В Bloomberg назвали найбільшого переможця від вторгнення Путіна в Україну

Нещодавно Туреччина вжила низку заходів, які в сукупності нагадують переорієнтацію на Захід. Вона скоротила імпорт російської нафти та природного газу; розглядає можливість залучення американських та південнокорейських компаній замість існуючого російського партнера для будівництва другої атомної електростанції.

Вона замовила у Великої Британії винищувачі Eurofighter на суму 8 млрд фунтів стерлінгів; а також через свої великі оборонні компанії підписала угоди про спільні підприємства з розробки безпілотників з британською BAE Systems Plc та італійською Leonardo SpA.

Але це не Туреччина повертається до Заходу, а Захід повертається до Туреччини, тому що Дональд Трамп перебуває в Білому домі, а європейці роздумують щодо того, як вони будуть озброюватися і захищатися. Простіше кажучи, зараз вони потребують Туреччину принаймні так само, як вона потребує їх, зазначає оглядач Bloomberg Марк Чемпіон.

Трамп завжди добре ладнав зі своїм турецьким колегою президентом Реджепом Таїпом Ердоганом, оскільки той є сильним лідером, який подобається американському президенту, і поділяє його ворожість до старого ліберального порядку. Туреччина також є дедалі важливішим і впливовішим геополітичним гравцем, здатним сприяти перемогам Трампа в Сирії, Газі, на Кавказі та в інших регіонах.

Це почуття взаємне. В Овальному кабінеті Трампа Ердоган отримує повагу, а не зневагу або, що ще гірше, повчання з приводу знищення ним демократії та свободи слова у своїй країні.

"Ситуація Ердогана схожа з ситуацією Мухаммеда ібн Салмана, саудівського правителя, який наступного тижня відвідає Вашингтон. Ні того, ні іншого не запрошували за адміністрації Джо Байдена, тому що — з цілком зрозумілих причин — вони не вписувалися в засновану на цінностях зовнішню політику, яку вона намагалася відродити", — додає оглядач.

На відміну від цього, Трамп і Ердоган вже двічі зустрічалися цього року, і, судячи з усього, їхні стосунки складаються добре. Через кілька днів після їхньої першої зустрічі на саміті Організації Північноатлантичного договору в червні Міністерство юстиції США зняло звинувачення в хабарництві з турецького підрядника, якого звинувачували в маніпулюванні контрактами альянсу.

Під час зустрічі в Білому домі у вересні обидва лідери радісно підписали угоду на суму 43 мільярди доларів про купівлю Туреччиною американського скрапленого природного газу.

Напруженість навколо питання про володіння Туреччиною російськими системами протиповітряної оборони С-400 все ще зберігається, але є ознаки того, що вирішення цього питання може бути недалеким.

В Європі Ердоган менш популярний, але більш необхідний. Туреччина щонайменше з 2022 року розглядає можливість придбання винищувачів Eurofighter для диверсифікації своїх ВПС. Але досі Німеччина — партнер у консорціумі, що виробляє ці літаки — блокувала продаж.

Спочатку це було пов'язано в основному з транскордонними військовими операціями Туреччини в Сирії. А в квітні — з відступом від демократії. Тепер це вето знято, тому що Європа зазнає геополітичного тиску. І це, звичайно, не через поліпшення турецької демократії.

Чемпіон додає, що ключ до впевненості Ердогана в посиленні репресій у своїй країні полягає в тому, що він став найбільшим переможцем від недалекоглядного рішення російського лідера Владіміра Путіна вторгнутися в Україну.

Це зробило його незамінним для Заходу і, отже, недоторканним. Туреччина не хоче, щоб Росія, її суперник за панування в Чорному морі, володіла ще більшою кількістю портів і узбережжя, тому вона непомітно допомагає озброювати Україну.

Водночас Анкара відмовилася приєднатися до західних санкцій, що дозволяє їй отримувати з них величезну вигоду, купуючи російську нафту зі знижкою і виступаючи в якості транзитного пункту для російської торгівлі.

"Це була удача, необхідна Ердогану в період жорстких заходів економії та зростаючої непопулярності всередині країни. Завдяки агресії Росії з'явився економічний простір для нової фінансової команди, яка змогла знизити нестримну річну інфляцію з 80% у серпні 2022 року до 33% минулого місяця, при цьому зберігши зростання на рівні близько 4-5%", — стверджує оглядач.

Концентрація Росії на Україні також дала Ердогану можливість організувати падіння Башара Асада, клієнта Путіна в Сирії. Це принесло численні вигоди.

По-перше, як пояснив колишній турецький дипломат Сінан Ульген, це позбавило Путіна важеля впливу на Ердогана, який полягав у його здатності в будь-який момент викликати нову хвилю біженців до Туреччини, наприклад, бомбардуючи Ідліб на півночі Сирії.

По-друге, це полегшило для Туреччини курдську проблему, послабивши позиції курдських бойовиків на півночі Сирії. Це дозволило Ердогану знову перетасувати свою політичну базу всередині країни, уклавши мир з численною курдською меншиною, що потенційно може покласти край 40-річній внутрішній боротьбі і залучити голоси вдячних курдів на виборах.

Ульген також вважає, що Євросоюз упустив шанс утримати Туреччину в демократичному таборі. У 2005 році Брюссель закликав Ердогана виконати критерії, необхідні для початку переговорів про вступ, але потім Франція, Кіпр та деякі інші країни призупинили процес.

Так само Європа відмовилася модернізувати митний союз Туреччини з ЄС — угоду, в переговорах щодо якої брав участь Ульген — і навіть полегшити безвізовий режим.

На думку оглядача, сувора реальність полягає в тому, що Європа і США змушені співпрацювати з Ердоганом. Розташування Туреччини та її контроль над входом до Чорного моря є стратегічно важливими як ніколи раніше. Вона має великі збройні сили, значно розширену та сучасну оборонну промисловість, а також робочу силу та промислову базу, які стають дедалі ціннішими для старіючих та витратних економік Європи.

Європі потрібна єдина стратегія щодо Ердогана, і варто врахувати його власні стосунки з Путіним. Обидва лідери змогли ізолювати свої розбіжності, стримуючи серйозні конфлікти інтересів — від Сирії до Кавказу та України —  водночас тісно співпрацюючи в інших сферах.

"Це можливо і необхідно, тому що Ердоган також хоче зменшити свою залежність від Росії і не буде при владі вічно. Одночасно з урахуванням законних інтересів Туреччини Європа повинна підтримувати її дуже численну демократичну опозицію в цей час репресій. Тому що, хоча Ердоган ще не перетворив свою країну на іншу Росію чи Іран, вже має бути ясно, що він може це зробити", — підсумував Чемпіон.

Нагадаємо, Трамп назвав турецького лідера Реджепа Тайїпа Ердогана одним із небагатьох світових політиків, здатних допомогти у врегулюванні війни, яку розв’язала Росія проти України. Американський президент підкреслив, що турецького лідера поважають у Кремлі.