Таланти чемпіонату світу U-20: від колишнього партнера Мессі до лідера з обличчям дитини

Серед нескінченного потоку клубного та континентального футболу не дивно, якщо ви пропустили ключові події чемпіонат світу U-20.

Цього разу 24 команди зібралися в Чилі — на турнірі, який колись дав світу майбутніх зірок. Саме тут Ерлінг Голанд забив дев’ять голів у ворота Гондурасу у 2019-му, а раніше блискали такі імена, як Поль Погба, Ліонель Мессі та Дієго Марадона — усі вони свого часу отримували Золотий м’яч турніру.

Такі змагання завжди дають шанс зазирнути у майбутнє футболу. Тож розповідаємо про головних відкриттів, які можуть стати новими зірками.

Яссір Забірі (Марокко)

Почати варто саме з чемпіонів — і нападника, який привів Марокко до історичного тріумфу. Після перемоги 2:0 над Аргентиною у фіналі марокканці стали лише другою африканською збірною, що виграла молодіжний мундіаль (першою була Гана у 2009-му). Команда Мохамеда Уахбі пройшла Іспанію, Бразилію, США та Францію. Вона не завжди володіла ініціативою — лише близько 36% часу контролювала м’яч, — але діяла максимально ефективно в контратаках.

Усі троє нападників Марокко заслуговують згадки. ФІФА навіть визнала найкращим гравцем турніру вінгера Вотфорда Отмана Маамму — вибухового, прямолінійного, завжди націленого на обіграш і простріл. На іншому фланзі грав Гессім Яссін — технічний юнак, який любить зміщуватись у центр і робити точну загострюючу передачу.

Але саме Забірі з’єднував їх усіх. Невтомний бігун, головний бомбардир і мотор атаки. У фіналі він забив двічі — спочатку хитрим штрафним, а потім ефектним ударом з льоту з лівої. Загалом на його рахунку п’ять голів, але ще три рази після його ударів м’яч зрізали у власні ворота суперники. Де виникала небезпека — там був Забірі.

Він вражав різноманітністю: точний удар у кут із Іспанією, потужний удар головою проти Південної Кореї, холоднокровна "паненка" у серії пенальті півфіналу. Його гра — справжнє відкриття, після якого про цього хлопця точно говоритимуть частіше.

Мільтон Дельгадо (Аргентина)

Тепер — до фіналістів, які зупинилися за крок від титулу. І якщо шукати того, хто майже не припускався помилок, то це точно Дельгадо.

20-річний хавбек має за плечима вже солідний досвід у Прімері — у складі Бока Хуніорс він вийшов у старті 13 разів. Шанс проявити себе йому дав Фернандо Гаго ще у травні 2024 року. "Тренер просить мене бути поруч із партнерами, грати просто, швидко, уперед. Підказувати, але без зайвого. Це і є завдання опорника", — пояснював Дельгадо.

Його стиль тримається на спокої та балансі. Це не той гравець, який збирає яскраві цифри, зате його робота — фундамент команди. Він задає темп, точно пасує у фінальну третину, а заодно виграє купу єдиноборств. У Чилі саме він став лідером за перехопленнями та відборами — 35 за турнір, у середньому майже шість за матч.

Найкраще поєднання його холоднокровності й агресії видно у грі з Нігерією (4:0): миттєва реакція на швидке введення м’яча, вчасний відбір і точний пас у розріз на Махера Каррісо — гол, який розпочав саме він.

Аргентина дійшла до фіналу, вигравши всі шість матчів і пропустивши лише двічі. У цій машині, яка працювала майже без збоїв, саме Дельгадо був серцем і розумом — гравцем, який тримав усе під контролем.

Бенжамін Кремаскі (США)

Попри те, що молодіжна збірна США п’ятий чемпіонат поспіль зупинилася у чвертьфіналі, ця команда Марко Мітровича залишила приємне враження. Вони забили 17 голів (щоправда, дев’ять — у матчі з Новою Каледонією), а ще розгромили майбутніх півфіналістів — Францію.

Правий захисник Френкі Вестфілд був надійним і агресивним, додаючи команді динаміки на фланзі. Проте головним героєм став Бенжамін Кремаскі — найдосвідченіший у складі США. Півзахисник Парми, орендований у Інтер Маямі, виборов навіть Золоту бутсу турніру, випередивши колумбійця Вільярреаля, марокканця Забірі та француза Мішаля — завдяки п’яти голам і двом асистам.

