Молитва, що звучить серцем: хор "Гомін" оживив Літургію Леонтовича у Львові

У темні осінні дні Львівський органний зал наповнився світлом від хору "Гомін". Напередодні великого туру Європою хористи подарували львів'янам молитву, виспівану серцем. Серед м'якого світла і поглядів, сповнених очікування, зазвучала "Літургія Іоана Золотоустого".

Це був не просто концерт, а звучання віри, болю, світла й надії, що розгорталися в кожній ноті. Журналісти 24 Каналу також насолодилися цим теплим осіннім вечором й поспілкувалися з хористами.

Чому після ретро-пісень заспівали саме Леонтовича?

Хор "Гомін" – професійний хоровий колектив, який знайомить слухачів із найкращими здобутками хорового мистецтва.

Ще пів року тому хор "Гомін" анонсував дуже амбітний проєкт у співпраці з Радіо Культура – запис повного видання хорових творів Миколи Леонтовича.

Один з керівників Органного залу – Тарас Демко зазначив, що це дуже складний проєкт, оскільки хор прагне записати спадщину Миколи Леонтовича до 150-річчя з дня його народження.

Це дуже глибока, духовна музика. Микола Леонтович – це не лише автор "Щедрика", він написав сотні творів хорової музики. Ми хочемо бути першими, хто в комплексі записав цю музику. Ця програма буде цікавою любителям хорової музики, тим, хто відкрив для себе хор "Гомін",
– каже Тарас Демко.

Хор "Гомін" виконує Літургію Леонтовича / Фото Олександр Кириловець

Що про нову програму кажуть хористи?

Партію священника у Літургії виконав отець Роман Якимовський, який також є одним з хористів. Він потрапив у "Гомін" ще у 2010 році й зараз поєднує священниче служіння і роботу в хорі. Чоловік зазначає, що особливою частиною у цій Літургії для нього є євхаристійний канон, де відбувається переісточення хліба та вина на Тіло і Кров Христа.

Духовна музика – це особлива музика, яка не тільки милує слух, але й має позитивний вплив на душу людини. Може заспокоювати, напоумлювати. Тим більше зараз, у час війни, випробувань та скорботи. Літургійна музика зараз позитивно впливатиме на всіх слухачів, поціновувачів духовної культури та музики,
– каже отець Роман.

Отець Роман Якимовський у хорі "Гомін" / Фото Олександр Кириловець

Уся Літургія була пронизана однієї думкою – про припинення війни. Це внутрішній духовний стан спокою, умиротворення, відчуття блаженства. Молитва має здатність позитивно впливати на помисли людини, її почуття та серце.

Інна Торбич – хормейстерка хору "Гомін" наголосила, що літургійні твори – невід'ємна частина української культури, спадщини. Це те, чого ми потребуємо зараз.

Попри те, що концерт за твором Леонтовича був по-особливому трепетним для хористів, він був ще й надзвичайно відповідальним. Після шаленого успіху в соцмережах "Гомін" відправився у великий тур Україною. За 3 місяці зіграли понад сотню концертів, тож часу на вивчення нової програми було обмаль.

Ми тренувалися по 3 – 4 години між концертами. Але це була дуже конструктивна, плідна робота, не було відволікань на жарти чи щось інше. Вадим (диригент хору – 24 Канал) має дуже структуроване бачення того, що робить. Важкість полягала лише в тому, що потрібно було зробити це максимально швидко та якісно,
– зізналася Інна.

Хор "Гомін" почав запис творів Леонтовича / Фото Олександр Кириловець

Того вечора в Органному залі панувала тиша, в якій можна було почути найголовніше. Близько 300 слухачів залишили свої турботи поза межами концертного залу й розчинились в молитві, яка наповнювала духовно зсередини.

Чому Яценко обрав для першого концерту циклу саме "Літургію Іоана Золотоустого"?

Музика Леонтовича, знана здебільшого завдяки "Щедрику", у цій Літургії розкрилась зовсім по-іншому – як глибока розмова з Богом, як покаяння і просвітлення водночас.

Такими проєктами "Гомін" поширює та популяризує українську класику й диригент хору Вадим Яценко зізнається, що відчуває в цьому особливу відповідальність. Проєкт з творами Леонтовича був запланований ще минулого року і "Гомін" був впевнений, що встигне реалізувати його за 2,5 роки. Однак зараз є величезна кількість роботи, концертів й Вадим хвилюється через те, що може не встигнути виконати все заплановане.

Я відчуваю велику відповідальність, тому що розумію, – це популяризація українського хорового та класичного мистецтва. А також, якщо ми доведемо цю роботу до кінця, вона допоможе в освіті майбутніх музикантів, бо ми завжди стикаємося з браком якісних записів,
– підсумував Яценко.

Вадим Яценко на сцені Органного залу / Фото Олександр Кириловець

Важливо розуміти, що Леонтович створив нову хорову нову, в якій тонке гармонічне мислення, драматургія та емоційна глибина поєднані з глибиною українського фольклору. Саме Леонтович свого часу розвинув хорові обробки до їхньої кульмінаційної на той час висоти. Його творчість – національний скарб, який досі розкривається та захоплює покоління слухачів і виконавців.

Спів "Гомону" того вечора заповнив увесь простір. Люди у залі сиділи, затамувавши подих: ніхто не ворушився, не кашлянув, навіть, як пожартував Вадим Яценко, ні в кого не задзвонив телефон. Очі глядачів були наповнені світлом і теплом, стежили за диригентом, що здавалося, керує не тільки голосами, а й серцями.

Коли прозвучали останні акорди, зал вибухнув оплесками – довгими, вдячними, справжніми. Бо того вечора кожен доторкнувся до чогось святого – до музики Леонтовича, що й через століття продовжує звучати, мов молитва, народжена з любові до життя, до Бога і до України.