"Найгірший тиждень для Трампа": чи врятує його "мир в Україні" після провалу на місцевих виборах

Місцеві вибори 2025 року в США стали першою серйозною перевіркою для Дональда Трампа та Республіканської партії після повернення в Білий дім. І, здається, це випробування вони провалили. Попри контроль над Конгресом і високу особисту популярність американського президента, республіканці зазнали низки поразок у ключових штатах – від Вірджинії до Пенсильванії.

Демократам вдалося зберегти мерії, здобути нові губернаторські крісла та вибити республіканців навіть із тих регіонів, де ще рік тому вони почувалися впевнено. Для Республіканської партії це стало відчутним ударом і першим тривожним дзвінком напередодні проміжних виборів до Конгресу США, запланованих на листопад 2026 року.

24 Канал проаналізував підсумки місцевих перегонів у Сполучених Штатах, сплеск популістичних гасел серед демократичних кандидатів, ознаки розколу всередині республіканців і потенційний вплив майбутніх проміжних виборів (мідтермів) на подальшу політику президента Дональда Трампа. У цьому нам допоміг розібратися політолог та експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв.

Як демократам вдалося обійти республіканців на місцевих виборах у США?

Напередодні річниці інавгурації Дональда Трампа на посаді президента США Республіканська партія розраховувала закріпити успіх на місцевих виборах у США завдяки перевіреній стратегії – отримати інерційний імпульс від президентської перемоги Трампа та забезпечити собі стабільний рух до мідтермів 2026 року.

Натомість вибори 5 листопада обернулися серією поразок, які оголили слабкість політичного апарату Трампа, при цьому навіть серед його власного електорату.

Кандидат на пост губернатора штату Нью-Джерсі від демократів Мікі Шеррілл святкує свою перемогу на виборах / Фото Getty Images

Демократам вдалося втримати контроль у Вірджинії, взяти реванш у Нью-Джерсі та виграти низку місцевих голосувань у традиційно консервативних регіонах. Американські медіа вже назвали це "найгіршим політичним тижнем для Республіканської партії з моменту переобрання Трампа". Здавалося б, стабільна підтримка серед робітничого та середнього класу виявилася крихкою, адже чимало виборців, які ще рік тому голосували за Трампа, цього разу підтримали його опонентів.

Особливо показовим став успіх демократів у Джорджії, де вони здобули неочікувану, але впевнену перемогу на виборах до Комісії з питань державної служби – органу, який встановлює тарифи на електроенергію та визначає енергетичну політику штату.

Це перший випадок із 2006 року, коли хоча б одне місце в цій комісії дісталося демократам. Тепер у ній двоє представників Демократичної партії проти трьох республіканців.

Цей результат вносить суттєві зміни в політичний ландшафт Джорджії – штату, який довго залишався простором республіканських впливів в галузі енергетики, через тісні зв'язки між владою, місцевими компаніями та адміністрацією губернатора.

Причиною таких змін стала, на перший погляд, банальна проблема. В Джорджії зросли тарифи на електроенергію та комунальні послуги, що виборці безпосередньо пов'язали з політикою Трампа та його однодумців. Саме ціна на комунальні послуги стала каталізатором протестного голосування – не стільки проти партії як такої, скільки проти її неспроможності дати відповідь на економічне невдоволення.

Ба більше, демократи перемогли не лише в "синіх" містах на кшталт Нью-Йорка, де їхня підтримка традиційно висока. Вони виграли й у менших округах Середнього Заходу, зокрема в Пенсильванії – одному з ключових штатів, де у 2024 році перевага була за Трампом, що фактично й забезпечило йому перемогу в президентських перегонах. Результати показали відчутний відтік поміркованих республіканців і незалежних виборців, які втомилися від постійних політичних конфліктів та агресивної риторики, що лунає з Білого дому від початку другого терміну Трампа.

Аналітики Brookings Institution розглядають ці результати як перший сигнал невдоволення економічною політикою – від тарифів до зростання цін і скорочення соціальних програм. Саме голосування нагадує нещодавній успіх демократів, коли у 2018 році на мідтермах їм вдалося обставити опонентів завдяки мобілізації жінок, молоді та міських виборців. Саме ці групи знову визначили успіх кампанії Демпартії вже у 2025 році.

Додатковою перевагою для демократів став відхід від абстрактних ідеологічних гасел до практичних питань – вартості життя, охорони здоров'я, освіти, безпеки шкіл. На тлі риторики республіканців про "глобалістів", конспірології у медіа та міграційну проблему, демократи виглядали партією, яка говорить про реальність, а не про абстрактних ворогів.

Динаміка рейтингу схвалення діяльності президента США від дня інавгурації / Графік The New York Times

Після виборів штаб Трампа спробував пояснити поразку "локальними проблемами" та низькою явкою, однак опитування показали інше. Рейтинг схвалення президента вже коливається в районі 40 % – навіть серед незалежних виборців, які ще недавно підтримували його заради "економічної стабільності", але замість цього побачили зростання цін і політичну турбулентність.

Місцеві вибори 2025 року стали дзеркалом реальності, коли електорат більше не вірить у їхні економічні обіцянки, а антисистемна риторика, що колись підживлювала кампанії Трампа, тепер почала працювати проти нього.

Популісти з демократичного табору: як Демпартія запозичила політтехнології Трампа?

Свого часу Дональд Трамп відтворив політичну формулу, що перевернула всю американську політику. Він апелював до дуже простих меседжів, які створювали відчуття прямої розмови "людей із високих кабінетів" із "маленькою людиною". Трампівський популізм напередодні президентських виборів перетнув усі можливі межі, подекуди переходячи до особистих образ конкурентів. Парадокс у тому, що у 2025 році цю формулу почали успішно використовувати вже не його соратники, а прямі опоненти.

