136 років з дня народження Остапа Вишні — яких поетів сьогодення варто почитати

У 1918-му році Вишня (справжнє ім'я — Павло Губенко) був мобілізований до армії УНР. А вже в 1919-му потрапив в полон більшовиків в якості начальника медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР.

До дня народження видатного українського письменника Фокус підготував топ українських письменників сучасності, які вплинули на нашу літературу.

Топ українских письменників сучасності — Сергій Жадан

Ймовірно, найпопулярнішим серед тих, хто активно пише зараз, є Сергій Жадан — письменник та фронтмент гуртів "Жадан і собаки" та "Лінія Маннергейма".

Жадан є уродженцем Луганщини — своє дитинство провів у Старобільську. Крім того часто гостював у Харкові у своєї тітки Олександри Ковальової, яка була поетесою та перекладачкою, а також активно була серед інтелігенції, яка виступала за незалежність України. Ймовірно, саме звідти походить його любов до мистецтва та до України.

У 1996-му році Жадан закінчив Харківський педагогічний університет ім. Сковороди, факультет українсько-німецької філології. Згодом навчався в аспірантурі цього ж університету. Там Жадан захистив дисертацію, присвячену українському футуризму: "Філософсько-естетичні погляди Михайля Семенка". Цікаво, що за 15 років Жадан зіграє роль Михайля Семенка в українському історичному драматичному фільмі "Поводиру", режисером якого став Олесь Санін.

Перші вірші Жадана почали друкувати в 1995-му році, а в 2003-му році з'явилася збірка його оповідань "Біг Мак".

Важливо Музика сильніша: "Жадан і Собаки" виступили у метро під час повітряної тривоги

Загалом Жадан випустив 14 поетичних збірок, зокрема "Цитатник: Вірші для коханок і коханців", "Тамплієри", "Антена" та "Скрипниківка". Остання була видана вже під час повномасштабної війни.

Також він написав п'ять романів – "Депеш Мод", "Anarchy in the UKR", "Ворошиловград", "Месопотамія" та "Інтернат".

Важливо відзначити і те, наскільки відкликається творчий стиль Жадана українським музикантам. Крім проєктів "Жадан і собаки" та "Лінія Маннергейма", які регулярно випускають пісні на вірші Сергія Жадана, ще низка гуртів випустили пісні, автором текстів яких став Жадан. Зокрема, це:

• Плач Єремії — Пластунка N;
• Мертвий півень — Переваги окупаційного режиму;
• Христина Соловій — Я помру від застуди;
• KOZAK SYSTEM — Коли Вона;
• BRUTTO — Середні віки;
• Dakh Daughters — Візьми;
• Океан Ельзи та alyona alyona — Країна дітей.

У 2024-му році Сергій Жадан долучився до лав 13 бригади Національної гвардії України "Хартія", де продовжує службу й досьогодні штаб-сержантом другої категорії служби військової журналістики секції цивільно-військового співробітництва.

Крім того письменник активно збирає гроші на потреби бригади — наприклад, під час поетичного вечора Сергія Жадана у Бабиному Яру у червні 2025-го року для бригади "Хартія" зібрали 500 тисяч гривень

Топ українских письменників сучасності — Юрій Іздрик

Творчий шлях Юрія Іздрика можна вважати повною протилежністю шляху Сергія Жадана. Якщо Жадан у свої 51 рік має чималий послужний список творів, і навіть був номінований на Нобелівську премію, то Іздрик активний творчий шлях почав пізніше. Ось як сам автор говорить про себе, відмовляючись називати себе поетом, у передмові до збірки "Ліниві і ніжні":

"Почавши активно писати вірші доволі пізно, в 50-річному віці я вже не зміг пристосувати до цього своє identity- мені не вдалося змінити самоусвідомлення і почати думати про себе як про поета. Навіть попри те, що за останні роки було написано близько півтори тисячі віршів. Навіть попри те, що було видано п'ять чи шість поетичних збірок. І навіть попри те, що вірші ці користуються сякою-такою популярністю (особливо в суспільних мережах), мені важко визнати їх поезією".

