"Це найкривавіша війна"․ Ексклюзивне інтерв'ю з Кирилом Будановим – очільником ГУР

Війна Росії проти України точно є наймасштабнішою та найкривавішою після Другої світової, якщо мовиться про застосування конвенційних видів озброєння. На території України ворог використав усе озброєння, окрім єдиного – ядерного.

Водночас Україна вперто не збирається здаватись та впевнено ламає плани ворога. Є навіть нещодавній приклад цього – десантна операція ГУР у Покровську, яка поставила у ступор навіть начальника генштабу Росії Валерія Герасимова, який запевняв Володимира Путіна – місто вже під їхнім контролем.

Очільник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов ексклюзивно в інтерв'ю 24 Каналу розповів деталі операції та відверто сказав, чи є ймовірність великої війни Росії з Європою. Також про те, чи існують двійники Путіна та якою буде зима в Україні – читайте далі.

Загострення у Венесуелі та приклад операції в Ірані

Упродовж останнього часу ситуація у Венесуелізагострюється. Трамп згадував за цю країну в агресивному тоні. Що там відбувається? Чи вплине це на геополітичну арену?

Насправді ситуація там дуже цікава. Вона вже розвивається динамічно. І ця тенденція буде збережена на найближчий час. Значні сили американського флоту вже підійшли до операційних районів, з яких можна діяти по території Венесуели.

Є угруповання морської піхоти, розгорнуті польові шпиталі. Тобто технічно все підготовлено для операції.

До речі, міністр війни США вже оголосив про початок цієї операції. Тобто формально вона вже триває.

Я думаю, що найближчим часом всі ми будемо спостерігати, що відбувається з тими режимами, які не хочуть жити за цивілізованими правилами та користуються наркотиками та нафтою як інструментами. І взагалі мають справу трохи не з тими людьми, з якими потрібно було б мати справу.

Повне інтерв'ю з Кирилом Будановим: дивіться відео

Хто, на вашу думку, ще може бути у цьому списку країн?

Нещодавно була дуже професійна операція в Ірані, яку весь світ побачив. Тоді демонстративно провели точкові бомбардування просто з території США.

Я колись це вже пояснював. Можу ще раз повторити. Це було зроблено максимально демонстративно. Прямо з території США завдавали ударів. Не з аеродромів підскоку, як усі думають. Ні, бомбардувальники йшли прямо зі Штатів, продемонструвавши свою міць, велич і те, що вони можуть дотягнутися до будь-якої точки земної кулі.

Який тут був сигнал для Росії?

Такий протверезуючий. Після цього Росія почала робити низку спроб показати свою міць. Маються на увазі демонстраційні пуски ракет-носіїв ядерної зброї. Більшість була невдалою. Певні були вдалі. Але це все одно не той рівень, який показали США на території Ірану.

Демонстрація Російської Федерації. Який це був сигнал для західного світу?

Таке ж саме. У ворога все ще є міць. І треба до цього серйозно ставитися.

Заяви Трампа про швидке завершення війни

Трамп заявив, що бойові дії в Україні мають завершитися у найкоротші терміни. Він назвав війну жахливою кривавою бійнею та найбільшою війною з часів Другої світової. Коли перейдемо до теми російсько-української війни, як би ви схарактеризували той етап, на якому ми перебуваємо зараз?

Все, що я можу сказати. Я сподіваюся, що президент США правий. І все це вдасться якось врегулювати найближчим часом.

Давайте так. Ця війна не є найкривавішою з погляду кількості жертв серед цивільного населення після Другої світової війни. Але вона точно наймасштабніша та найкривавіша з погляду застосування конвенційних видів озброєння.

Тут використано все. Єдине, що не використовувалося – авіаносці. Але єдиний авіаносець Росії не боєготовий та перебуває далеко від нашого операційного району. Все інше використовувалося. Окрім зброї масового ураження – ядерної зброї. Абсолютно все інше використовувалося: від підводних човнів до стратегічної авіації.

Поки всі говорять за миротворчі спроби, методи тиску на Росію, на жаль, РФ все ще має просування на кількох напрямках. Як ситуація на полі бою впливає на ці миротворчі спроби третіх сторін?

В перемовних процесах неможливо взяти й відкинути один з ключових факторів. Не можна не звертати увагу на реальну ситуацію на полі бою, як і не можна не звертати увагу на соціальний стан. Це неможливо.

Перемовний процес про припинення бойових дій – це мультидоменні перемовини. Це ж не просто перемовини про постачання нафти. Тут все набагато глибше та ширше.

Чи є неофіційні канали зв'язку між Україною та Росією?

В одному зі своїх інтерв'ю ви розповідали про книгу "Невидима сила" дипломата Бернса. Там один з аспектів про те, що є офіційні перемовини і є неофіційні канали зв'язку; неофіційні розмови, кулуарні дискусії…

І вони завжди мають більше значення, ніж офіційна сторона.

Так. А в російсько-українській війні ці інструменти як залучені? Наскільки цим користується Росія та які Україна має тут спроможності?

