Упирська правда: міфи про вампірів у різних культурах

24 Канал посиланням на BBC News Сербія (ну, а кого ще) розповідає про те, звідки родом легенди про вампірів, а також які є міфи про вампірів у різних культурах.

Чи були вампіри у давній час?

Зазвичай у фільмах та романах вампіри показані як давні істоти, яким може бути тисячі років, але насправді міф про вампірів у Європі виник у XVIII столітті. При цьому в Давній Греції були легенди про “живих мерців”, але там вистачало для втаємниченого лиходійства й "звичайних" богів.

У Християнстві вампірів не визнавали, там куратором злих сил виступав Диявол та його численні підлеглі – демони, в Ісламі – шайтани та джини.

Тим не мене, етнографи фіксують історії про живих мерців в різних культурах і за межами Європи. Подібні історії є у корінних народів Філіппін, Чилі, Австралії тощо. Так, інки з Південної Америки вірили, що за межами їхніх міст мешкають темні створіння, які смокчуть кров людей.

Таким чином, вампіри (точніше їх аналоги та прототипи) були втіленням всього того темного і незнайомого, що відбувалося за межами відомого та зрозумілого світу.

Хто придумав вампірів?

Класичні вампіри - вигадка модерна, але дякувати за основу треба балканським легендам про упирів, тобто людей, які померли за таємничих обставин або мали невиконані бажання, тому постали з могил і почали пити людську кров.

Такі історії були поширені в Болгарії, Сербії та Трансільванії (сучасна Румунія). При цьому початково слово "упир" (упіор) означало будь-яку "погану людину", не обов’язково схильну до пиття чужої крові.

Хто найвідоміший вампір всіх часів та звідки він взявся?

Найвідомішим упирем, як вважається, був князь Влад ІІІ Цепеш, відомий як Дракула.

Своє прізвисько “воно перекладається як "Син Дракона", а переклад "Син Диявола" є хибним) він отримав завдяки батьку і тезці волоському воєводі Владу ІІ. Той був кавалером ордена Дракона, дуже шанованому у Священній Римській імперії.

Кадр з фільма What We Do in the Shadows

Саме він став прототипом знаменитого графа Дракули в романі Брема Стокера, виданому в 1897 році, на що в Румунії досі часто ображаються (але по-доброму), бо в цій країні Дракула вважається національним героєм.

Чи є реальні історії про вампірів?

Роман Стокера став сенсацією та повернув моду на вампіризм, але ірландський письменник не був автором міфу.

Історики називають конкретний епізод, який сприяв популяризації міфу про вампірів в Європі. Він стався 1725 року на північному сході Сербії в селі Кисільєво.

Тоді там помер місцевий мешканець Петар Благоєвич.

Шо було далі:

• Після смерті Благоєвича в селі почали загадково помирати люди (9 осіб). Перед смертю вони казали, що їх душив Благоєвич.
• Дружина "вампіра" стверджувала, що чоловік приходив після смерті й просив у неї взуття, а ще нібито вкусив власного сина.
• Коли ж налякані селяни розкопали могилу, тіло виглядало живим: рум’яні щоки, кров на губах, волосся й нігті не зазнали змін.
• Селяни разом зі священником забили в серце кілок, і з тіла потекла кров. Після цього дивні смерті в селі припинилися.

Звідки слово "вампір" взялося?

Ця подія налякала місцевих і мала великий резонанс. Австрійські чиновники (Сербія тоді була під контролем імперії Габсбургів) дали докладний звіт про події в Кисільєво, його було опубліковано у газеті Wienerisches Diarium (сучасна Die Wiener Zeitung), а згодом стаття розлетілася по Європі.

Сцена з фільма Bram Stoker’s Dracula / фото – American Zoetrope

Саме завдяки цій публікації слово "вампір" увійшло в європейські мови.

Автори звіту не дуже зналися на сербській, тому залишили не перекладеним слово «упир» й подали його у звіті про випадок Благоєвича на власний смак – "вампір".

Звідки взялася віра в те, що вампіри оживають та вилазять з домовин?

В англійській мові слово "вампір" вперше згадується в 1730-их роках. Тоді у газетах почали з'являтись новини про випадок Благоєвича та інші подібні.

Розповідали ці історії репортерам селяни зі східних регіонів Європи, але в газетах ці випадки описували доволі правдоподібно", акцентуючи увагу на рум'яних тіла мерців зі свіжою кров'ю навколо рота.

За традицією, коли ставалося якесь стихійне лихо (епідемія або падіж худоби), люди, зазвичай, починали звинувачувати в цьому "упирів". Часто вони розкопували могилу останньої померлої в селі людини, вірячи, що саме її капості всьому виною.

Але медицина тоді не завжди могла визначити смерть людини. Деякі захворювання, наприклад, каталепсія (заціпеніння), коли хворий впадає в нерухомий стан, а його пульс майже не відчувається, ставали причиною того, що людей ховали заживо.

Якщо ж нещасні прокидалися в домовині, від страху і голоду, вони могли збожеволіти і покусати себе. Це пояснює, звідки на розкопаних трупах з'являлись сліди свіжої крові. Звісно, люди, які розкопували могили, про таке не думали, натомість сліпо вірили в упирів (вампірів) і отримували докази своєї віри.

Звідки взялося, що вампіри кусають людей та п'ють їх кров?

У селах було багато тварин, так само як й у лісах. До появи вакцинації звірячий сказ був дуже поширеним явищем, але люди не розуміли його причин.

Симптоми сказу відомі – людина лякалася світла і води, ставала агресивною, кидалася на інших, кусалася і божеволіла. Ліків проти сказу тоді не існувало й летальні випадки були доволі частими.

Чим вам не кандидати в вампіри?

Про українські легенди та містичні історії Карпат – читайте в матеріалі 24 каналу.