Показовим прикладом стала перемога Зорана Мамдані на виборах мера Нью-Йорка. Виходець із крайнього лівого соціалістичного крила Демократичної партії, Мамдані побудував кампанію на меседжах про "місто для людей", фактично обіцяючи виборцям безоплатний проїзд, дешеве медичне обслуговування, замороження орендної плати та підвищення податків для багатих.

Його рух нагадував ранній MAGA – тільки цього разу популістичні гасла були спрямовані не проти мігрантів, а проти місцевих девелоперів та привілейованого лобі.

Новообраний мер Нью-Йорка Зоран Мамдані / Фото Associated Press

Сама кампанія Мамдані стала поворотним моментом для демократів, адже соціалісти з Democratic Socialists of America – організації, з якої вийшов сам мер, – вміло використовували вірусний контент у TikTok, меми та вуличну символіку. Тобто саме те, що колись принесло успіх Дональду Трампу.

Та навіть за межами мегаполісів демократи заговорили "по-трампівськи". У Вірджинії кампанія кандидатки Ебігейл Спанбергер, колишньої офіцерки ЦРУ, будувалася на протиставленні "проблем справжніх американців" – "неадекватній політиці Вашингтона". Дуже знайома риторика, що колись лунала з вуст республіканців, тепер набула нового змісту.

До передвиборчої кампанії Спанбергер долучився колишній президент США Барак Обама / Фото Associated Press

Однак Спанбергер не звинувачувала ефемерний "deep state", який у сучасній політичній культурі США вже став уособленням "усього найгіршого" у владних структурах. Натомість вона апелювала до втоми від політичного хаосу та зростання тарифів, прямо звинувачуючи в цьому представників Республіканської партії.

Елементи популізму тепер стали нормою для обох партій. Аналітики Brookings Institution зазначають, що демократи, замість того, щоб дистанціюватися від "емоційної політики", навчилися ефективно нею користуватися. Сьогодні саме з боку Демпартії можна побачити колишні напрацювання республіканців, коли кампанії зосереджені на персоні кандидата, гучних обіцянках і наголосі на "несправедливості системи".

Ще кілька років тому демократи критикували політичне "тіктокерство" Трампа, але тепер це невіддільна частина їхньої власної стратегії. Платформи X і TikTok стали каналами персональної політики, де кандидати відповідають виборцям у коментарях, знімають відео з черг у магазинах, говорять про ціни на бензин. Такий стиль публічної активності робить їх для багатьох "своїми" – і саме тому вони перемагають там, де традиційний партійний підхід більше не працює.

Підготовка до мідтермів: чи допоможе Трампу мир в Україні?

Та для Республіканської партії головна загроза полягає не лише в рейтингах, а й у розкладі сил усередині самого республіканського табору. Частина трампістського крила MAGA вимагає жорсткішої лінії – глибшого ізоляціонізму, скорочення зовнішньої допомоги та більшого тиску на Конгрес.

Натомість помірковані республіканці намагаються дистанціюватися від надто радикальних закликів, особливо після провалу партії на місцевих виборах. Внутрішні бунти в Палаті представників, блокування законопроєктів і конфлікти між фракціями створили відчуття партійного паралічу, який уже б'є по іміджу республіканців на національному рівні.

Економіка лідирує серед проблем, що турбує американців протягом кількох останніх років / Графік The Economist

Економічна ситуація також не додає електорату впевненості. Розширення тарифів на імпорт із Китаю та Європи, яке Трамп подає як "захист американських робітників", на практиці призвело до зростання споживчих цін, тоді як дефіцит бюджету знову наблизився до рекордних рівнів.

Соціологія показує, що головною турботою виборців залишається не міграція та не війна в Україні, а вартість життя – і саме тут республіканці втратили довіру навіть серед частини власних прихильників.

Та питання війни в Україні залишається значним фактором. Після низки дипломатичних провалів адміністрації Трампа навколо завершення бойових дій, у жовтневому опитуванні громадської думки 47% республіканців заявили, що підтримують надання військової допомоги Україні.

Соціологія свідчить про різке зростання, особливо порівнюючи з початком року, коли Дональд Трамп тільки зайняв кабінет. Також це говорить про часткове відновлення консенсусу щодо ролі США в підтримці союзників і про те, що навіть у межах консервативного електорату формується запит на активнішу зовнішню політику.

У цьому контексті перед Республіканською партією, а особливо перед самим Трампом, постає дилема. Якщо вони послаблять підтримку України, то ризикують виглядати як сила, що зраджує союзників і демонструє слабкість на міжнародній арені. Якщо ж збережуть допомогу, це створить напруженість із частиною аудиторії "Америка перш за все", яка традиційно скептично ставиться до будь-яких закордонних витрат.

Втім, Олександр Краєв наголошує, що ключова боротьба за місця в Конгресі США все одно точитиметься навколо економічних питань, а війна в Україні залишається для Трампа питанням другорядним, хоч її зупинка і дозволить йому приписати собі черговий "тріумф".

Відтак, якщо республіканці увійдуть у мідтерми 2026 року з тими самими економічними показниками, внутрішніми розбіжностями та без помітних зовнішньополітичних досягнень, вони піддадуться одразу кільком ризикам. Іронія в тому, що партія, яка ще нещодавно позиціювала себе як "гарант стабільності", сьогодні дедалі частіше сприймається виборцями як джерело цієї самої нестабільності.