Хет-трик проти Нової Каледонії та два м’ячі у ворота Італії в 1/8 фіналу показали найкращу версію Кремаскі: енергійного бокс-ту-бокс півзахисника, який з’являється у штрафному в потрібний момент і вміє точно вдарити. У клубі він частіше залишався в тіні Мессі та Суареса, але за збірну США розкрився повністю. 20-річний Кремаскі отримав свободу в атаці й користався нею на повну — сміливо йшов у прориви з глибини, створюючи загрозу в кожному матчі.

Гол, який поставив крапку в матчі проти Італії, став ідеальною ілюстрацією того, хто такий Бенжамін Кремаскі. Потужний забіг через усе поле й точний удар у компенсований час — сцена, що показала його неймовірну витривалість і характер.

Тепер він приєднався до почесного списку володарів Золотої бутси молодіжного чемпіонату світу — поруч із Ерлінгом Голандом, Серхіо Агуеро та своїм колишнім партнером Ліонелем Мессі, який у 2005-му забив шість м’ячів.

Для Кремаскі це, без сумніву, велика гордість, але не привід зупинятись. Після переходу до Парми він прагне закріпитись у Серії А, аби отримати шанс на домашньому чемпіонаті світу.

Пабло Гарсія (Іспанія)

Ті, хто уважно стежить за молодіжним футболом, могли вже чути це ім’я. Улітку на Євро U-19 він став героєм дикого півфіналу проти Німеччини, який завершився з рахунком 6:5 на користь Іспанії. Тоді Гарсія завдав 15 ударів і забив чотири голи, один із них — просто з кутового.

На чемпіонаті світу в Чилі він піднявся віковою сходинкою, граючи поруч із Яном Віргілі та захисником Андресом Куенкою. Хоча не був настільки яскравим, як на Євро, але залишив по собі помітне враження.

Його легко впізнати: коротка стрижка, заправлена футболка, серйозний вираз обличчя — усе як у людини, яка виходить не на шоу, а на справу. Гарсія — вибуховий, швидкий вінгер, який обожнює зміщуватись із правого флангу в центр і не боїться бити. За турнір він завдав 19 ударів за трохи більше ніж 400 хвилин гри, і вісім із них — з-за меж штрафного.

Його удар вартий довіри: у передсезонному матчі за Бетіс він влупив так, що голкіпер Ковентрі Карл Рашворт навіть не встиг зреагувати. А перший гол за Іспанію U-20 теж вийшов розкішним — почав атаку пасом на Віргілі, а потім в один дотик поклав м’яч точно у дальній кут воріт Мексики. Також саме він забив переможний м'яч іспанців у матчі проти збірної України.

У лівій нозі Гарсії — справжня гармата. Так, він не реалізував свій шанс забити дебютний м’яч за основний склад Бетіса у матчі з Реал Сосьєдад, але це питання часу. Скоро він буде не просто виходити у старті, а й забивати регулярно.

Хільберто Мора (Мексика)

Мора став наймолодшим польовим гравцем, який вийшов у старті на цьому чемпіонаті світу U-20. Йому виповнилося 17 лише через два дні після того, як Мексика вилетіла у чвертьфіналі від Аргентини. І все ж — три голи, дві гольові передачі та 17 створених моментів (найбільше серед усіх) показали, що хлопець тут не випадково.

Народжений у 2008 році, він уже має 36 матчів за дорослу команду Тіхуани й встиг засвітитися на Золотому кубку КОНКАКАФ, де асистував Раулю Хіменесу — гравцеві, який удвічі старший. Тоді Мора продемонстрував блискучий контроль м’яча й холоднокровність у грі між лініями, чим викликав справжній захват у фанатів.

Тому його виступ на цьому турнірі був швидше підтвердженням, ніж сюрпризом. Попри юний вік, Мора взяв на себе майже все: виконував стандарти, бив пенальті, створював моменти завдяки своїм закручуваним, різким проходам.

У матчі проти Іспанії він двічі врятував збірну від поразки. Спочатку після елегантного прокидання між ніг і швидкої стінки увірвався до штрафного й закрутив м’яч у кут, а потім забив з льоту після навісу на дальню штангу. 

Мора — гравець із вільною душею, технічний, гострий і безстрашний із м’ячем. Та найвражаюче — це його вигляд збоку: худорлявий підліток із дитячим обличчям, який губиться у величезній футболці, але водночас змушує професіоналів ганятися за собою по всьому полю.

Його талант може завести дуже далеко. І після цього чемпіонату вже точно ясно: Хільберто Мора — не тимчасова сенсація, а майбутня зірка, яку варто тримати на олівці.

The Athletic