Рецепти від блекаутів маємо, чому ж скористатись не поспішаємо?

Починаючи від осені 2022-го Росія постійно змінює тактику ракетних і дронових ударів по нашій енергетиці, то концентруючись на найбільших об’єктах генерації по всій країні, то ледь не «килимово» знищуючи енергетичну інфраструктуру окремих регіонів (передусім прифронтових), намагаючись ізолювати їх від загальної енергосистеми.

Ворог атакує не лише ТЕС, ТЕЦ, ГЕС і ГАЕС, а також об’єкти розподілу та передачі енергії, зокрема, підстанції, що забезпечують під’єднання до Об’єднаної енергосистеми атомних електростанцій, підземні газосховища, газові свердловини, компресорні станції, навіть уперше атакував приватну електростанцію, що працює на біомасі. І, на жаль, що далі, то удари для нас болючіші.

Безперечно, апокаліптичні прогнози про «взимку замерзнемо», «місяцями сидітимемо без світла» й такі інші з’являлися у медіа й соцмережах перед кожною воєнною зимою. Але зараз підстави для таких «вангувань», для невизначеності та побоювань українців, схоже, і справді серйозні. Це можна зрозуміти вже із того, що оприлюднюють відповідні оцінки не тільки мережеві хайпожери, а й фахівці енергогалузі, поважні експерти і аналітичні центри.

Вони ж радять, як мінімізувати наслідки російського енерготерору (унеможливити їх без досягнення мирних домовленостей із ворогом об’єктивно не вдасться). От тільки скористатися цими порадами варто було ще вчора. А, як виявилося, дотепер зроблено, м’яко кажучи, далеко не все, що можна і треба було зробити. Схоже, через сподівання «якось воно та буде» та через неефективне використання наданого на відповідні роботи і заходи ресурсу чи й банальне його осідання в чиїхось кишенях. Резонансні розслідування НАБУ і САП — тому підтвердження.

Хоча дещо, якщо постаратися, можна зробити ще й зараз, доки погода нас жалітиме і не вдарять морози. Тим паче що міжнародні партнери продовжують українців у таких зусиллях підтримувати: ледь не щодня з’являються повідомлення про рішення іноземних урядів надати цільові кошти для виживання нашої енергетики упродовж майбутньої, потенційно найскладнішої в новітній історії, зими.

Фізичний захист енергооб’єктів: акценти та перспективи

Одразу після поновлення із початку жовтня масштабних атак агресора на нашу енергетику Україна звернулася до міжнародної спільноти з проханням допомогти із додатковими засобами ППО. Адже навіть для прикриття основних енергооб’єктів — ТЕС, ГЕС і надземного обладнання підземних сховищ газу — їх катастрофічно не вистачає, не кажучи вже про окремі підстанції чи газові свердловини. Усім зрозуміло: що більше ми матимемо сучасних систем перехоплення ракет і дронів, то меншими будуть руйнування об’єктів критичної інфраструктури, то легше та швидше їх буде відновлювати.

З іншого боку, не тішмо себе ілюзіями: навіть «Петріот» біля кожної електростанції чи ключової підстанції не гарантує відсутності прильотів. Адже і найдосконаліші у світі системи ПРО (приклад Ізраїлю) час від часу «пропускають». Тим паче що масштаби російських атак безпрецедентні, а тактика ворога — підступна й непередбачувана.

«Українські теплові та гідроелектростанції, а також дожимні компресорні станції на об’єктах газовидобування та підземних сховищах найбільш вразливі до ударів. Через габаритність цих об’єктів єдиний дієвий для них вид захисту — засоби ППО. (Але) історичні дані свідчать, що навіть вони не можуть забезпечити 100% захисту», — наголошується в аналітичному звіті Ukraine Facility Platfrom, який є у розпорядженні ZN.UA.

Попри наявність укриттів для критичного обладнання, зокрема автотрансформаторів, усе ще вразливими для дронових атак залишаються високовольтні підстанції. Масовані нальоти (в середньому 30–40 БПЛА), сконцентровані на один об’єкт, або удари КАБами призводять до пошкодження іншого обладнання, необхідного для роботи підстанцій (вимикачів, роз’єднувачів, ізоляторів, релейного захисту тощо).

За даними колишнього голови правління НЕК «Укренерго» Володимира Кудрицького, понад 70% трансформаторів і підстанцій компанії мають захист від БПЛА. Але таке оснащення є не скрізь, а подекуди встановити його взагалі неможливо — занадто великі самі енергооб’єкти. «На багатьох об’єктах енергетики, зокрема на підстанціях обленерго чи підстанціях при ТЕС і АЕС, такого захисту немає досі», — констатував експосадовець.

Водночас він нагадав, що у жовтні нещодавно створений урядом Координаційний штаб для захисту об’єктів енергетичної інфраструктури почав спорудження більш як сотні захисних укриттів над різними об’єктами енергетики та іншої критичної інфраструктури. Зрозуміло, що ці роботи потребують часу. І починати їх варто було раніше — явно не пізньої осені під кінець четвертого року великої війни.

«За останні три роки держава працювала над посиленням ППО та розбудовою інженерного захисту на об’єктах енергетики, прискорювала темпи ремонтних робіт. Утім, російські масовані обстріли восени 2025 року вже продемонстрували: цієї підготовки досі недостатньо для того, щоб мінімізувати їхні наслідки для функціонування енергосистеми», — роблять висновок аналітики Ukraine Facility Platfrom.

