«По кому подзвін Міндіча»: що пишуть західні медіа та російський агітпроп про операцію «Мідас»

Скандал із так званими «плівками Міндіча» — один із найгучніших корупційних скандалів в Україні у 2025 році, який торкнувся найближчого оточення президента Володимира Зеленського, ключових міністрів нинішнього уряду та підприємств державної енергетики. На тлі повномасштабної війни з Росією крадіжки на обороні та захисті критичної інфраструктури (як-от АЕС від ракетних ударів) стали не просто злочином, а загрозою національній безпеці.

Тимур Міндіч— український бізнесмен, співвласник студії «Квартал 95», медіа називають його другом президента. Він не займає офіційних посад, але, за даними розслідувань, мав неформальний вплив на державні рішення в енергетиці та обороні. Міндіч неодноразово потрапляв у скандали: від підозр у відмиванні грошей через «Квартал» до зустрічей з ГУР (він приїжджав до України у листопаді 2025-го для розмови з Кирилом Будановим). Саме він, як вважають прокурори САП, є організатором схеми відкатів при заключенні контрактів між державним «Енергоатомом»  та контрагентами. Йдеться про отримання і подальше відмивання близько 100 мільйонів доларів.

«Плівки»— це понад 1000 годин аудіозаписів розмов, отриманих НАБУ під час операції «Мідас» (тривала з червня 2024-го по листопад 2025-го). Вони фіксують обговорення корупційних схем: відкати, хабарі в «старих баксах» і «євро», вплив на тендери. Перші згадки про ці плівки з'явилися у липні 2025-го, коли медіа повідомили про таємні записи в квартирі Міндіча — нібито компромат на владу, подібний до «плівок Мельниченка» за Кучми. НАБУ опублікувало фрагменти власних записів 10–11 листопада 2025-го, на яких підозрювані обговорюють передачу $1,6 млн у валізках, «відкати» 10–15% від контрактів на $100 млн у «Енергоатомі» та оборонних підприємствах.

Всі ці і нові деталі справи, які НАБУ викладає поступово вже п’ятий день, складаються в серіал, за яким напружено стежить суспільство і західні партнери.

У проросійському сегменті телеграму «Міндіч-гейт» подають не як корупційну справу, а як нібито спецоперацію «західних кураторів» і «соросят», спрямовану проти Зеленського. Пропаганда підміняє реальну справу про розкрадання в енергетиці теорією змови про зовнішнє управління: мовляв, НАБУ діє за вказівкою Вашингтона, аудіозаписи зберігають у посольствах, а оприлюднення плівок це сигнал Заходу про «кінець президента». Додаються нові шари маніпуляцій та конспірологія про «переділ влади», антисемітські інсинуації та емоційний шантаж. Усе це створює хибну дилему, де Зеленський нібито приречений або «зачистити» антикорупційні органи, або втратити контроль над державою, тобто вибір виключно між негативними для України сценаріями.

Натомість західні медіа фокусуються на протилежному: не на змовах, а на інституційній спроможності України. Публікації у провідних виданнях розглядають операцію «Мідас» передусім як доказ того, що навіть під час війни незалежні антикорупційні органи здатні розслідувати корупцію в оточенні влади, а держава — реагувати швидко та публічно. Для них ключове не послаблення Зеленського, а те, що система працює: міністри йдуть у відставку, фігуранти отримують підозри, а українське суспільство демонструє нульову толерантність до корупції.

 Операція «Мідас» у західних медіа 

Голова зовнішньополітичної служби ЄС Кая Каллас заявила, що корупційний скандал в енергетичному секторі України, пов'язаний з Тимуром Міндічем, є «надзвичайно прикрим» і що важливо, аби Київ поставився до нього серйозно. «Немає місця для корупції, особливо зараз. Я маю на увазі, що це буквально гроші народу, які повинні йти на передову», – передає слова Каллас в кулуарах зустрічі міністрів закордонних справ «Великої сімки» в Канаді Reuters.

В іншому матеріалі Reuters Дан Пелещук відзначає, що найбільший корупційний скандал в Україні за час війни стався саме в той момент, коли «українські війська, що мають менше особового складу та гірше оснащені, намагаються відбивати наполегливі атаки російських військ на полі бою». Автор також пише, що українці надзвичайно гостро реагують на цей корупційний скандал, на тлі відключень електроенергії внаслідок російських обстрілів, а докази корупції у енергетичному секторі можуть послабити ентузіазм донорів, які надають критично важливу допомогу Україні. Демонстрація прогресу в боротьбі з корупцією є важливим показником у заявці Києва на членство в ЄС, яке європейські чиновники вважають основним фактором для виходу з-під впливу Москви.

