Олександр Коваленко: Російська балістика тепер маневрує, ускладнюючи її перехоплення для ППО

Статистика обстрілів останніх тижнів показує, що ворог суттєво збільшив кількість запущених балістичних ракет. Показовий приклад - у ніч на 8 листопада росіяни запустили 45 ракет різних типів. З них 32 атакували наші міста по балістичній траєкторії. Йдеться про ракети наземного базування «Іскандер-М»/KN-23 та балістику повітряного запуску «Кинджал». На відміну від ударних дронів та крилатих ракет, такі боєприпаси набагато складніше збивати, і суттєва їхня кількість досягає цілей – здебільшого об'єктів енергетичної інфраструктури. Що змінилося в тактиці ворога і що можуть протиставити цьому ЗСУ, журналіст Коротко про дізнавався у військового експерта Олександра Коваленка.

Ракети РФ еволюціонували, а Patriot і

SAMP-T – ні

– Тактика повітряних атак росіян змінилася, адже вони частіше й точніше стали вражати наші об’єкти енергетики?

– У тактиці особливо нічого не змінилося. Ворог просто вдало модернізував деякі свої засоби ураження, починаючи з «шахедів» і закінчуючи балістичними ракетами. І як результат, їх стало важче вражати нашим засобам протиракетної оборони.

– А що вони модернізували в тій же балістиці, що вона стала більш точною?

– Тепер на кінцевій фазі нанесення удару балістична ракета почала маневрувати. До цього принцип таких протиракетних комплексів, як Patriot і SAMP-T, полягав у тому, що вони перехоплювали ракети, які летять виключно по прямій траєкторії від точки старту до об'єкта ураження, тобто коли балістика не змінює своєї траєкторії. Patriot та SAMP-T були запрограмовані збивати ті цілі, які летять виключно по незмінній траєкторії. Але коли ракета її змінює, це впливає на показники перехоплення. Крім цього, російські балістичні ракети можуть запускати до шести фальшивих цілей, які відволікають системи ППО. Тобто зброя ворога еволюціонує, а західні протиракетні комплекси не готові до цього.

– Хто може модернізувати ті ж Patriot та адаптувати їх до загроз оновленої російської балістики?

– Наші західні партнери, які виробляють протиракетні комплекси. Їх потрібно так модернізувати, щоб вони змогли збивати високоманеврену російську балістику. А поки що ми робимо це тим, що в нас уже є. Той же Patriot вираховує точку зустрічі протиракети з балістичною ракетою і іноді її збиває.

– Чи роблять щось наші партнери, щоб підлаштувати ці комплекси до нових викликів?

– З відкритих джерел про це поки невідомо. Хоча не виключено, що таємно вони розробляють таку програму для протиракет Patriot, яка дозволила б збивати маневруючі російські балістичні ракети.

– Якими балістичними ракетами росіяни обстрілюють наші об’єкти?

– Якщо ми говоримо виключно про балістичні засоби, то вони, швидше за все, використовують ракети комплексу С-300, «Іскандер-М» та північнокорейську KN-23.

– Які разом з тими ж «шахедами» стали ще більш небезпечними?

– Так, «шахеди» діють як елемент виявлення наших радіолокаційних станцій (РЛС) та засобів знищення, вони розосереджують увагу засобів протиповітряної оборони. До того ж, вони ведуть розвідувальну діяльність.

Балістичних ракет Росії вистачить надовго

– Це і відрізняє нинішню тактику обстрілів росіян від тієї, що застосовувалася раніше?

– Раніше вони використовували різні тактики, а тепер прийшли до найбільш дієвої, перевага якої досягається за рахунок технологічної модернізації засобів ураження, у цьому випадку - балістичних ракет.

– А що ми можемо зараз конкретно протиставити цій модифікованій балістиці?

– Ми – нічого. Це залежить виключно від наших західних партнерів, які можуть у відповідь модернізувати протиракетні засоби оборони. Тоді ми зможемо підвищити цей рівень перехоплення. Як у випадку знешкодження «шахедів». Тут, крім зенітних установок, ми можемо їх також збивати, наприклад, за допомогою легкомоторної авіації.

– А балістичні ракети можна збити з літака-перехоплювача?

– На жаль, ні, літаки можуть збивати лише крилаті ракети, які летять по горизонтальній траєкторії. А балістика працює по вертикалі, тобто піднялася вгору і з цієї висоти вертикально падає вниз, на об'єкт. Тому літаки її перехопити не можуть.

– Наскільки в Росії вистачить запасу балістичних ракет, щоб нас обстрілювати?

– До кінця війни. Тому що це питання не запасу, а виробництва. Тобто це не старі запаси, а ракети, які постійно виробляються в Росії. І доки не закінчиться війна, вони будуть цим користуватися.

– Тобто на це не впливає те, що ми планомірно знищуємо російські нафтові об'єкти нафтової промисловості, які є основними наповнювачами російського бюджету?

– Ні, це має відповідний вплив економічного характеру. Але, на жаль, межа міцності російської економіки досить висока. Тому безпосередньо це не впливає на виробництво російських балістичних ракет.

До речі

Балістичну ракету важко збити, тому що вона летить по балістичній траєкторії. Це означає, що вона може підійматися високо в небо й атакувати вертикально зверху, тоді як крилаті ракети прямують до цілі як літак чи безпілотник.

Балістичну ракету важко збивати через її швидкість на кінцевій ділянці й висоту, на яку вона злітає на початковому етапі після запуску. Цей тип ракети входить до атмосфери лише на останньому етапі запуску і робить це практично вертикально та з дуже великою швидкістю. Таким чином, у ППО є набагато менше часу для реакції на ціль.

Для атак по Україні РФ застосовує балістичні ракети малої та середньої дальності. Це ракети «Іскандер-М», «Тополь-М», «Точка-У» та інші.

Ракета «Іскандер» має дальність польоту 50-500 км та швидкість 2100 м/с. Стартова маса ракети становить 3800 кг, а маса її бойової частини – 480 кг. Ракета завдовжки 7,3 м та діаметром 920 мм. «Іскандер» можуть мати спеціальну ядерну бойову частину потужністю до 50 кілотонн.

Ракета «Точка-У» летить на відстань 70-120 км по визначеній траєкторії. Може мати і ядерну бойову частину. Вага ракети – 17-18 т, вантажопідйомність – 7200 кг, швидкість на суші – 70 км/год, запас ходу – 650 км.

Гіперзвукову ракету «Кинджал» також можна віднести до класу балістичних ракет. Лише з тією різницею, що, на відміну від ракети «Іскандер-М», вона запускається з літака. Літак розганяється до надзвукової швидкості, і ракета повинна піднятися на певну висоту, розігнатися до гіперзвукової швидкості та, маневруючи на всій траєкторії польоту, вдарити по цілі. Дальність пуску цієї ракети може досягати 3 тисячі кілометрів без урахування дальності польоту літака-носія.