Сафарі на людей у Сараєво: стріляти по мирних жителях приїжджали з Італії та Росії

Міланська прокуратура на чолі з прокурором Алессандро Гоббісом ініціювала розслідування про воєнні злочини 30-річної давності. Справу було порушено після того, як журналіст і письменник Еціо Гаваццені подав скаргу в міланську прокуратуру. Фокус зібрав усе, що відомо.

Сафарі на людей у Сараєво — позов журналіста в Італії

Їх називали "снайперами вихідного дня". Це були заможні люди, які в період з 1993 по 1995 рік за гроші стріляли заради розваги по жителях Сараєва під час війни в Югославії. Ці події, які журналіст і письменник Еціо Гаваццені засудив у своєму позові, стали предметом пильної уваги міланської прокуратури, яка розслідує, як навмисне вбивство, обтяжене жорстокістю та низинними мотивами. Мета — встановити особи учасників різанини понад 11 000 осіб у період з 1993 по 1995 рік.

Гаваццені зазначає, що знає про "сафарі на людей" у Сараєво від 1995 року, коли італійська газета "Коррьере делла Сера" опублікувала репортаж про свідчення, надані Постійному народному трибуналу, який провів два засідання: одне в Барселоні, а інше в Тренто.

Він хотів написати документальний роман, але пізніше довелося відмовитися від цієї ідеї. Про події в Сараєво йому нагадав документальний фільм "Сараївське сафарі" 2022 року.

"Там були свідчення пари, яка втратила дитину у візку, а також свідчення людини, яка опинилася в інвалідному візку після поранення в спину снайперською кулею", — розповідає Гаваццені.

Гаваццені зазначає, що на "Сараївське сафарі" їздили не тільки італійці. Там були мільйонери з Іспанії, Франції, інших європейських країн, а також із Росії, Канади та США. Про це також згадується в книзі "Сараївські виродки" Луки Леоне, виданій 2014 року.

За його словами, існувала певна організація, яка дозволяла доставляти цих людей туди, де вони могли вільно розстрілювати невинних.

За словами Гаваццені, тих, хто їздив на "снайперський туризм" у Сараєво були десятки. І це коштувало дорого — одне "сафарі на людей" обійшлося учасникам у "вартість трикімнатної квартири в центрі Мілана". Це були люди "дуже добре знайомі зі зброєю. Люди, яким сьогодні від 65 до 80 років".

Снайперський туризм у Сараєво — що кажуть очевидці

Колишній мер Сараєво Беньяміна Карич готова дати свідчення у справі, пов'язаній із боснійською столицею, яка перебувала в облозі з 1992 по 1996 рік. Вона вже подавала заяву після прем'єри фільму "Сараївське сафарі" і тепер хоче дати свідчення в Мілані.

А інший свідок стверджує, що італійські спецслужби знали про співвітчизників-італійців, які платили за стрілянину по мирних жителях Сараєво.

"Боснійські спецслужби дізналися про "сафарі на людей" наприкінці 1993 року. Усе це відбувалося взимку 1993-го і 1994-го. Ми повідомили SISMI (Секретну службу Італії) на початку 1994 року. Відповідь SISMI надійшла через два місяці: "Ми виявили, що на сафарі вирушають із Трієста. Ми його перервали, і сафарі більше не відбудеться", — розповів колишній агент боснійської розвідки, який очолює список свідків, яких міланська прокуратура збирається викликати для з'ясування подій під час облоги боснійської столиці в 1992-1996 роках.

Після цього листування, за словами джерела, це питання більше не обговорювали.

"Ми не отримали від SISMI імен мисливців або організаторів, але має бути документ SISMI, який підтверджує, що на початку 1994 року в Трієсті вони виявили базу відправлення і перервали операцію", — розповів боснієць.

Зазначається, що на сафарі в Сараєво з Італії вирушали заплутаним маршрутом: з Мілана, Турина, Венето і Фріулі до Трієста, потім переліт до Белграда, а потім вертольотом або суходолом "снайперів вихідного дня" доправляли до гір у зоні бойових дій за допомогою, зокрема й за гроші, частин сербської армії.

Зазначається, що італійські снайпери також використовували гуманітарне прикриття. Йдеться про гуманітарні вантажі, які вирушали з Мілана, щоб підтримати постраждале від війни населення Сараєво.

"Навіть сьогодні свідки перебувають під тиском сербської розвідки, яка вимагає зберегти всю операцію в таємниці. У фільмі мало бути інтерв'ю з пілотом, який перевозив "снайперів" із Белграда до Боснії та Герцоговини, але перед початком зйомок він відмовився, бо агенти BIA (сербської розвідки) погрожували вбити всю його сім'ю", — стверджує агент.

Також свідчення дав американський пожежник Джон Джордан, який уже розповідав про "сафарі на людей" у Сараєво перед судом у Гаазі 2007 року. У той час він був добровольцем, який допомагав мирним жителям і був поранений під час однієї з рятувальних операцій. І він був першим, хто розповів про "снайперів вихідного дня".