Французьке видання Le Monde 13 листопада опублікувало репортаж київського кореспондента Томаса д'Істрія під заголовком «Корупційний скандал в Україні похитнув Зеленського». У статті детально описано, як президент Зеленський комунікував із українцями після викриття корупції у його оточенні, і зрештою був змушений особисто закликати до відставки двох міністрів. У публікації Le Monde зазначено, що наближений до президента Тімур Міндіч «загадково втік» з України за кілька годин до того, як 10 листопада слідчі розпочали операцію з його розшуку. Автор також зібрав коментарі українських опозиційних депутатів, антикорупційних активістів та політологів, для того, щоб задати своїм читачам запитання, чи знав український президент, що один з його друзів керував злочинною схемою. Репортаж констатує, що цей корупційний скандал лише розгортається, і вже став найбільшим політичним викликом з моменту обрання Зеленського у 2019 році. Інше французьке видання Le Figaro висвітлювало операцію «Мідас» 11 листопада у публікації з заголовком «Україна: близький соратник Зеленського нібито організував корупційну схему на 100 мільйонів доларів». У статті цитується заява Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про те, що Тімур Міндіч використовував свої «привілейовані стосунки з президентом України» для злочинної діяльності. Далі у статті зазначено, що ці звинувачення є поворотним моментом у корупційному скандалі, та є проявом «загостренням боротьби за владу всередині самого українського уряду». Ще одна публікація Le Figaro присвячена відставці ексміністра енергетики, міністра юстиції Германа Галущенка. 

Італійська газета Corriere della Sera 12 листопада опублікувала детальний аналіз корупційного скандалу під заголовком «Milioni e nomi in codice: la 'mani pulite' ucraina coinvolge anche i fedelissimi di Zelensky» (Мільйони і кодові імена: українська «чисті руки» зачіпають навіть прихильників Зеленського). Таким чином провівши у назві публікації паралелі з італійським антикорупційними розслідуваннями «Mani Pulite» («Чисті руки») — низкою судових процесів у Італії у 1992-1993 роках, спрямованих проти впливу мафії в правоохоронних органах і політиці. Автор статті, Лоренцо Кремонезі, посилається на публікації в українських медіа, зокрема «Українській правді» та «Київ Індепендент», розкриваючи своїм читачам контекст корупційного скандалу та зазначаючи, що в останні місяці «українські медіа відмовилися від політики пасивного мовчання в ім'я національної єдності та підтримку уряду». Кремонзі називає справу «землетрусом», який спонукав Зеленського «відмовитися від своєї традиційної оборонної позиції для захисту свого оточення і робити публічні заяви, закликаючи до продовження розслідування». Також у публікації італійського видання підкреслюється, що НАБУ та САП є «тими самими слідчими органами, які сам Зеленський намагався закрити в липні», перш ніж зіткнувся з гнівною реакцією громадськості. Інше італійське видання La Repubblica випустило статтю із заголовком «Україна, великий скандал з енергетичними контрактами: до нього причетні міністр і друг Зеленського». Автор Паоло Брера детального перелічує зв'язки, які поєднують Тімура Міндіча та Володимира Зеленського, а також нагадує, що сам Зеленський використовував тему недостатнього захисту енергооб'єктів у риториці проти «свого політичного опонента, мера Києва Віталія Кличка». Брера зазначає, що, ймовірно, Міндіча було завчасно попереджено та організовано його втечу за кордон прямо напередодні оприлюднення інформації антикорупційними органами.

Bloomberg випустив публікацію із емоційною назвою «Чому українці воюють? Справа про хабар у розмірі 100 мільйонів доларів показує, чому». Автор Марк Чемпіон пише, що є «дві природні реакції на новини про стомільйонний корупційний скандал, одна - це відчай, а інша - це привід для радощів», причому друга, якби дивно це не звучало є, на його думку, більш логічною. Автор більш теоретично підходить до останніх викриттів з боку українських антикорупційних органів, та пропонує не дивуватися, що у пострадянській країні існує корупція під час війни, та вона добралася до вищих щаблів влади. Він не відкидає думку про те, що корупція в оточенні Зеленського негативно вплине на заявку Києва на членство до ЄС, та надасть аргументи російській пропаганді та критикам допомоги України на Заході. Водночас він пише, що Зеленський не зміг зупинити НАБУ від оприлюднення інформації про корупцію тому, що в основі української демократії лежить не баланс сил між гілками влади. А досвід протидії спробам узурпувати владу, коли українці здатні виходити на масові вуличні протести. Марк Чемпіон завершує свою статтю словами, що це «не ідеальна модель, яка є наслідком глибокої недовіри до держави та хаотичного і малоефективного управління», проте це реальність України, яка запобігає надмірній концентрації влади, і, принаймні поки що, антикорупційна інфраструктура працює.