Я напряму утримаюсь від відповіді на ваше питання. Відповім загалом. Всі сторони мають використовувати будь-які важелі, які у них є, для досягнення своєї мети.

РФ в цьому традиційно сильна. Всі знають про їх системну роботу в усіх куточках світу. Зокрема й із західним світом. Це ні для кого не секрет. Тому чи існують такі процеси? Точно існують.

Деталі десантної операції ГУР у Покровську

Про ситуацію в Покровську. Бійці ГУР теж беруть участь в цих боях. Одна з операцій, яка масово "розійшлась" українськими та західними медіа – це висадка на гелікоптерах для того, щоб прокласти коридор для інших бійців Сил оборони. Командували операцією безпосередньо ви…

Командував операцією командир підрозділу. Я перебував поряд та допомагав йому в міру своїх можливостей. У нас героїчні хлопці. І тут відбирати їх перемоги не можна.

Якими були результати цієї операції? Як ви загалом оцінюєте ситуацію зараз навколо?

Максимально важка ситуація з Покровськом і навколо нього. Але разом з тим – якось ще тримаємось.

Як то кажуть, потрібно дивитися в першоджерелах, чому та операція була потрібна тоді саме в такому виконанні. Ситуація була максимально напруженою та загостреною.

Хочу нагадати, що все це відбулося на фоні вже офіційних заяв РФ про взяття міста. Коли Герасимов доповідав Путіну про те, що місто взято. І тут ви маєте зрозуміти, яка ситуація була в той момент.

Ніщо інше не спрацювало б. Ми змогли виграти дорогоцінний час для того, щоб основні підрозділи Збройних Сил змогли спокійно, наскільки це можливо, підійти до міста на посилення.

Ця операція дала своє. Після цього всі в Росії перестали казати, що місто взято. Почали казати, що є просування, є успіх, є багато боїв… Але вони відійшли від того, що все взято.

Чи має Покровськ для росіян певне пропагандистське значення?

Авжеж. Це ключовий елемент їх пропаганди та ключовий елемент саме у військовому домені, на який вони зараз роблять акцент. І будуть робити. Це буде велика для них перемога, якщо так станеться.

А як вона може повпливати на Україну в дипломатичному плані?

Рівно навпаки. Будемо сподіватися, що сукупна політико-дипломатична робота, а також робота військових – насамперед бійців в окопах – дасть своє. І ми зможемо вийти з цієї ситуації правильно.

Чи могли б ви поділитися деталями того, як бійці ГУР проводять ось такі операції? Тому що вона не перша вже така на фронті.

Така – це яка?

Коли бійці приходять – і виконують певну операцію.

Так це наша робота. Як інакше? Підрозділи спеціального призначення ГУР завжди були в усіх найкривавіших і найгарячіших точках. Абсолютно завжди. Як у 2014 році, так і тепер.

Наскільки це потребує підготовки, наснаги та патріотизму? Ці операції дуже небезпечні.

Це ж спецпідрозділи ГУР. Тут найкращі з найкращих. Тут інший підхід, інша підготовка, інший рівень. Це інший погляд на всю цю роботу. Сюди ж людей не заганяють. Ми їх відбираємо з тих, хто хоче.

Реакція на корупційний скандал в енергетиці

Україна дізналась про значний корупційний скандал у сфері енергетики. В час повномасштабного вторгнення такі скандали сприймаються набагато болісніше. Якими мають бути, на вашу думку, подальші дії держави, щоб це не вплинуло на обороноздатність? Як ви відреагували на ту інформацію, яка з'явилася?

Дивіться, є факт. Він існує. Є факт, який набув розголосу щодо корупційного діяння. Ще й у сфері енергетики – в одній з найболючіших для нашого суспільства, оскільки всі ми бачимо, що перебої зі світлом, як мінімум, існують. Як я на це все дивлюсь?

Перше. Антикорупційні органи зробили свою справу. Вони викрили й, як мінімум, зупинили цей жах, якщо він такий і є. Я думаю, що це правда. Тобто вони свою роботу точно зробили.

Друге. Позиція президента. Вона абсолютно правильна. Він побачив це все та прийняв правильне рішення. Одразу люди були відсторонені. Далі, я так розумію, він посприяв тому, щоб вони в найкоротший термін були звільнені з займаних посад. Тобто тут теж можемо констатувати, що він свою роботу, на мій погляд, зробив абсолютно правильно.

Далі починається третій етап – суд. Тобто далі слово вже за судом. Ми – правова держава. Ми – демократична держава, як би ми на це все не дивились. Зрозуміло, що в часи війни все це трошки має певний видозмінений вигляд. І не завжди навіть здається таким. Але це так. Україна – це правова, демократична держава. Крапку в цьому питанні має поставити суд. І він її точно поставить.

Моя особиста позиція. Ті люди, які робили корупційні діяння, а особливо під час війни в максимально соціально важливій сфері, мають понести відповідне покарання. І ніяких виправдань тут бути не може. Вони ж свідомо це робили. Значить свідомо мають бути покарані.

