"Гарантовано російська": авторка тексту Радіодиктанту розповіла про мовну ситуацію у Києві

Вона запропонувала перенестися в Київ її юності, коли письменниці було 16 і більше років – тобто на менше ніж покоління тому. Деталі розповідає 24 Канал з посиланням на повідомлення Кузнєцової у фейсбуці.

Якою була мовна ситуація у Києві раніше?

Письменниця пригадала ситуацію під час свого вступу в університет.

У приймальній комісії зі мною говорять російською. Я на це навіть не звертаю уваги – запам'ятала це, тому що розказувала дідусеві і процитувала секретарку і він мені сказав "Оце в університеті Шевченка і російською?". По книжки я їжджу на Петрівку – там 99% книжок російською. Українська – один маргінальний намет. Читаю собі російською, а що тут такого? Так було завжди на моїй пам'яті,
– поділилася авторка "Треба жити!".

Також зауважила, що не пройшла жодної співбесіди українською мовою за всі роки студентства і післястудентства. Під час робота в дитсадочку весь персонал і до дітей і між собою говорив російською. Під час пошуку роботи в журналістиці всюди просили "грамотный русский язык". Кузнєцова каже: горда, що він у неї грамотний.

Їду в маршрутці і думаю, чи сказати "На зупинці, будь ласка", щоб на тебе обернулась вся маршрутка? Часто обираєш цього не робити, спокійно з іншими переходиш на російську, бо що тут такого?
– розповіла вона.

Письменниця також каже, що характеристика нових знайомих у розмовах з сестрою часто починається зі слів "Балакає по-українськи!". А україномовність здається достатньою підставою для глибокої дружби.

Не повірите, яка розкіш зараз знати багатьох гімняних україномовних людей і навіть не прощати їм усього за українську,
– каже Кузнєцова.

Підтягнути українську чи опанувати іноземну? "Оптіма" відгукнеться на будь-який запит! Провідні вчителі країни, авторський підхід та використання інтерактивних платформ допоможуть прокачати обрану мову в найкоротші терміни.

Письменниця також зауважила, що встигла повчитись за кордоном і усвідомила багато з того, чого не розуміла раніше. Як і люди з її оточення.

Вже з'явилось багато україномовних робіт, бульбашка розширилась, все це здається прекрасним. Але всюди, де гроші (видання про бізнес, гламур) – там російська мова. Всюди, де хоч трохи віє заможністю – дорогі магазини, ресторани, готелі – там гарантовано російська,
– розповіла письменниця.

І акцентувала на вічній боротьбі зі сферою послуг: офіціанти, заклади з російським меню, думки, чи перейдуть з тобою на українську? Суперечки, коли є сили, коли нема – записки "Я б лишила вам чайові, якби ви сказали мені хоч одне слово українською".

Водночас весь інстаграм російською, весь стендап російською, все те, що модно-молодьожно – російською,
– каже вона.

Цікаво! Мовна омбудсманка закликала позбавити російську мову особливого захисту в Україні. Про це написали на сторінці Уповноваженої із захисту державної мови.

І зізнається: ніколи не думала, що доживе до такого становища української, яке бачить зараз. І часто про це каже. Краще б, додає Кузнєцова, цей поступ сповільнився на пару поколінь і Україна за такий екстерн не платила б так дорого. Але це вирішили за нас. У суспільства спрацював механізм захисту. Не без проблем, але про них окремо.

Зате топкорупція в Україні досі російськомовна. Це навіть трошки тішить,
– резюмувала вона.

Хто така Євгенія Кузнєцова?

• Авторкою цьогорічного тексту Радіодиктанту стала письменниця Євгенія Кузнєцова.
• Текст мав назву "Треба жити!".
• Кузнєцова – українська письменниця, авторка художніх романів "Спитайте Мієчку", "Драбина" та "Вівці цілі".
• Також у її доробку – нонфікшн про мовну реальність в СРСР "Мова-меч. Як говорила Радянська імперія", артбук про українські кулінарні звички "Готуємо в журбі" та мальопис "Історія українського борщу".
• Роман "Драбина" став книгою року BBC у 2023 році й увійшов до короткого списку літературної премії Центральної Європи Angelus у 2025 році.