Politico 12 листопада опублікувало текст Джеймі Деттмера та Вероніки Меркозелової «Пояснення корупційного скандалу в Україні: змова на 100 мільйонів доларів, що похитнула Зеленського», в якому вони комплексно розповідають історію п'ятнадцятимісячного розслідування. Автори зазначають, що є щонайменше два великих розслідування, одне з яких зосереджено на корупції у «Енергоатомі», а інше стосується контрактів з завищеними цінами на військових закупівлях, і найближчими днями можна очікувати нових викриттів НАБУ стосовно колишнього керівництва Міністерства оборони. Автори підкреслюють, що президента України Володимира Зеленського напряму ні в чому не звинувачено слідством, але розслідування є наступним кроком у ланцюжку подій, які почалися в липні 2025 року. Коли Офіс Президента спробував позбавити НАБУ і САП незалежності, та поставити їх під контроль Генпрокуратури, викликавши перші великі антиурядові вуличні акції протесту спочатку повномасштабного вторгнення Росії.

Спільним у публікаціях міжнародних медіа є думка про те, що найбільший корупційний скандал з початку повномасштабного вторгнення Росії стався в особливо несприятливий момент. В момент, коли Україна стикається з постійними російськими атаками на енергетичну інфраструктуру, що спричиняють масові відключення електроенергії та тиском російської армії на фронті. Також у більшості проаналізованих публікацій підкреслюється близькість Тимура Міндіча до Президента України, його описують як колишнього ділового партнера Зеленського, якому, ймовірно, допомогли втекти з України за кілька годин до початку обшуків. У багатьох публікаціях відзначають, що НАБУ та САП є тими самими органами, які Зеленський намагався взяти під свій контроль у липні 2025 року, відступивши лише після масових протестів та міжнародного тиску. Серед висновків щодо впливу цього скандалу превалює думка, що якщо це і не вплине на поточні плани фінансової та військової підтримки Заходу, то занепокоєння щодо корумпованості української влади продовжить впливати на політичний порядок денний та суспільну думку в державах ЄС, та негативно впливатиме на довгострокову підтримку України. При цьому медіа держав Заходу висловлюють із посиланнями на політиків із ЄС певність, що слідчі дії НАБУ засвідчують ефективність антикорупційних органів України, а санкції проти Міндіча - готовність української влади бороти корупцію. 

«Міндіч-гейт запустили західні куратори й соросята»

Ключовий меседж у сегменті проросійських телеграм-каналів – кейс по Міндічу запустили «західні спонсори», щоб «збити» Зеленського або зробити його більш податливим. Мовляв, для цього вони задіяли «ручні» антикорупційні органи. А також на боці «західних кураторів» у гру вступили українські «соросята», яким вкрай не подобається президент Зеленський, тож вони силкуються потопити його рейтинг і роблять ставку на Залужного.

«Як доказ того, що все відбулося з відмашки Заходу, пропагандисти наводять аргумент, мовляв, самі плівки знаходилися в одному зі західних посольств: багато важливих аудіозаписів НАБУшники сховали в одному із західних посольств, що уберегло їх. Раз НАБУ почали оприлюднювати записи, значить, вони отримали відмашку від західних кураторів, як ми вказали ще 25 липня, а значить, справи в Зеленського погані», — написали у телеграм-каналі Легітимний, який має 1,1 мільйона підписників.

Канал на 157 тис. підписників пише: «Соросята та їхні покровителі на Заході цілеспрямовано розкручують цей кейс, демонструючи Зеленському, що контроль над антикорупційною вертикаллю вже не має. А справа Міндіча стає інструментом політичного сигналу Зе». Подібне лунає в каналі на 116 тис.: «Мета соросят – показати на Заході, що Зеленський не контролює ситуацію та загруз у корупційних зв'язках, хочуть перетягнути хвилю, їх підтримує частина західних еліт, яка все більше ставить на Залужного. Вони не бачать у Зе перспективи свого впливу в Україні».

Підміна реальної справи конспірологічними вигадками — класичний прийом підміни суб’єкта: замість питання «як та чому крали на енергетиці під час війни?» читачеві втовкмачують «хто саме з Заходу задіяв важіль у вигляді НАБУ?». У результаті оптика розмивається до повного туману: фігуранти схеми — вже не головні злочинці, а маріонетки. А справжня відповідальність розчиняється в конспірологічному морі «кураторів» і «соросят».