Антикорупційні органи свою роботу виконали на відмінно. Вони ще раз підтвердили свою значущість та необхідність цій державі. Можна тільки їм аплодувати. Президент свою роботу також виконав. Люди зняті з посад. Далі питання тільки за судом, який має поставити крапку в цій справі. От так я дивлюсь на це.

Чи може цей скандал якимось чином повпливати на українську обороноздатність саме в плані підтримки й допомоги від західних союзників?

Такий ризик існує. Думаю, що нам всім треба про це замислитись і не дати ще від себе додатковий привід, щоб просто полегшити вирішення такого завдання для нашого ворога – як самим собі відрізати нашу ж допомогу.

Чи можете ви детальніше про це розповісти?

Антикорупційні органи свою роботу зробили. Далі поставити крапку в цій історії має суд. Якщо ми будемо надмірно роздмухувати цю тематику, то, зрозуміло, що нею скористуються всі. Від нашого прямого ворога, який є відкритим. Це всім зрозуміло. Він і почав цю роботу.

Це було прогнозовано. Накручується ще більше негативу в суспільстві через систему ботів. Триває цілеспрямована робота на західних партнерів з "правильним" з їхнього погляду поясненням, що "з Україною не можна мати справу, це корупційна держава, подивіться, що там відбувається". І це все максимально примножується.

Все це може призвести до негативних наслідків. Тому, якщо ми цього хочемо, то маємо приділяти якусь ненормальну увагу. Те, що таке сталося, це просто факт. І всі зараз відреагували правильно. Просто не забуваймо, що ми правова держава. Ще й в стані війни.

Про вибори в Україні та серіал "Гра престолів"

Держава у стані війни. Це означає, що вибори зараз неможливі. Але чомусь велика кількість політиків приділяє цьому занадто багато уваги. Особливо на темі операцій від Національного антикорупційного бюро.

Болюча тема, тому й приділяється. Суспільству боляче. У людей нема світла, а тут викрита корупція у сфері енергетики. Ну як люди можуть на це не реагувати? Це нормальний прояв.

Просто ще раз кажу, повертаючись до минулого питання, ми маємо самі не перегнути цю ситуацію так, що обріжемо самі собі все, що тільки можливо.

Щодо виборів. Цікаве питання ви підняли. Я вам відповім трішки, як то кажуть, збоку. Я дуже великий шанувальник серіалу "Гра престолів". Я насправді вважаю його одним з найбільш вдалих витворів мистецтва останніх років.

І ця ситуація, на мій погляд, дуже схожа з тим, що ми бачимо там. Тобто основний сюжет – це змагання королівств за верховну владу. Показують, що це нормально. Це є завжди. Брудні чи не брудні методи – немає значення. Це є завжди.

Але в певний момент вони стикаються з загальною загрозою щодо подальшого існування і самих себе, і об'єднаного королівства. Це тоді, коли пішли мерці, білі ходаки з півночі. До речі, є тут алегорія, якщо одну країну накласти.

І в момент, коли є загальна загроза, всі ці ігри, змагання за владу стають взагалі нецікавими. Тому що підіймається екзистенційне питання – існування і виживання. Тому на певний проміжок часу всі більш-менш якось об'єднуються довкола загальної загрози.

Загрозу зупиняють. І після цього повертаються до свого нормального ритму – до продовження цих змагань. Це і є відповіддю на це питання. У нас якраз та сама загроза. Допоки ми її не вирішимо… Ну все це просто несерйозно як мінімум.

Я хочу дещо зацитувати, бо дуже сильно сподіваюся, що війна завершиться і будуть вибори демократичні у вільній Україні.

Я ж вам казав, Україна – правова демократична держава. І ми маємо про це пам'ятати. Всі, хто про це забуває чи хочуть зробити, щоб про це забули – ні, так не буде. Але всьому свій час.

За словами ексочільника ГУР Валерія Кондратюка, Росія робитиме ставку на тих політиків, хто просуватиме меседжі на кшталт "мир за будь-яку ціну", "замороження війни заради економіки", "санкції шкодять звичайним людям" тощо. Як нам уникнути такого сценарію і не повестися на ці хитрі методи?

Що значить – як нам уникнути? Ніяк. Це все є. І це буде. Ми просто маємо з вами це все пам'ятати й мати розум, щоб розібратись, хто ж яку кінцеву мету перед собою ставить.

До цього висновку в Росії прийшли ще наприкінці 2023 року. Це вже офіційний вектор їх зовнішньої політики щодо України. Нема сенсу робити акцент на тому, що хоч якось навіть асоціюється з відверто проросійською позицією, бо вона не матиме жодного ефекту ні зараз, ні після завершення війни в найближчі 5 років.

Тобто треба працювати з тими, хто займає "помірковану" позицію. І там дуже цікаво у них все це роз'яснено: шукати шляхи, як з ними налагодити відносини.

Чи справді ця зима в Україні буде найважчою?