"Я не раз бачив людей, не схожих на місцевих. Судячи з їхнього одягу, зброї, поводження: ними керували і направляли місцеві жителі. Я бачив це в Сараєво. Інші мої співробітники теж бачили це в районі Мостара", — розповів Джордан.

На запитання, "чи вдалося вам візуально розрізняти місцевих жителів та іноземців у Сараєво", він уже відповідав судді Патріку Робінсону: "Так, я досвідчений спостерігач і здатний розпізнати, коли людину, явно незнайому з місцевістю, буквально ведуть за руку люди, які її добре знають".

Він згадував, що снайпери-туристи були вдягнені в суміш цивільного і військового одягу, але головне, що їх відрізняло, — це зброя.

"Будь-хто може зайти у військовий магазин і одягнутися як солдат будь-якої армії. Але місцеві жителі мали специфічну зброю: коли ви бачили когось зі зброєю, яка більше пасувала для полювання на кабана в Шварцвальді, ніж для міських боїв на Балканах, і коли ви помічали, що він незграбно пересувається по завалах, це ставало очевидним", — розповів Джордан.

Він також розповів про певний вибір конкретних "цілей".

"Який міг бути мотив для стрільби по пожежнику, який намагався загасити пожежу в будинку? Я помітив, що в деяких випадках метою стрільців був наймолодший член сім'ї. Якщо дорослий і дитина йшли разом, стріляли в дитину. Якщо йшла сім'я, стріляли в наймолодшого. У натовпі дівчат передбачалося, що стріляти будуть по найпривабливішій", — розповів він.

Також у Сараєво учасників снайперського туризму прозвали "бургомістрами", бо вони також потрапляли до Боснії з Хорватії, куди, своєю чергою, приїжджали з Німеччини.

Термін "бургомістри" — це сленговий вираз, який вказує на те, що Хорватія була союзницею і дружньою країною, наприклад, Німеччини — саме звідти ці "туристи" приїжджали з того боку. У наших краях було складно привезти туриста в Сараєво, щоб він стріляв угору по схилу, тому туристи стріляли вниз по схилу.

Сафарі в Сараєво — що таке Алея снайперів

"Полювання" на мирних жителів у Сараєво було настільки поширеним, що низка вулиць у місті дістала назву "Снайперська алея" — вони з'єднували промислову частину міста (і далі аеропорт Сараєво) зі Старим містом. Снайпери ховалися у висотних будівлях і на горах, що оточують Сараєво.

Незважаючи на постійну сербську облогу, жителям все одно доводилося пересуватися містом, щоб вижити, регулярно ризикуючи життям. Таблички з написом "Pazi — Snajper!" ("Обережно — снайпер!") стали звичайним явищем. Люди або швидко перебігали вулицю, або чекали бронетехніку ООН і йшли за нею, використовуючи її як щит. Згідно з даними, зібраними 1995 року, снайпери поранили 1030 осіб і вбили 225, 60 з яких були дітьми.

Війна в Боснії та Герцоговині — що відомо

Війна в Боснії і Герцеговині (1992-1995) стала одним із найкровопролитніших конфліктів у Європі після Другої світової війни, яка забрала життя приблизно 100 тисяч осіб і спричинила масові етнічні чистки.

Після розпаду Югославії 1991 року Боснія, багатонаціональна республіка з боснійськими мусульманами (44%), сербами (31%) і хорватами (17%), проголосила незалежність у березні 1992 року. Це спровокувало збройне протистояння: серби, підтримувані Белградом під керівництвом Слободана Мілошевича, прагнули до створення "Великої Сербії" і відокремлення територій.

Бойові дії почалися у квітні 1992 року з облоги Сараєво сербськими силами. Ключові події включали різанину в Сребрениці (липень 1995 року), де сербські війська під командуванням Ратко Младича вбили понад 8 тисяч боснійських чоловіків і хлопчиків — це було визнано геноцидом Міжнародним трибуналом щодо колишньої Югославії.

ООН ввела миротворців, але їхній мандат був обмежений. Перелом настав після бомбардувань НАТО по сербських позиціях у серпні-вересні 1995 року.

Дейтонські угоди (листопад-грудень 1995 року, Париж) завершили війну.

Трибунал у Гаазі засудив десятки воєнних злочинців, включно з Мілошевичем (помер 2006 року) і Младичем (довічне 2021 року).

Нагадаємо, Фокус писав про сафарі на людей у Сараєво, а також про те, що особи деяких італійців якщо не встановили, то з'ясували про них подробиці. Так, один зі "снайперів вихідного дня" був хірургом із клініки пластичної хірургії.

Подібну тактику використовують і росіяни в Херсоні. Вони буквально полюють на мирних жителів, атакуючи їх дронами.