Кабмін без "своїх людей": чи наважиться Зеленський на переформування уряду

У Верховній Раді назріває один із найгучніших політичних зсувів від початку повномасштабного вторгнення. Заява групи депутатів "Слуги народу", яку оприлюднив Микита Потураєв, стала сигналом: у монобільшості визріває розкол, а питання можливого переформатування Кабінету міністрів переходить із площини кулуарних чуток у публічну дискусію.

Формальним приводом стали "плівки Міндіча" та вимога відставки всіх, хто може бути пов'язаний зі скандалом. Неофіційно ж — накопичене напруження між частиною фракції та Офісом Президента.

У документі фігурує ідея формування коаліції "національної стійкості" без партійних квот і Кабміну без "своїх людей". Тобто — технократичного уряду, який не буде залежати від фракційного впливу.

Тема нового уряду стала актуальною зараз через глибоку енергетичну та військову кризу. Рейтинги уряду знижуються, а критика на адресу окремих міністерств — особливо енергетичного, інфраструктурного та економічного — звучить усе гучніше. Крім того, рішення парламенту про звільнення Світлани Гринчук та Германа Галущенка, які не з'явилися на засідання, створило враження початку точкових чисток, за якими можуть слідувати системні кадрові зміни.

А також, всередині самої партії "Слуга народу" з'явилися публічні суперечки. Одні депутати натякають на зрілість переформатування уряду, інші — звинувачують Офіс Президента в спробі перехопити ініціативу та "заплутати сліди". Усе це свідчить про втрату монолітності.

Переформування Кабінету міністрів: чому це рішення неминуче

Політолог Віктор Таран вважає, що точкові звільнення у Кабміні не дадуть жодного ефекту. За його словами, сигнали, які надходять останніми тижнями, свідчать: влада чудово усвідомлює проблему, але намагається обмежитися мінімальними кадровими рішеннями.

"Усі знають, хто курував економіку й інші напрямки. Це той самий уряд, що й раніше. На тлі скандалів заміна двох людей не дає жодного ефекту. Якщо хочемо зберегти довіру партнерів — потрібен комплексний підхід", — каже Фокусу Таран.

На думку політолога, найлогічніший крок — повне оновлення Кабміну, але в рамках монобільшості.

• Уряд формує коаліція, тобто саме депутати "Слуги народу".
• Для перезавантаження під час війни немає юридичних чи політичних перепон.
• Очищення має бути тотальним, а не точковим.

"Половинчасті кроки не повернуть довіру ані іноземних партнерів, ані українських фахівців. Якщо є "лава запасних", як каже президент, — використовуйте її. Переформатуйте уряд повністю", — продовжує експерт.

Другий варіант складніший, але не менш реалістичний — створення нової парламентської коаліції.

У її основі все одно буде "Слуга народу", однак до неї можуть долучитись інші фракції — "Батьківщина", "Голос", "ЄС".

Це означатиме:

• новий Кабмін;
• нове керівництво парламенту;
• повний перерозподіл комітетів;
• повернення опозиції до процесу управління.

Політолог нагадує, що у 2019 році монобільшість фактично усунула опозицію від впливу.

"Тоді "Слуга народу" просто викинула всі інші фракції з керівництва комітетів. У новій коаліції так не буде — доведеться ділитися владою", — каже Таран.

Найрадикальніший варіант — визнати власну неефективність і передати опозиції контроль над ключовими парламентськими комітетами: бюджетним, регламентним, оборонним.

У такому випадку опозиція фактично контролюватиме уряд.

Але якщо влада не піде на жоден зі сценаріїв, Таран прогнозує політичний глухий кут.

"Замінити двох міністрів — це нічого не дасть. Навпаки, буде гірше. Голосів під нові призначення вже не вистачає, депутати самі про це говорять. Бюджет наступного року можуть просто не зібрати", — продовжує експерт.

Політолог підкреслює, що без політичної волі президента нічого не зміниться.