Щоправда перші вірші уродженець Калуша написав ще в 14 років — у 1976-му році. Вони були російською мовою, і не були масовим явищем. На перехід на українську мову вплинули не Всеволод Нестайко чи Степан Руданський, творами яких зачитувався Іздрик, а Хемінгуей. Поет згадував, що чотиритомник американського письменника став для нього "першим підручником справжньої української літературної мови" і дав зрозуміти, "що всі речі, всі емоції, всі переживання, все взагалі можна передати своєю рідною мовою".

Згодом Іздрик вивчився на інженера, і працював за спеціальністю впродовж 6 років – з 1984-го до 1990-го.

У той же час Іздрик долучається до мистецького життя більш активно — разом з Антоном Селюхом і Павлом Турком він засновує журнал "Четвер", який сучасники називають тим, що здійснив революцію в українському літературному процесі. Часопис, який спочатку видавася методом ксерокопіювання і мав обмежений наклад, що було характерно для "самвидаву", згодом підсвітив десятки нових українських імен, які продовжують творити сучасну українську літературу. Зокрема, Сергій Жадан, Ірена Карпа, Любко Дереш, Тарас Прохасько тощо. Утім перший номер журналу мав приблизно 70 сторінок та майже повністю складався з творів Іздрика.

Згодом Іздрик познайомився з Юрієм Андруховичем, який саме повернувся з навчання в Москві та хотів створити український літературний журнал. Тоді Андрухович долучився до створення третього випуску журналу "Четвер".

Важливим було і те, що "Четвер" приділяв чималу увагу розкриттю потенціала молодих поетів та письменників. Важливою деталлю є і те, що попри шалену популярність, журнал не приносив прибутку.

Справжнім злетом у літературній творчості Юрія Іздрика став роман "Воццек & воццекургія" (1997), у якому автор по-справжньому розкрив своє обдарування. Письменниця Оксана Забужко відзначала, коментуючи цей роман, що Іздрик — "це абсолютно зрілий письменник великої душевної розкутості і здатності моделювати світ на свій розсуд — не за якоюсь парадигмою, а варіативно".

Загалом творчий здобуток Іздрика налічує понад 10 прозових творів та понад 10 віршових збірок.

Один з віршів Іздрика — Rattle — ліг в основу пісні Jerry Heil та Monatik — "Вимолив".

Топ українских письменників сучасності — Юрій Андрухович

Чималий вплив на сучасну українську літературу мав український письменник, друг і тезка Юрія Іздрика, Юрій Андрухович. Як і Іздрик, Андрухович народився на Франківщині, щоправда, в обласному центрі, який в 1960-му році мав назву Станіслав. Навчався в спеціалізованій школі №5 з поглибленним вивченням німецької мови. Зараз, крім української та німецької знає також англійську, польську та російську мови.

У 1982-му році Андрухович закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного Інституту у Львові. А в 1991-му додав ще одну освіту, закінчивши Вищі літературні курси при Літературному Інституті ім. О. М. Горького в Москві.

У 1985-му році заснував у Львові літературне угруповання "Бу-Ба-Бу" ("Бурлеск-Балаган-Буфонада"). Крім Андруховича, який мав прізвисько "Патріарх" через те, що був найстаршим, до угруповання входили також Віктор Неборак (Прокуратор) та Олександр Ірванець (Підскарбій). Перший своє прізвисько отримав через свою схильність до аналізу та літературознавства, а другий — через захоплення нумізматикою. "Бу-Ба-Бу" проводило творчі вечори, видавало твори тощо.

Також Андрухович долучився до заснування постмодерністської течії в українській літературі, яку умовно називають "станіславським феноменом". Крім Андруховича до нього відносять Юрія Іздрика, Тараса Прохаська, Володимира Єшкілєва, Анну Кирпан, Володимира Мулика та інших. Твори письменників публікувались у журналі "Четвер", до створення якого з третього випуску долучився Андрухович.

