"Калібр" з кулемета: як військові вчаться збивати ракети та "Шахеди" на симуляторах і як це їм допомагає

Перехід навчання військових на симулятори – не данина моді, а відповідь на реальність великої війни. Коли на початку 2022-го в навчальних центрах бракувало навіть патронів, цифрові тренажери дали можливість мобілізованим напрацьовувати базові навички без витрат на боєприпаси та логістику. Саме тренування в симуляції дозволяють відтворювати складні сценарії з рухомими цілями, швидко повторювати вправи та безпечно відпрацьовувати дії, які "вживу" надто дорогі або неможливі.

L7 – група military-tech компаній, що сформувалася з кількох напрямів – від софтверного до інженерних і "хардверних" розробок. Після початку повномасштабного вторгнення всі бізнеси об’єдналися навколо однієї мети: створювати й масштабувати симулятори для підготовки бійців. "Ми поставили собі питання: що саме можемо зробити для перемоги і як бути максимально корисними", – пояснює засновник L7 Ігор Бєлов.

Компанія виросла на волонтерстві: від перших поїздок із саморобними тренажерами до шоуруму, де будь-який боєць може безплатно тренуватися. "Такі тренажери, як наш, стали дуже доречними", – каже Бєлов. За його словами, завдяки цим поїздкам і поставленому в ЗСУ та НГУ обладнанню на симуляторах потренувалися близько пів мільйона військових. 24 Канал поспілкувався з Ігорем Бєловим про те, як симулятори допомагають військовим та чи зацікавлені в розробках партнери України.

Від танкового симулятора до гранатометів

Початкова ідея – симулятор танкового тренажера й інтерактивний лазерний тир – довоєнними зусиллями виглядала "факультативом", розповідає Бєлов.

Ігор Бєлов / Фото надане 24 Каналу L7

Після вторгнення саме вона стала основою компанії. Команда волонтерами возила кілька екземплярів у частини, де бійці отримували можливість тренуватися. Зворотний зв’язок із підрозділів швидко конкретизував потреби: "Нас питали: “А можете зробити симулятор гранатомета? А можете зробити симулятор NLAW?"

Показовою стала історія першого NLAW-симулятора. Коли засновник приніс запит у команду, з’ясувалося, що один із програмістів уже пів року "по фану" писав ПЗ для такого тренажера – у нього було готово близько 80% софту.

"Тож за два тижні ми видали готовий прототип", – згадує Бєлов. Прототип зібрали "на колінці" – на базі відстріляної труби, але саме він став першим симулятором "смарт-зброї" західного зразка в компанії та виявився ефективним у навчанні.

Симулятор у шоурумі / Фото надане 24 Каналу L7

Цікаво! Практичний ефект відчувався з перших демонстрацій у частинах: за 4 – 5 хвилин боєць робив 5 – 7 пострілів і розумів принцип роботи. Бєлов наголошує на економіці: "Ти не будеш тренуватися на полігоні "вживу", адже один постріл коштує близько 30 тисяч доларів".

За його оцінками, порядок витрат на підготовку одного бійця у США – близько 100 тисяч доларів, в Україні – 20 тисяч доларів; тому для дорогої й складної зброї реалістично тренуватися саме на симуляторах.

Зі зростанням запитів компанія перейшла до масштабування. Команда збільшилась із 7 до приблизно 200 людей, торік виготовили понад тисячу тренажерів для ЗСУ, а цього року обсяги постачання щонайменше потроїлися. Вдалося залучити іноземні кошти під потреби українського війська.

Симулятори стрільби по "Калібрах" та "Шахедах" / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Нині в L7 понад 50 видів симуляторів під різні типи озброєння: від стрілецької до протитанкової. Лише ручних гранатометів ближнього бою – понад десять типів (AT-4, Panzerfaust, NLAW, MATADOR, M72 LAW тощо).

Важливо забезпечити перехресну підготовку: боєць не знає, з якою саме системою зіткнеться завтра, а програми не охоплюють кожен тип окремо. Перевага симуляторів – швидкість, безпека, низька вартість і можливість будувати реалістичні сценарії на площі бодай 12 м².

Ключовий крок – об'єднання всіх тренажерів у мультиплеєр, де різні роди й види військ можуть одночасно моделювати бій.

"Точка входу – наш симулятор або симулятори інших виробників, які ми інтегруємо в єдиний цифровий простір", – описує Бєлов. На його переконання, симуляція бою стане ядром підготовки з огляду на зростання частки роботизованої та безпілотної техніки: "Ти відчуваєш те саме, що під час реального керування: працюєш за екраном або в окулярах – залежно від системи". Компанія формулює це як місію – прискорити трансформацію системи підготовки армії й дати інструменти, які її забезпечують.

Як симулятори постачають війську?

Взаємодія з військом виникла у волонтерських поїздках: підрозділи формулювали конкретні запити – і компанія постачала тренажери в частини, бригади, батальйони. "Якщо є запит – значить, є потреба", – каже Бєлов, відзначаючи переваги децентралізованих рішень на середній ланці. Коли бригада усвідомлює необхідність щоденних тренувань і наявності обладнання в ППД, це підвищує ефективність і стабілізує психологічно: "Боєць, який знає, що робитиме в бою, психологічно стабільніший".

Окрім прямих запитів, діють тендерні процедури – так вимагає закон. Первинна інформація про рішення шириться через медіа та "сарафанне радіо" у військовому середовищі, а також через прямі звернення компанії до частин із поясненням можливостей.

Наше завдання – не збільшити продажі, а максимально наситити війська технологіями швидкої підготовки,
– наголошує засновник.

Формалізоване розуміння потреб допомагає шукати західних донорів під конкретні постачання; додатково велику роль відіграють фонди та приватний бізнес, які фінансують тренажерні системи як благодійність.

На ринку, за словами Бєлова, є ще дві компанії, що професійно займаються симуляторами; у стані війни мовиться радше про співпрацю, ніж конкуренцію. У ширшому сенсі він вбачає майбутнє України не лише в агросекторі, а й у сформованому military-секторі – виробництві високотехнологічних рішень, перевірених війною.

Тренування на симуляторі / Фото надане 24 Каналу L7

Компанія готова допомагати раннім стартапам, яким важко виходити назовні.

Як залучені ветерани та які проблеми з експортом?

Важливий елемент моделі L7 – ветерани-інструктори. Компанія збиралася "від ідеї", а не за логікою максимізації прибутку. "В Україні багато бізнесів народилися з ідеї "що ми можемо зробити для перемоги", – каже Бєлов.

Щодо того, чи має L7 статус оборонної компанії, засновник визнає: у площині експортного контролю компанії потрібні дозволи навіть для вивезення макетів на виставки.

"Ми не можемо гарантувати виконання постачання, бо на кожну партію потрібен дозвіл", – пояснює він. Це стримує міжнародні продажі та інвестиції, тож спрощення процедур для ОПК і товарів подвійного призначення є необхідним. "Керівництво держави та президент це розуміють і вже працюють над спрощенням", – додає Бєлов.

Попри бар'єри, L7 регулярно бере участь у провідних світових виставках. Це забезпечується зокрема “колосальним досвідом та фідбеком від військових”, завдяки чому сценарії побудовані на реальних методиках, перевірених війною. "Продукт формувався не для вирішення "теоретичної" задачі, а як відповідь на сучасні виклики реального бою", – підсумовує Бєлов і додає, що ідейність кожного в команді напряму відчувається в результаті.