Ми з вами цей блок починали з теми енергетики. Хочу поговорити ще про енергетику взимку. Цю зиму оглядачі та військові аналітики називають найважчою для України.

Вона вочевидь такою і є. Фактично вона почалась. Календарно ще ні, а фактично вже так.

І всі навколо міркують про шанси, чи вдасться Україні пережити цю зиму?

Можете не продовжувати це питання. Я його настільки багато чую за останній час. Я вам зараз відповім і навіть поясню. Трошки більше, ніж, мабуть, ви хотіли б від мене почути.

Перша, обнадійлива новина. Що б там не сталося, в будь-якому разі ми зиму все одно переживемо. І це розуміють всі. Як ворог розуміє, так і думаю, що ми з вами теж. Чи може вона бути важкою? Може бути. Але знову ж таки – ми її переживемо. Давайте в цій парадигмі вести розмову. Не "все пропало", а "ми пройдемо цей період".

Друге, що скажу. Мені здається, що це буде цікаво для вас та людей, які будуть це дивитися. В Росії були проведені глибинні дослідження перед прийняттям стратегічного рішення щодо початку цих всіх ударів по енергетиці. Вони прийшли до правильного висновку. Він правильний, як би ми на це з вами не дивились.

Фактор саме загрози того, що вони зруйнують нам енергетику перед зимовим сезоном, матиме максимальний вплив на суспільство в Україні й на наших західних партнерів. Бо це така тематика, яка всіх лякає. Всіх з різних причин, але об'єднує страх.

Але цей фактор чітко обмежений за часовим проміжком. Він обмежується кінцем лютого. До якого вони прийшли висновку? Загроза знищення, руйнації енергосистеми перед зимою – це фактор впливу для посилення позиції Росії. Зокрема й переговорної. Оскільки він обмежений за часом, то виходити з якимись пропозиціями потрібно до завершення цього періоду. Тож тримаємося. І ми це пройдемо.

Україна тим часом завдає ударів у відповідь. І не тільки по нафтопереробних заводах і логістиці, а також по енергооб'єктах, які є на прифронтовій території.

Паливно-енергетичний комплекс. В принципі, симетричні відповіді.

На вашу думку, чи удари по енергетиці, коли ми говоримо про відсутність світла у Бєлгороді, якось впливають на Росію?

Впливають. Я ще раз вам кажу, що це симетричні дії. Але ефект дій Росії чітко обмежується часовим проміжком, тоді як ефект від наших дій немає таких часових обмежень. Все тому, що ми б'ємо зокрема по експортних спроможностях Росії. Це не обмежується зимою. Вони це теж чудово розуміють.

Ефект є, особливо його відчувають у сфері нафтоперероблення, а конкретніше бензину. Це вже відобразилося і на ціні, і на кількості пального всередині Росії. Це відображається на доходах від експортних грошей.

На жаль, тут ще є багато над чим працювати. Це теж треба визнати. Але вплив є. І найстрашніше для них, й вони це теж чудово розуміють, що наш вплив не має часового обмеження. На відміну від їхніх дій.

Чи можливий обвал в російській економіці, й чи зможе він допомогти завершити російсько-українську війну?

Він точно допомагає, але дива за один день не станеться.

Далекобійні удари ГУР по Росії

На цьому фоні я хочу також поговорити про далекобійні удари від Головного управління розвідки. ГУР займається цим методично, упродовж тривалого часу й тільки нарощує свої спроможності. Коли ми говоримо про далекобійні удари в тил Росії, то які тут головні виклики?

Не існує чарівного рішення. Взагалі скажу вам, може, трошки неприємну річ. Я цікавлюся питаннями історії, прочитав багато з історії абсолютно різних країн. Так от, в усі часи під час масштабних для їхніх країн воєн, всі шукали "вундерваффе" (німецький термін, який використовували для позначення "диво-зброї", – 24 Канал)

Але об'єднує всіх тільки один фактор, який складається з двох компонентів. Перше – його ніхто вчасно не знайшов. І друге – це нікому з тих, хто його шукав, не допомогло.

Тож не існує чарівних рішень. Існує планомірна системна робота. Вона завжди дає результат. А коли хтось сподівається, що зараз станеться диво – ну воно може статись один раз, може два, навіть три, але воно не може кардинально змінити те, що йде системно. Будь-яка система з часом переможе безсистемні дії. У цьому є основна і загроза, і перевага.

Повертаючи до наших ударів, коли ми системно їх проводимо, довгий проміжок часу, ми свого досягнемо. Якщо просто в один день запустимо все, що у нас є, не знаючи куди, і це буде виглядати сильно й красиво, і ми одразу з вами чогось досягнемо – ні, цього не станеться.

Коли розпочнеться війна Росії з Європою?

Я хочу поговорити й про реакцію Заходу на ці безпілотники.

Абсолютно прогнозована. Ось яка реакція.

Але на фоні цього ми можемо говорити про те, що Росія потрохи підіймає градус напруги. Принаймні тому, що у 2022 році "Шахедів" над Польщею не було.