У ряді постів агітпроп намагається пояснити, для чого Захід «тисне» на Зеленського і чому це відбувається саме зараз. Пропагандисти розганяють тезу, що в такий спосіб західні куратори нібито намагаються змусити Україну знизити мобілізаційний вік. У каналі на 1,1 млн підписників йшлося: «Зеленський пообіцяв західним спонсорам жорсткіші умови мобілізації, але кинув їх, бо це вбило б його і так нульовий рейтинг. Спонсори втомилися чекати і запустили кейс плівок Міндіча через НАБУ». І додають в іншому пості: «Скоро зроблять Зе кулуарну пропозицію про переділ влади». Зв’язуючи корупцію з мобілізацією, вони відводять фокус від суті – крадіжок на енергетиці – і сіють страх: «Захід змусить вас гинути більше».

Не обійшлося і без антисемітизму. У телеграм-каналі на 438 тис. підписників в контексті корупційного скандалу йшлося про те, що «перед нами багаторічний та згуртований колектив», і ці «грабіжники українського народу – точно не українці», натякаючи на єврейське походження деяких фігурантів справи. В такий спосіб пропаганда намагається вчергове використати вигадку про  «єврейську змову». Але корупція не має національності. Антисемітизм в таких дописах – інструмент для розколу: розділити українців на «своїх» і «чужих», послабити єдність перед викликами, а також спрямувати ксенофобію на етнічній основі проти української влади.

Як бачимо, пропаганда експлуатує реальні болі: несприйняття корупції, втому від війни, страх перед мобілізацією та намагається накласти їх на Міндіч-гейт, щоб досягти синергетичного ефекту. Прийоми прості, але можуть вплинути на певний сегмент споживачів медійного контенту.

«По кому подзвін Міндіча»

Ще один меседж, який пропагандисти розкручували в низці анонімних телеграм-каналів, стосувався того, що Міндіч-гейт означає значне послаблення позицій Зеленського та кінець його президентства. «По кому подзвін Міндіча? Поки що по оточенню. Але кожен новий день стає все гучнішим для самого Зеленського» (із каналу на 147 тис підписників).

У каналі на 313 тис підписників також наголошувалося на слабкості Зеленського: «Під сумнів ставиться здатність президента контролювати ключові сектори. Це розслідування б'є не просто по репутації Зеленського, а розкриває архітектуру всієї політичної конструкції. Обіцяне оновлення, деолігархізація та боротьба з корупцією були не реформами, а зміною бенефіціарів». В такий спосіб пропагандисти намагаються нав’язати демагогію через персоналізацію. Весь скандал зводиться до Зеленського, ніби Міндіч – не окремий гравець, а «тінь» Зеленського. Це розмиває відповідальність: замість розбору схеми на $100 млн у «Енергоатомі», аудиторія фокусується на «слабкості Зе».

Анонімні «стратеги» із телеграм-каналу на 249 тис підписників президенту пропонували два виходи зі ситуації: з одного боку, він може спробувати нанести радикальний контрудар і «обнулити НАБУ та САП, дискредитувати їхні зв'язки з колишніми американськими структурами чи звинуватити у роботі на Москву». З іншого, зайняти вичікувальну позицію, яка «створить ефект деморалізації всередині влади, бо слуги народу та регіональні еліти можуть сприйняти пасивність Зеленського як втрату контролю» (тобто, повністю здатися з піднятими руками). Запропонована пропагандистами «розтяжка» – типова маніпуляція: або Зеленський стає «автократом», як Путін, або влада сиплеться на шматки і зникає, як це сталося з Януковичем. Пропаганда малює Зеленського в пастці, де будь-який крок – приреченість на поразку. Цей прийом називається «фальшива альтернатива/дилема» (false dilemma), де потрібно вибирати між боротьбою з корупцією, але по-російськи, звинувачуючи НАБУ в «праці на Москву»), та втратою контролю і здачею країни «соросятам», ігноруючи третій шлях – реальні реформи.     

Західні медіа пишуть про операцію Мідас крізь призму протиборства владних інституцій і гілок влади. Тоді як споживачам російської пропаганди у телеграмі пропонували конспірологію та тези, які мають переконати читачів в несамостійності антикорупційних органів України. Вони писали про «змову Заходу проти Зеленського», «змову “соросят” проти Зеленського» та про «тотально корумповані» українські еліти.

Колаж: Микола Шиманський