У Росії розширюється «високотехнологічний» цвинтар

Росія, як відомо, нічого не може створювати, крім враження. Особливо яскраво це виявляється, коли вона починає видавати із себе «високотехнологічну державу». Цього тижня в Москві представили першого російського антропоморфного робота із штучним інтелектом. Назвали його чомусь Aidol, а не «Фёдор» чи ще якось «патріотично».

Чим закінчилися «відповіді на Софію і Atlas»

Нагадаємо, робот «Фёдор» (офіційна назва – FEDOR або Skybot F-850) – це російський антропоморфний робот. Його розробка стартувала приблизно 2014 року. Спочатку його позіціонували як робота-рятувальника, здатного працювати в небезпечних умовах (пожежі, аварії тощо).

І хай би на цьому все й завершилося, але потім у Росії вирішили використовувати його як демонстрацію «технологічної могутності» і відповідь на відомого свого часу робота «Софію», розробленого гонконгською компанією Hanson Robotics, яка була відома своєю реалістичною зовнішністю, мімікою (60 емоцій) та здатністю вести діалог. Тоді це справді була проривна історія. Проте Росія вирішила зробити ще більший прорив і в 2019 році відправила «Фёдора» на Міжнародну космічну станцію, на якій він перебував протягом двох тижнів, але діяв не самостійно, або хоча б під керівництвом космонавтів, а винятково дистанційно – із Землі.

Не обійшлося й без мілітаризації «Фёдора». Він міг стріляти «по‑македонськи» – із двох пістолетів водночас, що російські розробники сором’язливо називали «тестом на координацію». Проте це вміння нікого не вразило та викликало чимало насмішок не тільки в медіа, а й у фахівців. Після польоту в космос земна слава «Фёдора» згасла. Проєкт заморозили й більше не згадували.

Саме тому поява Aidol – російської відповіді вже на Atlas (найвідомішого у світі робота-гуманоїда від компанії Boston Dynamics) викликала чималий інтерес. Проте презентація завершилася великим провалом. Aidol, кульгаючи, вийшов на сцену в супроводі двох людей, спробував махнути рукою, але впав. Презентацію одразу ж перервали, співробітники сцени відчайдушно намагалися прикрити робота чорною тканиною, але самі заплуталися.

Росія програла у відеогрі

Друга проривна високотехнологічна ідея, яку анонсували у РФ цього тижня, –відеоігри. Президентський фонд культурних ініціатив виділив 20 млн рублів на створення комп'ютерної гри про православну віру – «Лестница в небо». В основі проєкту, як зазначають в релізі, лежить образ «РПЦ як життєтворчої сили». Розробником виступила компанія «Хорошие игры», яка була створена лише цього року, і не відома іншими проєктами. На своєму сайті вона називає себе «початковою студією» і водночас позиціонує «Лестницу в небо» - «найближчим світовим аналогом і зіставним проєктом Disco Elysium» (найкращу RPG-гру 2019 року, за версією Game Awards).

Історія з «патріотичними» відеоіграми у РФ загалом цікава. Достатньо згадати широковідому «Смуту». Після її релізу у квітні 2024 року відгуки були негативними, і гру часто називали «провалом року» або «розчаруванням» з огляду на її великий бюджет. Лише сума фінансування від російського державного «Інституту розвитку інтернету» склала близько 490 млн.рублів, а загальний бюджет «Смути», за різними оцінками, перевищив 1 мільярд.

Була й широко розрекламована свого часу відеогра «Отряд 22: ZOV», випущена за підтримки МО РФ, що збирала максимум 50 гравців на день після релізу, який вийшов ще 28 травня. Далі – ще гірше: до кінця червня онлайн упав до п’ятьох, а з вересня по листопад у цю гру й поготів заходять не більше трьох осіб.

Доля «вбивць YouTube» і решти

Подібна доля спіткала й решту інших коштовних російських «високотехнологічних» відповідей Заходу. Згадаймо декілька з них.

RuTube – «російський YouTube» був запущений ще у 2006 році, після 2022-го його з відомих причин активно просували як «суверенну платформу». Попри масштабну підтримку, сервіс так і не став популярним: низька швидкість, примітивний алгоритм рекомендацій, багато цензури. Блогери скаржилися, що перегляди – «накручені» або нереальні. Зрештою, цьогоріч  RuTube залишається збитковим і дотаційним, аудиторія 1–2 % від аудиторії заблокованого YouTube у РФ.

Інший проєкт – «Платформа» був створений з ініціативи Маргарити Симоньян (керівниці RT). Її також презентували як «новий рівень» відеохостингу. Проте цей російський «убивця YouTube», як не дивно, і за дизайном, і за функціями виявився дуже схожим саме на YouTube. 