Наприкінці 80-х письменник був відомий як активний діяч первісного, ліберально-демократичного Руху.

У 1997 році окремими виданнями з'являються чотири книги Андруховича: "Екзотичні птахи і рослини" (вірші), книга прози (романи "Рекреації" і "Московіада"), роман "Перверзія", який заслужив репутацію культового літературного твору, книга есе "Дезорієнтація на місцевості".

Згодом західна критика порівняє письменника за значимістю у світовій літературній ієрархії з Умберто Еко.

Загалом Андрухович має в своєму творчому доробку шість поетичних збірок, сім романів, низку оповідань та збірок есе.

Твори Андруховича перекладено і видано у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Хорватії (окремими книжками), США, Швеції, Іспанії, Росії‚ Австрії (окремими публікаціями).

Андрухович має активну громадянську позицію — підтримує євроінтеграцію України, був учасником Євромайдану. Зокрема, саме він зачитав текст "Звернення Євромайдану до політиків" на народному віче 8 грудня 2013-го року, де зверталися як до влади, так і до опозиційних політиків щодо вимог Європмайдану.

Вірші письменника також стали основою для пісень відомих виконавців. Зокрема, у 2006-му році гурт "Мертвий півень" випустив студійний альбом "Пісні Мертвого Півня", тексти для якого були взяті зі збірки "Пісні для мертвого півня" Юрія Андруховича, яку він підготував спеціально для гурту. Поет розповів, що в один момент пісень на його вірші стало дуже багато, і він вирішив створити для гурту збірку, яка буде заповнена віршами без рим, що не будуть підходити для пісень.

Топ українских письменників сучасності — Оксана Забужко

Українська письменнция та поетеса Оксана Забужко стала авторкою роману, який дав старт українському книжковому ринку, є найширше перекладеним у світі українським прозовим твором. Але перш ніж написати "Польові дослідження з українського сексу", Забужко пройшла непростий шлях.

Народившись в Луцьку в 1960-му році, вона із родиною вже за 8 років змушена була переїхати до Києва. Усе тому, що батька письменниці виявило КГБ, що переслідувало його кілька років. Через це не вдалося у 1973-му опублікувати першу поетичну збірку Забужко" Весняна акварель", яку мало видати видавництво "Молодь" з передмовою відомого українського письменника Михайла Стельмаха.

У столиці вона закінчила філософський факультет (1977-1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка.

У 1990-му році Забужко долучилася до Революції на граніті — студентських акцій ненасильницької громадянської непокори, метою яких було недопущення підписання нового союзного договору та перевибори до Верховної Ради УРСР.

Довгий час вона працювала викладачем. В своєму житті читала лекції в Гарвардському, Єльському, Колумбійському. А з 1992-го стала викладати україністику в Університеті штату Пенсильванія як запрошений письменник. У 1994 авторка отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала в Гарвардському та Піттсбурзькому університетах.

Важливо "Прекрасний — навіть у шрамах": письменниця Забужко звернулася до ЮНЕСКО після атаки по Харкову

Першу поетичну книжку Забужко змогла видати тільки 1985 року. Згодом вона згадувала невидану в 1973-му році збірку з позитивом:

"Якщо я завдячую Радянській владі чимось добрим, то це тим, що вона вчасно поклала край моїй "літературній кар’єрі" — на цілий брежнєвський період, — інакше я вельми швидко навчилась би, як приподоблятися дядям і тьотям з редакцій, і, либонь, так і не докопалась би до власного голосу, як воно зазвичай і відбувається з літературними "вундеркіндами".

Основні теми творчості письменниці — національна ідентичність і гендер.

Твори Забужко здобули також міжнародне визнання, особливо широке — в Центральній та Східній Європі. Її вірші перекладалися 16 мовами світу і в 1997-му році були удостоєні Поетичної Премії Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов’язання, США).