Так зрозуміло ж, якщо ти бачиш, що тиснеш, а те, на що тиснеш, прогинається, – ти будеш тиснути далі. Це класика просто.

Так, але чи не загрожує це Європі навпаки ще більшим тиском?

Загрожує. Просто зрозумійте правильно, Європа серйозно не готувалася до війни на своїй території. Росія готувалася, Європа – ні. Зараз всі зіткнулися з реаліями. Вони ж не тепер з'явились, вони просто проявились для всіх. Все абсолютно прогнозовано.

Речник Кремля Пєсков нещодавно заявив про те, що це нібито Європа готується.

Це фактор взаємного нерозуміння, недовіри, і ще викривлений фактор, який додатково використовує Росія у своїх цілях.

Як це роблять? Вони дивляться на статистичні дані про виділення коштів на оборонні бюджети. Вони стрімко зросли за останній рік. Тобто їм приносять доповіді, кажуть, що, наприклад, оборонні бюджети в деяких країнах виросли на 50 – 70% в деяких на 40%. Це значні сплески.

Мовляв, подивіться, що вони купують: танки, ракети, починають відкривати якісь оборонні підприємства. Йде різке нарощення оборонно-промислового потенціалу країн Європи. Висновок який? Вони до чогось готуються. До чого готуватись? Тільки до війни, а єдиний противник на континенті – це, як то кажуть, Російська Федерація. Все зрозуміло. Це так вони все сприймають у себе. Це перший фактор.

Другий – їм потрібно виправдання своїх майбутніх дій, які вони вже спланували й підготували. І цим вони користуються. Кажуть: "У нас немає іншого шансу, Європа проклята готується нас всіх знищити й захопити. Ми маємо вдарити першим".

Це ж найстрашніше, що треба було зрозуміти з виступу пана Пєскова. Просто все підводиться до вже стандартної для Росії лекали – є загроза, щоб загроза нас не вбила, не зруйнувала, ми маємо вдарити першими.

Чи це ті самі методи, які Росія в гібридному плані використовувала у 2013 році?

Те саме, ми ж всі це бачили. Не треба на нас навіть, на Грузію подивіться. Все те саме. Який був привід у 2008 році? Не треба щось нове придумувати. Воно вже є максимально відпрацьоване, відшліфоване до найдрібніших речей.

Але коли ми говоримо про Грузію і про війну з 2014 року в Україні, то говоримо про те, що після таких заяв...

Стривайте, все ж починалось в Україні з того самого. Пам'ятаєте, який був привід у 2014 році? Майдан, все інше, і загроза, що НАТО нібито буде заходити в Крим. Все. Це для Росії загроза.

І тоді почалися конвенційні бойові дії. Чи тут ми на цьому етапі, на вашу думку?

Трошки пізніше. Але вони їх спланували, і вони до цього готуються. Те, що Росія буде до цього готова – у цьому сумнів у мене нема. Я бачу, як вони це роблять. Непогано роблять, скажімо прямо. Чи буде готова до цього Європа? Побачимо з часом.

Що Ви думаєте про те, коли деякі там експерти, політики, військові, говорять, що конвенційні, якщо не повномасштабні вторгнення, але провокації, можливі під час російсько-української війни? А деякі говорять про те, що спершу закінчаться активні бойові дії в Україні й тоді Росія може розширювати напрямки.

Я на другій позиції. І я базуюсь, як мінімум, на тій інформації, якою володію. До завершення тут – нічого там не буде.

Скільки років, як ви гадаєте, є в Європи для того, аби підготуватися?

За планами – до 2030 року, але терміни вони зараз зменшують, скорочують.

Тому що відчувають себе в силі, чи, тому що не поспішають?

Просто гіпотетично подивимось з погляду Росії. От завершилась війна в Україні. Є великий людський потенціал, який пройшов через війну. Тобто люди з реальним бойовим досвідом.

Найперше їх треба десь тримати, якось застосовувати й так далі. Бо інакше починається проблема внутрішньої стабільності, бо це тільки стрибок криміналу і нічого іншого дати не може.

Друге – цей потенціал треба якось зберегти й встигнути застосувати до того часу, як за суто фізіологічними причинами, вони його не втратять. За два-три роки людина, яка отримала бойовий досвід, що б вона не робила, навіть якщо в запій піде, ну з нього щось ще можна ліпити. Через п'ять років – ну що з нього взяти? Тому час обмежений.

Повномасштабне вторгнення розпочалося у 2022 році й перші заяви про те, що Росія готує певні провокації проти країн Європи, має якийсь розширений план на Європу, на конвенційні бойові дії – з'являлися впродовж цих трьох років. З українського погляду, принаймні з суспільного, видається, що Європа до цього не готувалася.

Це не тільки з українського погляду. Це з усіх. Це, до речі, і з американського погляду. Чому ж президент Трамп почав вимагати підвищити до 5% військові бюджети? Він каже, що Європа не готова, а Америка не буде просто так вас захищати, не буде такого, що Америка воює, а ви всі сидите і дивитесь на це.

