Вчені з’ясували пікантний факт про геніталії Гітлера та стан його психіки

Адольф Гітлер / © Getty Images

Новий документальний фільм розкрив шокувальні деталі про ДНК німецького фюрера Адольфа Гітлера, підтвердивши старі легенди. Фюрер, ймовірно, мав синдром Каллмана, що впливає на розвиток статевих органів. Це генетичне захворювання може пояснити його сором’язливість у стосунках та відсутність дітей. Додатково, аналіз ДНК показав надзвичайно високий генетичний ризик шизофренії, аутизму та СДУГ.

Про це йдеться у двосерійному документальному фільмі каналу Channel 4 Hitler’s DNA: Blueprint Of A Dictator («ДНК Гітлера: креслення диктатора»), інформує Daily Mail.

Дослідження ДНК Гітлера показало, що він мав синдром Каллмана — рідкісне генетичне захворювання, яке впливає на розвиток статевих органів. Хвороба супроводжується низьким рівнем тестостерону, аномаліями геніталій і втратою нюху.

«Ніхто ніколи не міг пояснити, чому Гітлер протягом життя так ніяковів у присутності жінок або чому, ймовірно, ніколи не мав із ними близьких стосунків. Але тепер, коли ми знаємо, що він мав синдром Каллмана, це може бути саме тим поясненням, якого ми шукали», — пояснив у фільмі доктор Алекс Кей з Потсдамського університету.

Це відкриття також проливає світло на те, чому диктатор не мав дітей з коханкою Євою Браун, хоча сам пропагував культ великої арійської родини.

«Гітлер повністю суперечить власній ідеології — він не мав сім’ї, не мав дітей, не був одружений. Він ретельно створював образ людини, цілком відданої батьківщині. Наші відкриття свідчать, що це могло бути лише прикриттям його синдрому Каллмана», — зазначив доктор Кей.

Хоча постать Гітлера досліджена до найменших деталей, його біографія й досі приховує чимало загадок. Диктатор оберігав своє приватне життя та намагався засекретити інформацію про стан здоров’я навіть після смерті.

«Я був останнім, хто попрощався з ним, і першим, хто зайшов до кімнати після самогубства. Він застрелився, а Єва Браун отруїлася. За п’ять днів до цього він наказав мені принести бензин, щоб спалити тіла. Ми спалили їх у саду», — згадував камердинер Гайнц Лінге, який був поруч у бункері в останні хвилини життя Гітлера.

Подробиці про ДНК Гітлера: чи мав він єврейське походження

Хоч тіло диктатора було знищене, частина його крові залишилася, що дозволило вченим через десятиліття провести аналіз.

Американський полковник Розвелл Розенґрен, який служив під командуванням Ейзенгауера, випадково зберіг фрагмент із ДНК Гітлера — шматок тканини з плямою крові, вирізаний із дивана в бункері.

«Коли союзні війська зайшли до Берліна, дід був серед перших американців, що увійшли до бункера Гітлера. Тіл уже не було, але на дивані залишилася кров. Дід вирізав шматок тканини — це був для нього символ кінця війни та смерті Гітлера», — розповів онук Ерік Розенґрен.

Кров вивчила команда міжнародних дослідників під керівництвом професорки Турі Кінг з Університету Бата — тієї, що свого часу ідентифікувала останки короля Річарда III. Фахівці секвенували повний геном диктатора — близько 3 млрд генетичних кодів.

«Ми мали лише натяки про Гітлера, а тепер отримали генетичні підтвердження. ДНК — це ніби текст, який допомагає розгадувати історичні таємниці», — каже Кінг.

Першим кроком стало спростування міфу про єврейське походження Гітлера. Його генетичний профіль підтвердив, що він не мав єврейського коріння та не був позашлюбною дитиною.

Ймовірні психічні розлади Гітлера

Потім зразки відправили до Орхуського університету в Данії, щоб оцінити можливу генетичну схильність диктатора до психічних розладів. Результати показали підвищену ймовірність синдрому дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ), а також дуже високий ризик аутизму, біполярного розладу та шизофренії — у межах 1% найвищого ризику серед людей.

Двоюрідна сестра фюрера Алоїзія Файт роками перебувала в психіатричній лікарні у Відні.

«На графіку видно, що показник шизофренії в Гітлера — на самому верхньому рівні. У нього надзвичайно високий генетичний ризик», — зазначила генетикиня з Орхуса професорка Дітте Демонтіс.

Також фахівці виявили схильність до антисоціальної поведінки, типову для психопатичних осіб.

«Ми цілком можемо описати Гітлера як „злочинного аутичного психопата“. Це поєднання злочинності, аутизму та психопатії — унікальне. Гітлер — один на мільйон, а може, й на мільярд», — резюмував психіатр Майкл Фіцджеральд.

Гітлер міг мати «мікропеніс»

Дослідники також перевірили ДНК Гітлера на сексуальні аномалії. Відомо, що він уникав будь-якої оголеності, соромився власного тіла та не виявляв ознак статевого потягу.

Його стосунки з жінками часто закінчувалися трагедією — три з семи партнерок скоротили собі віку, а ще кілька робили спроби. Найтриваліші стосунки Гітлер мав з Євою Браун, яка двічі намагалася накласти на себе руки. За словами домоправителя пана Дерінга, пара не мала інтимних відносин:

«Моя дружина часто прала речі Гітлера й завжди перевіряла — але жодних ознак сексуальної активності не було. Ніколи».

Науковці вважають, що це цілком узгоджується з проявами синдрому Каллмана.

«Близько 10% дітей із такою мутацією мають дуже малий пеніс („мікропеніс“). Частіше — яєчка не опускаються у мошонку», – пояснив фінський професор Йорма Топпарі.

«Коли він був молодим солдатом і мусив роздягатися перед іншими, ті глузували з нього, кажучи, що його статевий орган менший, ніж у всіх інших. Це могло бути надзвичайно травматично для нього», — додав професор Бретт Карр.

Зі щоденників лікаря Теодора Морелля випливає, що Гітлер регулярно отримував ін’єкції тестостерону.

«У щоденнику за 24 січня ми бачимо запис: „25 мг тестостерону“. Морелль не пояснює, чому саме він колов Гітлеру тестостерон, але робив це регулярно», — прокоментував доктор Кей.

Ймовірно, саме численні хвороби змушували диктатора приховувати деталі свого здоров’я.

Іронічно, що Гітлер, який пропагував євгеніку — ідею «очищення раси» шляхом стерилізації «неповноцінних» людей, — сам, за генетичними ознаками, міг би потрапити до цієї категорії.

«Політика Гітлера була повністю побудована на ідеї євгеніки. Іронічно, але якби він міг побачити власну ДНК і вирішити, кого відправити до газових камер, він майже напевно відправив би туди самого себе», — резюмувала професорка Турі Кінг.

До слова, у травні 2025 року було опубліковано дослідження «нарцисичного політичного лідерства» на прикладі Гітлера, президента Росії Володимира Путіна та президента США Дональда Трампа. Психолог Юсуф Чифчі пояснив їхній стиль керівництва реактивним нарцисизмом, який формується у відповідь на травматичний дитячий досвід: авторитарний батько, емоційно відсутня чи компенсувальна мати, рання травма та високі очікування. Ці фактори сформували у політиках грандіозне відчуття власного «Я» як захист від почуття нікчемності. Дослідник стверджує, що політична поведінка, така як нетерпимість до критики, гіпермаскулінність та перебільшення успіхів, є компенсаторною поведінкою, що корениться в їхній дитячій психологічній травмі.