Разгром "Лукойла": как санкции уничтожили одну из ключевых опор Кремля в Европе

Ще десять років тому здавалося, що російський "Лукойл" укорінився на Балканах і Чорноморському узбережжі назавжди.

Його заводи забезпечували майже весь ринок Болгарії, значну частку Румунії, а в Молдові компанія перетворилася на системного гравця.

Проте вже до кінця 2025 року стало зрозуміло: російська компанія стрімко втрачає все, що збудувала на цьому напрямку з кінця 1990-х.

Причиною став збіг санкцій, політичного тиску, внутрішніх рішень держав і руйнування логістичних ланцюгів, які підтримували російську присутність у регіоні.

Переломний момент настав у жовтні 2025 року.

Мінфін США оголосив про новий пакет санкцій проти російської енергетики, що заблокував можливість фінансування та обслуговування закордонних активів компанії "Лукойл".

Майже синхронно ЄС ввів у дію свій 19-й пакет обмежень, до якого вперше потрапили дочірні структури компанії, включно з ключовою торговельною ланкою Litasco SA.

Саме Litasco роками забезпечувала експорт і переробку російської нафти, а її блокування фактично позбавило європейські заводи компанії "Лукойл" можливості працювати у звичному режимі.

Найціннішим активом росіян у Європі був завод Lukoil Neftohim Burgas у Болгарії, один із найбільших нафтопереробних комплексів регіону.

Його потужність сягає 9,5 млн тонн переробки нафти на рік.

Завод забезпечував до 80% болгарського ринку пального.

У 2024 році оборот підприємства становив 4,7 млрд євро, а його офіційна оцінка, оголошена болгарським Міністерством фінансів, становила близько 1,3 млрд євро.

Румунський актив Petrotel-Lukoil у Плоєшті, хоча й значно менший, все одно залишається важливою частиною ринку.

Його річна потужність складає 2,4 млн тонн, а глибина переробки – 99,5%.

За 2023 рік підприємство задекларував оборот у близько 380 млн євро, а чистий прибуток – 62,8 млн леїв.

Орієнтовна ринкова оцінка заводу коливається між 1,8 та 2,5 млрд доларів, що робить його другим за значенням активом компанії на європейській мапі.

Молдовський сегмент значно скромніший, проте він теж виявився серйозною втратою.

"Лукойл" контролює у країні понад 100 автозаправних станцій та критично важливий термінал авіаційного палива біля аеропорту Кишинева.

Сукупна вартість активів оцінюється у 150–200 млн доларів.

Після оголошення про санкції ситуація в регіоні почала розгортатися як політичний трилер.

Болгарія стала центром найбільш гострого протистояння.

У листопаді парламент ухвалив закон, який дозволяє державі призначити спеціального адміністратора для заводу в Бургасі, якщо власник підпадає під санкції або не виконує вимог безпеки.

Проросійські політичні сили й частина опозиції звинуватили уряд у спробі "прихованої націоналізації", про що прямо заявила партія Yes, Bulgaria.

Ситуацію загострили попередження Державного резерву: у разі зупинки заводу запасів бензину вистачить лише на 35 днів, а дизелю – на 50.

Румунія діяла значно стриманіше й технократичніше.

Міністр енергетики Богдан Іван заявив, що держава має отримати контроль над місцевою інфраструктурою "Лукойлу", щоб гарантувати дотримання санкцій та безперебійність поставок.

Парламент підтримав позицію уряду, а проросійські партії опинилися в меншості.

У Молдові уряд Доріна Речана пішов на безпрецедентний крок – висунув ультиматум про передачу активів або зупинку діяльності після вступу санкцій у дію.

Це викликало опір проросійської партії "Шор", яка намагалася використати ситуацію у внутрішньополітичній боротьбі – але безуспішно.

Європейська комісія в цих подіях вельми послідовна.

Стратегія REPowerEU передбачає повну відмову від російських енергоносіїв до 2027 року, а тому країни-члени можуть і повинні застосовувати тимчасове державне управління критичними енергетичними активами.

Економічні ризики були серйозними.

Центр вивчення демократії у Софії попередив, що зупинка Burgas може викликати інфляційний стрибок до 6%.

Болгарія накопичила лише 200 тисяч тонн дизелю та 120 тисяч тонн бензину у резерві, тож уряду довелося поспіхом активувати альтернативні імпортні контракти.

Румунія, навпаки, мала відносно сильний запас у 400 тисяч тонн стратегічного палива, що дозволило їй запропонувати допомогу Молдові.

Кульмінацією подій стало провалене намагання придбання міжнародних активів "Лукойлу" компанією Gunvor.

Після цього стало остаточно зрозуміло – м’яких варіантів розвитку ситуації не залишилося.

Тільки націоналізація.

Але значнішими за цифри є стратегічні наслідки.

Вперше за десятиліття країни Південно-Східної Європи одночасно й скоординовано обмежили російську присутність у своїх енергетичних системах.

Болгарія, Румунія та Молдова показали, що можуть діяти рішуче, не лише реагуючи на санкції, а й переосмислюючи власну енергетичну безпеку.

Відхід "Лукойлу" з регіону – це не просто наслідок санкцій.

Це структурний розрив, який змінює баланс сил у Чорноморському та Балканському регіонах.

І цей процес, схоже, вже не зупинити.

Автор: Максим Гардус,.

спеціаліст із комунікацій Razom We Stand.