Ні. Це не тільки українська позиція. Ніхто в Європі не готувався до війни на території Європи. Причому серйозної війни. Абсолютно ніхто.

А, на вашу думку, чому?

Це хибне уявлення безпеки. Знаєте, так завжди було. До речі, це ще один неприємний історичний висновок, який я вам можу пояснити. Всі імперії, які розквітали, завжди думали, що вони найсильніші, найпотужніші. Це так і здавалося.

І всіх їх об'єднує тільки одна річ – вони перестали існувати перед загрозою навали варварів. І варвари завжди перемагали. Тому що сите життя, воно заводить у паралельну реальність. Це те саме, що зараз відбулося з Європою.

Будемо сподіватися, що вони не дійдуть до прямої, як то кажуть, навали варварів. Але якби це сьогодні сталося з якихось причин – результат просто очевидний.

Що було переломним моментом, коли у політичних кабінетах Європи, стало очевидним, що Росія все ж таки матиме на них якісь плани?

Перше – наявність цих планів. Друге – усвідомлення того, що сталося в Україні. Це ж реальність – те, що відбувається. Третє – чітка позиція Сполучених Штатів, що якщо ви не хочете захищати себе, ми захищати вас своїм коштом не будемо.

Про двійників Путіна та записані відеоролики диктатора

Я хочу окремо поговорити про російського диктатора. Принаймні 5 разів у 2025 році Кремль оприлюднював заздалегідь записані відео з президентом Путіним, видаючи їх за нові. Це з'ясував розслідувальний підрозділ "Радіо Свободи". Ознакою цього стала зміна розташування Конституції Росії та інших томів на книжковій шафі за робочим столом Путіна. І чиновники теж в один і той самий день мали певні деталі на одязі, які не збігалися. А навіщо вони це роблять, на вашу думку?

Ви знаєте, це для мене теж питання. Я не знаю на нього чіткої відповіді. Я думаю, що тут суто якісь особисті причини. Знаючи, як у них все це працює, що такий день виділяється для, як то кажуть, "роботи по лінії медіа", – треба якось все встигнути. А встигнути нереально, тож запишемо все і будемо потрошки видавати. Це моє особисте припущення, але, на жаль, думаю, що я правий.

Не можу не спитати вас про двійників. На вашу думку, чи вони ще є?

Так, на місці. І, до речі, ви ж згадували про це розслідування та інші. Там аж доходило до абсурду, коли офіційні заходи з участю першої особи держави проходили з різницею в пів години, умовно кажучи, в Москві й на Далекому Сході.

Всі розуміють, що це просто фізично неможливо зробити. Але нікого це ніколи не зупиняло. Для того і потрібні двійники, щоб економити час лідера. Або ж там, де небезпечно, краще вже двійником ризикнути. Багато є причин.

Нещодавно на військовому параді журналістам вдалося задокументувати розмову президента Росії Володимира Путіна та очільника КНР Сі Цзіньпіна, які обговорювали можливість збільшення тривалості життя за допомогою сучасних технологій.

Сі Цзіньпін заявив, що прогнози показують: у цьому столітті є шанс дожити до 150 років. "У 70 років ти в цьому столітті ще взагалі дитина", – пожартував китайський лідер. Обидва політики посміялися з цього. Чи означає ця розмова, що російський диктатор справді прагне залишатися "вічним президентом"?

Це мрія всіх диктаторів – жити довше, а в найкращому випадку – вічно. Усі вони над цим працювали, але, як показує історія, нікому це не допомогло – з різних причин, але просто не допомогло.

Ще раз кажу: це неможливо. Бог створив нас такими – ми всі помремо. Усі ми маємо це пам'ятати. Той, хто хоче жити вічно, просто не зможе цього досягти.

На початку повномасштабного вторгнення, побутувала думка: якщо Путін помре або загине, то війна розвалиться, і все в Росії піде прахом. Чи видається ситуація зараз іншою?

Якщо ви саме війну проти України берете, тут може бути що завгодно, я погоджуюся з цим. Але більше ні, ніж так, щодо змін.

А що стосується загальної позиції Російської Федерації, її політики – внутрішньої й зовнішньої – нічого не зміниться. Вони в цьому плані системні хлопці. Вони все в себе побудували. І система побудована правильно для їхнього світогляду. Тому зміна першої особи призведе до певного перерозподілу впливу і фінансів, але загальний курс не зміниться. Все стабільно.

Чутки про відставку очільника ГУР

Я хочу повернутися трохи до внутрішньої ситуації та внутрішньої політики. За час великої війни медіа неодноразово повідомляли про вашу можливу відставку. І я знаю, що ви це вже навіть кілька разів коментували…

Вже навіть не смішно, знаєте, за цей час, за стільки разів…

Але, попри ці чутки, ви все одно залишаєтеся на одній з найважливіших військових посад для нашої країни, особливо в час російсько-української війни. Як ви до цих чуток ставитеся зараз?

Я ж вам кажу, вже навіть не смішно. Просто я вже не звертаю на це уваги. Я на своєму місці, я роблю свою роботу. Буду робити стільки, скільки буде потрібно.