"Не треба перекладати відповідальність на Єрмака чи депутатів. Центр влади — у президента. Він чудово розуміє ситуацію. Це питання не його політичного виживання, а виживання країни. На нас дивляться партнери, від них ми залежимо", — каже Таран.

Також експерт критикує поширений нині на Банковій наратив про "нікчемність опозиції". За його словами, опозиційні партії мають значну підтримку в суспільстві; у багатьох країнах коаліційні уряди працюють ефективніше за монопартійні; приклад Черчилля доводить, що ключові міністерства можуть успішно очолювати представники інших політичних сил.

"Це вже не питання зручності президента. Це питання виживання держави. І воно лежить на його столі", — резюмує політолог.

Зміна уряду: чому це неможливо

Політолог Володимир Фесенко вважає, що точкові звільнення — логічний крок у випадках, коли міністри опинилися у центрі скандалів. Але масштабної зміни Кабміну очікувати не варто.

"Як у народі кажуть, коней на переправі не міняють. Тих, хто потрапив у скандал, треба звільнити — так, але це не означає автоматичного переформатування уряду", — каже Фокусу Фесенко.

Проте експерт допускає, що повне перевантаження Кабміну можливо при певних обставинах. Він називає три можливі тригери, коли президент може ухвалити таке рішення:

Масові протести з вимогою відставки уряду.

Якщо під розслідування потрапить велика група міністрів — не менше п'яти. Тоді їх доведеться звільняти, і це підвищить шанси на повне перезавантаження уряду.

Тактичний маневр Банкової, якщо Зеленський вирішить, що заміна уряду допоможе зняти напругу.

Але, за словами Фесенка, це навряд чи спрацює.

"Ті, хто хочуть звільнення Єрмака, не заспокояться від звільнення уряду. Навпаки, відставка Єрмака може спровокувати тиск на зміну Кабміну — але вже не з ініціативи президента, а парламенту", — продовжує політолог.

Фесенко зазначає, що всередині "Слуги народу" починається бунт, але ситуація суттєво складніша, ніж здається: бо більшість фракції орієнтується на Давида Арахамію, крім того, групи, які не сприймають Єрмака, хоч і гучні, але не домінуючі, а без підтримки більшості "слуг" нова коаліція неможлива.

Щоб ініціювати новий уряд, потрібні голоси більшості "Слуги народу" та переговори з партнерами — "ЄС", "Голосом", "Батьківщиною". Але навіть якщо домовленості будуть, постає ключове питання:

"Який уряд створювати? Партійний? Це лише погіршить ситуацію. Тому що міжпартійний уряд — це уряд конфліктів і взаємної недовіри. Тимошенко й Порошенкові не довіряють від 65 до 80% українців", — каже політолог.

Єдиним реалістичним варіантом Фесенко вважає технократичний уряд, де частина нинішніх міністрів залишається, а частина — нові. Але тут є критичний нюанс: вже зараз неможливо знайти охочих замінити навіть Галущенка і Гринчук, а бажаючих працювати в уряді — одиниці й багато фахівців категорично відмовляються від пропозицій стати міністрами.

"Абсолютна більшість притомних менеджерів відмовляються. Категорично. В цьому головна проблема сьогодні", — вважає політолог.

Фесенко допускає, що за певних умов президент може погодитися на переформатування Кабміну. Але потрібні голоси в Раді, люди, готові працювати в умовах війни та політичного тиску, а тако ж потрібна мінімальна довіра між учасниками коаліції.

Зараз цього немає.

На думку політолога, країна втрапила у парадокс: популярність ідеї нового уряду зростає, але сформувати цей уряд практично неможливо.

"Ситуація стає патовою. Ідея нового Кабміну набуває популярності, але зібрати його буде вкрай важко. Відсутність кадрів — це ключовий блокер", — резюмує Фесенко.

Нагадаємо, 19 листопада Верховна Рада ухвалила відставку міністра енергетики Світлани Гринчук, а також звільнила міністра юстиції Германа Галущенка. Обидва члени уряду на засідання не з'явилися.

Напередодні нардеп Мар'яна Безугла натякнула на можливу втечу Гринчук.