Оксана Забужко живе на письменницькі гонорари. Значна частка її доходу — надходить від книг, виданих за кордоном. Твори Забужко змогли завоювати європейські країни, та мають своїх прихильників у США.

Нерідко вона звертається до української історії ХХ століття. Зокрема, приділяє багато уваги епосу УПА, демонізованої радянською історіографією.

Забужко підтримала Помаранчеву революцію. Перед нею письменниця написала статтю у WSJ "Українська Солідарність", де передбачила масові протести.

Згодом, на перших президентських слуханнях у листопаді 2005-го року, виступ Оксани Забужко викликав неабиякий ажіотаж. Вона підняла тему того, що за всі роки незалежності Україна так і не виробила самостійної політики в гуманітарній галузі — ні інформаційної, ні культурної. Більше того, письменниця стверджувала, що Україна за роки незалежності елементарно випала з числа культурних націй. Вона закликала до негайного вироблення кваліфікованої, довготермінової програми стратегічних реформ на всіх ділянках гуманітарного розвитку.

У своєму творчому доробку письменниця має 6 поетичних збірок, низку прозових творів і навіть філософські праці.

Нині Забужко продовжує жити і працювати в Україні, і каже, що не планує виїжджати за кордон.

Топ українских письменників сучасності — Ліна Костенко

Цей список, напевно, було б неможливо уявити, без класикині української літератури, поетеси-шістдесятниці Ліни Василівни Костенко. Хоча зараз вона не так активно видає твори, кількість творів Ліни Костенко, що стали класикою української літератури, важко перелічити на пальцях обох рук.

Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів, а в 6 років перебралася до Києва.

Батько поетеси, педагог і поліглот Василь Костенко самотужки опанував 12 мов і викладав у місцевій школі ледь не всі предмети. У 1936 році його як "ворога народу" засудили на 10 років концтаборів.

На відмінно закінчивши школу, Костенко спочатку вступила до Київського педагогічного інституту імені Ґорького, а згодом продовжила своє навчання в Московському літературному інституті Ґорького.

Вона стала однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50—60-х років. Збірки її віршів "Проміння землі" (1957) та "Вітрила" (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга "Мандрівки серця", що вийшла в 1961р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я серед визначних майстрів української поезії.

На початку 1960-х брала участь у літературних вечорах київського Клубу творчої молоді, де разом із нею були такі письменники як Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Василь Симоненко, Станіслав Тельнюк, Іван Драч та Микола Вінграновський.

Важливо "Вдарилась об його охорону": Ліна Костенко розповіла про зустріч з Путіним у Києві

Підтримувала рух шістдесятників — підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції, була присутня на судових засіданнях та писала листи на підтримку українських ув'язнених.

За роки свого творчого шляху Ліна Костенко видала 20 поетичних збірок, три романи — "Маруся Чурай", "Берестечко" та "Записки українського самашедшого", а також низку поем.

Твори Ліни Костенко є надзвичайно популярними серед українців. У 2025-му році директор видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га" Іван Малкович розповів, що Костенко є найцитованішим сучасним українським письменником, до днів її народження українська молодь влаштовує численні флешмоби по всій Україні, а одна з присвячених їй сторінок у фейсбуці має понад мільйон підписників.

"Її називають королевою української поезії ХХ століття… Її поетичними і прозовими рядками читачі висловлюються про безліч тем і речей", — написав Малкович у дописі до 95-річчя Ліни Костенко.

Нині вона продовжує жити у Києві. У 2025-му році Костенко дала розлоге інтерв'ю Сергієві Жадану, де поговорила про літературний процес останніх ста років і людей, які його творили, про виклики, які нас визначають, й питання, які залишаються.

А в жовтні 2025-го Костенко стала обличчям модного бренду GASANOVA, зачитавши свій вірш "Між іншим".

Фокус раніше розповідав, що Ліна Костенко скасувала концерти у Львові.