Про ще одну річ, про яку часто пишуть медіа і не тільки. Голова СБУ Василь Малюк наприкінці лютого 2025 року заявив, що на вас 2024 року на Великдень готувався замах. І це вже не перше таке повідомлення, яке з'являється від офіційних осіб чи від преси. Це ж насправді величезний тиск, так видається простій людині…

Василь Васильович Малюк – максимально професійний керівник Служби безпеки. І наша держава, щонайменше, на мій погляд, дуже багато в чому йому особисто завдячує, тільки в правильному сенсі цього слова. Він робить унікальну професійну роботу, він молодець.

Ліквідація – це не зовсім спроба тиску, це намагання розв'язати питання кардинально. Однак якщо ви кажете про спроби тиску на мене – я з цим живу дуже багато років, і це на мене не вплине. І не впливає. Так, у принципі, ніколи й не впливало. Це моя робота, я її свідомо обрав.

Повертаючись до початку нашого інтерв'ю: чому бійці ГУР роблять якісь речі, це ж дуже небезпечно і так далі. Всі свідомо зробили свій вибір. Я так само це зробив дуже давно і ніколи не жалкував про це.

Як Буданов передбачав повномасштабне вторгнення?

Представник ГУР МО України Вадим Скібіцький говорив про час, коли ви лише взялися за виконання обов'язків керівника, це було понад 5 років тому. Він сказав: "Мабуть, він відчував, що буде велика війна, тому що звернув особливу увагу на розвиток підрозділів спеціального призначення, так званих підрозділів активних дій". Що саме вказувало на те, що велика війна не за горами та що варто створювати, нарощувати саме бойову компоненту в ГУР?

Навіть більше скажу – коли я прийшов, я чітко розставив пріоритети, бо підняти все одразу неможливо. Я в цій парадигмі живу: можна взятися за щось і це нарощувати, підіймати, потім до якогось рівня дійшов – взявся за наступне питання і так далі. Тобто поступово.

Паралельно можна робити, якщо в тебе необмежений ресурс, а в мене його не було на той час та й зараз немає. Я зробив тоді пріоритет, це пам'ятають усі, хто мав до цього відношення, в тому числі Скібіцький – він теж має це пам'ятати, – на двох аспектах: агентурна робота і підрозділи спеціального призначення.

Тому що, на мій погляд, це одне з найголовнішого в часи війни. І це те, що може реально вплинути на перебіг подій. І я, зрештою, виявився правий. Агентурна розвідка дає випереджувальну інформацію – не зафіксовану по факту якусь розмову з кимось, а суто випереджувальну про плани. Ніщо з цим ніколи не зрівняється.

А підрозділи спеціального призначення можуть втілювати в життя ті чи інші ідеї, які можуть вплинути взагалі на перебіг подій. Коли наростили це, пішли далі – в радіоелектронну розвідку і так далі. Кібернапрям ми дуже сильно підняли зараз. Тобто я йду поступово, крок за кроком.

2020 рік – це час, коли говорили про можливе потенційне повномасштабне вторгнення, але говорили про це як про щось далеке…

Це хто як говорив. Тут на інформації все базується.

Я маю на увазі суспільство, медіа, можливо, іноземні оглядачі, якісь політики з-за кордону, які коментували ці теми.

А знаєте, в чому проблема? Дуже багато людей говорять про різні речі, абсолютно не маючи реального уявлення про предмет. Це не стосується лише нашої країни, це взагалі так працює у світі.

До прикладу, ви якщо подивитесь якісь азійські телеканали, то почуєте там взагалі іншу думку. Не російську, як багато хто думає, а просто що це "війна варварів між собою".

Люди не знають правди, у них немає інформації. Вони сприймають світ так, як сприймають. І їм вигідно показати ті чи інші факти з політично доцільного погляду для себе. Це абсолютно нормальна річ.

Ви брали участь у рейді у Крим у серпні 2016 року. В цей час війна Росії проти України вже тривала. Це був також час, коли Дональд Трамп став президентом уперше. Це рік, коли Путін виступав на Мюнхенській конференції, погрожував колективній Європі… Як розвідники наважуються на таку операцію в цей буремний період?

Так це і є наша робота. Я ж вам кажу: агентурна розвідка може дати реально випереджувальну інформацію навіть про те, про що тільки починають думати. Підрозділи спеціального призначення можуть зробити дії, які дуже часто можуть нівелювати або ці загрози, або просто розгорнути їх в інший бік. Це неможливо зробити конвенційними способами. Тільки так.

Про поле бою хочу з вами поговорити. Зараз ми маємо, на жаль, таку ситуацію, йде зима...

У нас зараз два поля бою. Те, яке всі бачать, – воєнне. І є внутрішнє поле бою, коли йдуть спроби підірвати нашу єдність.

Я не кажу, що все, що є всередині, робиться кимось ззовні. Ні, це не так. Багато чого є об'єктивного. Однак в принципі також є маніпулювання інформацією, правильне її використання в інтересах тих чи інших гравців... А тут стикаються інтереси багатьох світових гравців. Не тільки, як усі думають, тут Україна і Росія, чи ще якийсь там колективний Захід. Ні.