А до «Платформи» у РФ запустили ще три відеохостинги: той самий RuTube, «ВК» і Nuum. «Але жоден із них не зміг скласти хоч якоїсь помітної конкуренції YouTube», – визнав ще в липні минулого року член комітету Держдуми з інформаційної політики Антон Горєлкін. Зрештою, «Платформа» не увійшла навіть у 1000 найкращих сайтів РФ.

У вересні цього року стало відомо, що влада Росії витратить 303 млн. рублів на... ліквідацію проєкту, який мав замінити «Вікіпедію». Ідеться про «Велику російську енциклопедію» (ВРЕ), яку почали створювати за розпорядженням Путіна ще у 2019 році. Тоді ідею просували як відповідь на інформаційну залежність від Заходу. Проєктові пророкували велике майбутнє: лише на старті він отримав 1,7 млрд рублів із бюджету. Однак через шість років гучних заяв усе закінчилося лише новинами про погашення боргів. За рік роботи сайт «РуВики» так і не злетів. У травні минулого року на платформу зайшли лише 990 тисяч разів, у червні – на 200 тисяч менше. Для порівняння: кількість заходжень на «Вікіпедію» водночас становила 123 мільйони.

Тоді навіть провладні російські блогери кепкували: «ВРЕ відправляється до небесної ліги з такими легендами, як «Росграм», «Яппі», NUUM тощо... Але нудьгувати не будемо».

Із Nuum – ще одним «російським убивцею YouTube» також не склалося. У лютому цьогоріч стало відомо, що із сервісу пішли майже 80% штатних працівників. У МТС, який належить Nuum, пояснили це тим, що «в компанії відбувається трансформація, і тому ухвалено рішення про скорочення кількості експериментальних і високоризикованих проєктів до більш сприятливих макроекономічних обставин». 

З іншим російським «убивцею» західних соцмереж – VK («ВКонтакте») – така сама історія. За підсумками 2024 року, компанія, яка управляє найбільшою у РФ соцмережею і головним проєктом – VK Video, отримала 94,9 млрд рублів чистого збитку – утричі більше, ніж у 2023-му. Загальний накопичений збиток VK за останні три роки – близько 200 млрд. 

Проте можна упевнено сказати, що доля Nuum не спіткає VK. Адже нею увесь цей збитковий час (із 2021 року) керує син заступника голови АП РФ Сергія Кирієнка. Звісно, цей російський убивця YouTube не чекатиме «сприятливих макроекономічних обставин» .

Тим часом у Росії вигадують все більш екзотичні проєкти. До речі, «православна відеогра» не є чимсь новим. Ще у вересні 2024 року було анонсовано запуск православного месенджера «Зосима», який позиціонували як платформу, що «дасть змогу священникам збирати пожертви, а парафіянам – знаходити однодумців». Звісно, нічого з цього також не виходить.

Був і такий собі «Rossgram», появу якого анонсували у 2022 році як «російську заміну Instagram». Проте, запуск не відбувся в повноцінному форматі: додаток виявився порожнім клоном, створеним на шаблоні, до того ж, із відкритого коду. Два роки тому проєкт фактично закрито.

Є й російський аналог TikTok під назвою «Yappy». Його популярність дуже низька (менше ніж 1 млн активних користувачів), і це цілком зрозуміло, адже практично весь контент – пропагандистський.

У Росії на тлі офіційної заборони роботи найбільших світових дейтинг-сервісів Tinder, Bumble, Badoo та Fruitz запустили також щонайменше три «патріотичних» додатки для «створення традиційної сім’ї». На заміну застосунку Tinder донька уповноваженої із прав дитини РФ Львової-Бєлової (яка покинула свого чоловіка й пішла до «православного олігарха» власника телеканалу «Царьград ТВ» Костянтина Малофєєва) створила застосунок «По любви», є чат-бот «Обоюдно» від ЛДПР і бот «Наташки и Степашки» від z-блогера Владислава Позднякова.

Цільова аудиторія нових сервісів, як повідомляли їхні розробники, «люди православних поглядів, праві націоналісти та учасники "СВО"». Проте репортери незалежного російського видання «Вёрстка» після спілкування з користувачами цих застосунків, з'ясували, що реальний попит на них настільки низький, що кілька людей навіть сказали, що журналісти –  перші, хто написали їм у боті за кілька місяців використання.

Подібних прикладів можна наводити багато. І не тільки зі сфери інформаційних технологій, а й автомобільних тощо. Але нічого нового у загальну картину російської неспроможності видавати із себе «велику державу» це не додає. Хіба що вкотре підкреслює, як треба ловити хвилю і заробляти на патріотичному «розпилі»

Проте, як влучно зауважив відомий політолог Володимир Пастухов із приводу падіння робота Aidol, «те, що помічники, які вискочили на сцену, щоб натягнути імпровізовану завісу, заплуталися у простирадлі і ніяк не могли прикрити нерухоме "робототіло", справді вражає. Раніше в Росії хоча б "потьомкінські села" вміли будувати». Тепер, з огляду на все, вже й цього не вміють.

Макс Мельцер