Про зміну підходів: від «енергомонстрів» до розподіленої генерації

Експерти вважають відновлення в умовах війни найбільших об’єктів теплової генерації неефективним. Адже це потребує багато часу й ресурсів, але в будь-який момент (і в цьому ми вже не раз переконувалися) усі зусилля можуть бути зведені нанівець — через неможливість забезпечити фізичний захист величезних об’єктів. Бо навіть якщо і вдасться відновити якісь агрегати ТЕС чи ТЕЦ (а судячи зі світлин, які періодично потрапляють у пресу, руйнування на таких об’єктах колосальні), ворог швидко про це дізнається.

«Небачена раніше кількість ракет і незліченне число дронів, які по кілька штук на хвилину цілили по тих самих ТЕС, які ми відновили після нищівної атаки 2024 року. Ми зупинилися… Нині — нуль генерації», — так коментували наслідки ворожих ударів по тепловій генерації в ніч проти 8 листопада у пресслужбі державної компанії «Центренерго».

Про повторні прильоти по нещодавно відремонтованих об’єктах не раз повідомляли і у приватній ДТЕК.

Звідси висновок, який зробив у телеефірі директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко:

«Нам доведеться проходити цей осінньо-зимовий період із мінімальними потужностями теплових електростанцій. В основному енергетичний фундамент, на який ми можемо розраховувати, це лише дев’ять атомних блоків, 2,5 ГВт імпорту і децентралізована генерація».

Проте, як наголошують автори звіту Ukraine Facility Platfrom, побудова децентралізованої генерації — розосереджених по країні нових електростанцій невеликої потужності — досі залишається тільки декларативною метою уряду.

«Держава так і не сформувала бачення її побудови та, головне, не створила умов і стимулів для залучення приватних інвестицій у цей процес. Громади, бізнес і міжнародні донори сфокусовані не на створенні нових інвестиційних проєктів, а на забезпеченні термінових потреб. У результаті, за офіційними даними, у 2022–2023 роках було побудовано 660 МВт «зеленої» генерації, близько 600 МВт генерації різного типу — в першому півріччі 2025 року. Про появу в енергосистемі ще 286 МВт нової генерації повідомило наприкінці вересня «Укренерго», — нагадують аналітики.

Водночас вони звертають увагу на відсутність офіційних даних про те, скільки побудовано саме маневрових потужностей, необхідних для балансування енергосистеми при пікових навантаженнях. А потреба в таких потужностях за температури повітря нижче -7–10°С може сягати 2,5–3 ГВт.

«Архітектуру української енергетики треба змінювати. Маємо відмовитися від прив’язки до великих теплових електростанцій, які дуже вразливі для атак з повітря, і приділити якомога більше уваги розбудові мережі малих енергетичних станцій потужністю від 1 до 100 МВт, об’єднаних у розумні мережі та приєднаних до ОЕС України», — каже у коментарі ZN.UA експерт з питань енергетики Геннадій Рябцев.

Однак навіть ті програми і плани, які оприлюднювалися раніше, на жаль, не виконані. Та й виконання заходів у межах цих програм розтягнуто в часі на період до 2030 року. Що, звісно, неприйнятно за нинішніх умов, коли найскладніша зима може вдарити морозами уже за кілька тижнів.

«Ці установки потрібні вже зараз у Чернігові, Кременчуці, Сумах, Шостці, Дніпрі, Харкові, Херсоні, Запоріжжі. Для цього держава має активно стимулювати місцеву владу і суб’єктів господарювання встановлювати малі енергетичні установки у регіонах, спрощувати їхнє приєднання до мереж, здешевлювати це приєднання», — переконаний експерт.

За деякими даними, в Україні вже є близько тисячі малих енергетичних когенераційних установок (в основному безоплатно наданих міжнародними партнерами), а під’єднано лише чверть із них.

«Чому вони не приєднані? Чому стоять в ящиках у територіальних громадах? Я поясню: для того щоб їх приєднати, треба стільки паперу перевести, стільки грошей витратити, що громади не ризикують за це братися. Приєднання однієї установки коштує мільйон гривень при тому, що сама вона ОТГ нічого не коштувала. Свого часу Герус (голова комітету ВР з питань енергетики. — В.О.) спеціально їздив по громадах і погрожував просто вивезти ті установки, які не будуть приєднані. Це було ще два роки тому. Але й досі у багатьох ОТГ по всій країні вони просто стоять і гниють», — каже Геннадій Рябцев.

При цьому влада — і центральна, й місцева, за його словами, часто просто чекає, доки «Центренерго» і ДТЕК відновлять роботу своїх теплоелектростанцій.

Співзвучні й висновки аналітичного звіту Ukraine Facility Platfrom:

«Держава не сформувала стратегічного підходу до розбудови нових потужностей навколо українських громад і не створила умов, які приваблювали б приватні інвестиції. Бізнес через боргову кризу на енергоринку, брак довіри до державної та місцевої влади, відсутність гарантій повернення інвестицій і викривлене регулювання галузі не вкладається у посилення стійкості енергосистеми, а сфокусований лише на розбудові нових об’єктів для власних потреб».

Однак це короткострокові рішення, які не розв’язують комплексно проблем стійкості нашої енергосистеми. На думку аналітиків, планування в галузі енергетики має передбачати довгостроковий горизонт — від п’яти до п’ятнадцяти років.

«У цей період Україна напевно перебуватиме під ризиком російських обстрілів. Саме тому необхідно формувати стратегії, які не просто допомагатимуть реагувати на кризи, а поступово підвищуватимуть стійкість енергосистеми, забезпечуючи стабільність для громад, бізнесу та економіки загалом, і приноситимуть покрокові результати щороку», — переконані автори звіту.