потужнішою водневою бомбою в 1952 році. У 1953 році СРСР теж протестував свою водневу бомбу, показавши, що зможе доставити її міжконтинентальною ракетою.

Американські експерти RAND та комітет Teapot визначили, що міжконтинентальна ракета може стати реальною зброєю проти радянської загрози. Улітку 1954 року США почали активну роботу над цією програмою під керівництвом генерала Бернарда Шрівера в новоствореному підрозділі Western Development Division (WDD) на західному узбережжі.

4 жовтня 1957 року Радянський Союз успішно запустив перший штучний супутник "Спутник", який викликав паніку в США через побоювання, що СРСР випередив Америку в космічних технологіях. Це було не стільки демонстрацією досягнень у цій сфері, скільки свідченням здатності радянської ракети SS-6 доставляти ядерні боєголовки на великі відстані. Після цього запуску США різко збільшили фінансування космічних досліджень, особливо програми ракети Minuteman, що привело до прискорення розроблення міжконтинентальних балістичних ракет в умовах Холодної війни.

7 січня 1954 року президент Ейзенхауер у своєму зверненні до нації заявив про потребу захисту Америки від комуністичної загрози, наголосивши на готовності США завдати масованого удару у відповідь. Ця стратегія ґрунтувалася на доктрині стримування радянської експансії, запропонованій раніше Джорджем Кеннаном. Однак практичне втілення політики стримування виявилося складним завданням. Хоча СРСР нарощував армію, США робили ставку на ядерну зброю замість традиційних сил, водночас Ейзенхауер прагнув скоротити військові витрати для економічного зростання.

Після Другої світової війни ВПС США замовили у компанії Convair розроблення балістичної ракети MX-774. Хоча фінансування проєкту було припинено, Convair продовжила роботу, що призвело до створення ракети Atlas у 1951 році. Atlas, на відміну від німецької V-2, мала легкий корпус із тонкої іржостійкої сталі, що давало змогу досягати дальності понад 5000 миль. Проте виникали сумніви щодо її надійності. Тому в 1955 році ВПС уклали контракт із Glenn L. Martin Company для створення альтернативної ракети Titan із надійнішою конструкцією.

Американська ракетна програма натрапила на фінансові труднощі у середині 1950-х. У 1956 році було скорочено бюджети на ракети Atlas і Titan, а в 1957 році скорочення продовжилися навіть попри загрози з боку СРСР. Але після запуску радянського "Спутника" фінансування різко збільшилося.

Проте перше покоління ракет на рідкому паливі було складним у виробництві. Полковник Едвард Голл почав дослідження твердопаливних ракет, що призвело до створення ракети Minuteman — першої стратегічної зброї, здатної до масового виробництва, яка стала важливою частиною оборони США.

До моменту тестових запусків ракети Minuteman ВПС США вже планували її розгортання. Ще у 1955 році Штати концептуально розробили ідеальну базу для міжконтинентальних балістичних ракет: вони мали зберігатися в підземних шахтах, бути готовими до швидкого запуску, потребувати мінімального обслуговування та бути автономними до двох тижнів.

Пізніші ракети Titan II могли запускатися просто з підземних шахт із повними паливними баками, але все одно потребували екіпажу для обслуговування. Minuteman стала першою ракетою, яку можна було запустити натисканням кнопки майже миттєво, що суттєво підвищило оборонні можливості США.

ВПС США планували розгорнути ракету Minuteman у вигляді ракетної ферми на 1500 одиниць, але вирішили обмежитися окремими базами по 150 пускових установок. Ракети розміщувалися в підземних шахтах, з'єднаних із єдиним командним центром. Першу базу побудували у 1961 році в Монтані на базі Мальмстром, а запуск відбувся в жовтні 1962 року під час Карибської кризи. Другу базу обрали в Південній Дакоті на базі Еллсворт, яка раніше слугувала для стратегічних бомбардувальників.

Згодом ВПС США створили вдосконалену версію під назвою Minuteman II. Ця ракета мала більшу дальність, точність і потужність, перевершуючи попередника у 8 разів. Її вперше розгорнули на базі Гранд-Форкс, а згодом під неї модернізували базу Еллсворт. У 1968 році з'явилася Minuteman III з революційною бойовою частиною MIRV, здатною вражати кілька цілей одночасно. Ракети Minuteman III розгорнули на кількох базах, завершивши їх установлення в 1975 році. Загалом залишалося 450 Minuteman III в арсеналі до 1990-х років.

Яка ракета замінить Minuteman III?

США мають близько 400 ядерних ракет Minuteman III, розташованих у 450 підземних пускових шахтах у Вайомінгу, Монтані, Північній Дакоті, Колорадо та Небрасці. Але цим ракетам уже понад 50 років і їх строк експлуатації добігає кінця. ВПС планують замінити арсенал Minuteman III на нову ракету LGM-35A Sentinel у 2030-х роках.

Доки нові ракети повністю не сформують новий пакет стримування, ВПС зобов'язуються підтримувати Minuteman III в належному стані. Однак, як казав торік міністр ВПС США Френк Кендалл, поки що програма Sentinel не йде легко та може потребувати набагато більше коштів. Водночас модернізація ядерної тріади не може провалитися, додав Кендалл.

За словами міністра, виробництво ракети є складним завданням, але величезний обсяг програми Sentinel займає також будівництво, створення як комунікаційної, так і командно-адміністративної інфраструктури.

Sentinel – одна з найбільших і складних програм, які я коли-небудь бачив. Це, мабуть, найбільша річ, за яку ВПС коли-небудь бралися, – зауважив Кендалл.

У 2020 році ВПС уклали з американською компанією Northrop Grumman контракт на суму 13,3 мільярда доларів на розроблення програми Sentinel, яка тоді мала назву Ground Based Strategic Deterrent, або GBSD, для заміни Minuteman III. Очікується, що загальна вартість Sentinel становитиме приблизно 100 мільярдів доларів. Але на ранніх етапах програми, за словами Кендалла, існує велика невизначеність щодо загальної суми витрат.

Які б не були зовнішні чинники – зміна президента у США, плани атакувати венесуельський режим чи ядерні погрози Росії – США стало і без зайвих погроз демонструють свої ядерні можливості.