Сім ключових чинників війни: чи мають ЗС РФ перевагу в Україні, — CSIS

Матеріал, автором якого є позаштатний науковий співробітник CSIS Мік Раян, дає змогу оцінити, чи має Росія тактичну або стратегічну перевагу і які виклики стоять перед Україною.

Війна РФ — ключові фактори боїв восени 225 року

Насичення фронту дронами та еволюція російських БПЛА

Насамперед CSIS зазначає, що лінії фронту, особливо на сході, сильно насичені дронами. У зонах до 15 км від лінії бойових дій пересування наземної техніки стало вкрай скрутним — машини щодня зазнають десятків атак. Українські сили намагаються протистояти цьому за допомогою обманних маневрів, хибних цілей і глибоко розташованих командних пунктів.

При цьому Росія, за даними аналітиків, у цій сфері має певну перевагу. Серед причин:

• використання оптоволоконних дронів із високоякісним зв'язком і відео;
• стандартизація моделей — ЗС РФ мають не десятки, а лише кілька типів БПЛА, що спрощує логістику, навчання і виробництво;
• структура "дрон-центрів" (так звані "Рубікон"-підрозділи), які систематично вдосконалюють тактику, обмінюються досвідом, концентруються на знищенні українських центрів управління дронами.

Новий "бойовий трикутник"

Раян робить акцент, що дрони не замінюють традиційні війська, а підсилюють їх. В українській армії з'явилися концепції, де три ключові елементи — розвідка, операції та дрони/електронна боротьба — утворюють новий "бойовий трикутник". Це відображає, що звичайні системи — артилерія, піхота, інженерні частини — як і раніше життєво важливі, але дрони змінюють способи їхнього застосування, заповнюють слабкості та розширюють можливості.

"Як виявили українці на лінії фронту навколо обложеного міста Покровськ та в інших місцях, дрони не можуть замінити солдата, який утримує позиції. Це одна з незмінних істин війни, яку слід часто повторювати, щоб вона не загубилася в проповідях прихильників використання безпілотників", — наголосив Раян.

Битва за адаптацію: Росія вчиться швидше

Аналітик CSIS зазначає, що Росія зробила значний прогрес у тактичній і стратегічній адаптації. Її підрозділи швидше впроваджують нові методи, обмінюються досвідом по всьому фронту, записують і поширюють вдалі тактики.

Одним із прикладів є використання мінімальних штурмових груп (2-4 людини), що доповнюються дронамі та ударними засобами, щоб шукати проломи в обороні ЗСУ. Цей підхід описується як "1000 порізів": маленькі групи входять, завдають ударів, відступають, потім повторюють спробу.

"Це не завжди призводить до успіху, але, як показав нещодавній глибокий прорив на Покровському напрямку, у разі успіху це може мати оперативний ефект", — пише Раян.

Він підкреслює, що Росія "навчилася вчитися" і вже отримує дивіденди з цього підходу: її тактика стає дедалі більш витонченою і системною.

Далекобійні удари ЗСУ: стратегія та її обмеження

Згідно з CSIS, Україна заробила серйозну репутацію в проведенні ударів по стратегічних цілях у глибині Росії. Річ у тім, що проводити подібні операції вкрай складно, враховуючи щільність російської ППО і ПРО.

"Українські планувальники ударів і їхні прихильники з НАТО постійно вивчають і оновлюють свої уявлення про всю російську систему ППО, щоб зрозуміти її слабкі місця і визначити, де її слід атакувати для нанесення ударів по стратегічних цілях на території Росії", — повідомив аналітик.

Тим часом росіяни адаптуються: їхня ППО стає рухливішою, а інженери впроваджують інноваційні методи і контрзаходи, що підвищують ефективність протиповітряної оборони. Крім того, далекобійні удари самі по собі — не панацея і не гарантують швидкої перемоги.

Наземна ППО України під тиском

CSIS також виділяє значне зростання загроз з боку російських Shahed-дронів та інших безпілотних систем. Росія модернізує їх, роблячи автономність та електронну стійкість вищою, додає дистанцію, а також модернізує авіаційні боєприпаси та реактивні засоби ураження (КАБ і бомби з УМПК). Це змушує українські системи ППО бути більш адаптивними та гнучкими.

РФ також здатна виробляти десятки тисяч таких боєприпасів на рік, що створює величезне навантаження на ППО України. При цьому комбінація дешевих дронів, ракет і авіації ускладнює завдання відбиття атак.

Асиметричні переваги Росії

Аналітики вказують на набір стратегічних і тактичних "асиметрій", що складаються на користь Росії:

• перевага в системній і стратегічній адаптації;
• чисельна перевага особового складу;
• добре організовані підрозділи безпілотних систем (зокрема "Рубікон");
• оптоволоконні FPV-дрони з високоякісними камерами;
• відносно ефективне оперативне командування та управління;
• авіаудари, особливо із застосуванням КАБів.

Усі ці чинники в сукупності дають Росії стійку перевагу, оскільки вони взаємодіють один з одним, утворюючи пересічні точки впливу.

Стратегія і траєкторія війни

На думку Раяна, в України немає чіткої стратегії перемоги, тому її головні цілі зараз — утримувати, виснажувати, підтримувати західну підтримку і завдавати системних ударів по Росії. Але цього може бути недостатньо, щоб примусити Москву до поступок.

Водночас аналітик відзначає глибокий страх у російському керівництві: поразка для Путіна означала б внутрішню нестабільність, особливо в умовах повернення з фронту сотень тисяч ветеранів "невдалої війни" — сценарію, якого російська еліта історично побоюється. Тому найімовірнішим варіантом для Кремля може стати спроба "заморозити" війну, з реалізацією плану переозброєння ЗС РФ, який ставить за мету бути готовими до війни з НАТО до 2030 року.

Проте за всіх складнощів Україна зберігає низку значущих переваг. Сили оборони воюють на своїй території, що дає мотиваційну перевагу, а рівень підготовки українських військових у середньому залишається вищим за російський, незважаючи на труднощі із самовільним залишенням позицій. Україна також спирається на внутрішні лінії оборони, що забезпечує оперативну гнучкість, а її промисловий потенціал поступово посилюється за рахунок європейських інвестицій.

Росія ж нарощує міць за рахунок чисельної переваги, безпілотних систем, тактичних інновацій, а також іноземних постачань — насамперед зброї з КНДР і промислової підтримки Китаю. Однак успіх Росії в тактичних інноваціях не є гарантованим: більшу частину війни саме Україна демонструвала вищу якість тактичних рішень.

Раніше Фокус з'ясовував, які ключові завдання стоять перед Збройними силами України у 2025 році, і які існують пріоритети, на яких заснована військова стратегія країни.