По-перше, колективний Захід має абсолютно різні думки, інколи навіть полярні. По-друге, ще є вплив певних азійських гравців. Тут дуже непроста ситуація. Тому в нас два домени, давайте так назвемо, – внутрішній і воєнний.

Якщо ми про внутрішній поговоримо, то як нам протистояти цим загрозам, які надходять ззовні?

Єдність – це єдиний висновок і варіант, як нам стояти. До речі, у воєнному і на внутрішньому плані. Єдність. Якщо порушується єдність, нічого не буде.

Згадайте початок 2022 року. Чому тоді не було проблем з мобілізацією? А не потрібно було. Люди самі йшли. Була єдність, було розуміння. Згадайте 2014 рік – те саме.

Я проаналізував, до історії повертаючись, історію України з часів Богдана Хмельницького дуже детально. Дуже неприємний висновок – у воєнному плані нас, можна прямо сказати, жодного разу не перемогли. Були звісно програні певні битви. Були й серйозні перемоги, про які в нас, до речі, чомусь не хочуть згадувати. Це не має зараз значення.

Однак ми завжди програвали через втрату єдності, через внутрішній розбрат. Завжди. Жодного разу – ще раз, це страшна річ – жодного разу зовнішній ворог нас прямо не зміг перемогти. І кожного разу ми самі себе руйнували.

Ми живемо, якщо ми говоримо про українське суспільство, у складний час, відверто кажучи. І ось ці корупційні скандали, і відімкнення електроенергії, і той факт, що війна триває…

Так, воно все впливає. І далі буде. Будуть зараз нові витки, я це чудово розумію та знаю. Найголовніше – що? За цим усім не втратити єдність держави. А для цього треба пам'ятати: ми правова демократична держава. Є злочин – і злочин має бути покараний. Не можна на це заплющувати очі.

Однак окрім покарання самого факту злочину, не можна забувати про єдність суспільства, особливо у воєнний час. Якщо довести ситуацію до соціального вибуху, то нікому не буде краще. Я вам більше скажу: нікому навіть війна буде нецікава. Бо просто Україна перестане існувати. Це теж страшна правда.

І тоді мрії росіян, які – ну, ми неодноразово показували, та й у принципі вони цього не приховують – розділити Україну на три частини, так вони будуть здійснені, якщо станеться втрата внутрішньої єдності.

Найближчі плани Росії на полі бою

Окупанти зараз намагаються просуватися на сході та півдні, тероризують північ. Які зараз пріоритети ворога на полі бою?

Знову нічого нового, мабуть, вам не скажу. Росіяни поставили собі за мету повну окупацію Донецької області, хочуть це зробити, щоб не розкривати, як то кажуть, державну таємницю, – навесні 2026 року. Це нереально.

Повна окупація Донецької області навіть розрахунково нереальна в такі терміни ніяк. Тобто завдання заздалегідь провальне ставиться. Однак вони будуть намагатися. Як воно буде – буде видно.

На Півдні, те, що ви кажете... Там їхнє намагання – підійти впритул до Запоріжжя. За мету вони собі це ставлять – почати артилерійський та дроновий терор, чим змусити й військове командування відходити з лівобережжя, а цивільне населення покидати місто.

Це та сама тактика, яка була застосована в Покровську. Там те саме робили. Однак в Запоріжжі це трохи інше. Як би не казали зараз у медіа – а ця думка максимально поширюється – що ворог там майже вже підійшов, це не так. І там якраз з обороною набагато краща ситуація, ніж, на жаль, на сході.

А як щодо Одещини та Миколаївщини, наприклад?

Ні, поки про це взагалі не мовиться.

А що до Сумщини? Які цілі в ворога там?

Росіяни намагання зробити контрольовану зону, як вони кажуть, – буферну або санітарну зону, вже по-різному її називають, від цього сенс же не змінюється. Це намагання. Поки що не вдається, як ви бачите.

Коли ми говоримо з вами про території, які ворог захоплює, ми можемо пригадати ще історію з квітня, коли спецпосланець Трампа Стів Віткофф повернувся з Москви та сказав буцімто, Росія хоче 5 регіонів…

Ще визнання. Визнання і повного звільнення з нашого боку.

І нібито в такий спосіб Росія припинить війну, буде готова до мирної угоди. Принаймні з таким приїхав Віткофф. Як ви оцінюєте цей план з погляду того, навіщо це ворогу?

Це стандартна тактика ведення переговорів. Максимальна запитна позиція для того, щоб з'явився маневр по нібито зменшенню твого запиту.

Хоча ти заздалегідь розумієш, що ти запитуєш речі нереалістичні. І немає навіть жодного шансу, щоб це відбулося. Це просто переговорна тактика.

А як США поставилися до цього плану?

Спитайте у них. Ми не бачимо реалізацію. Ну, ось й відповідь.

Про обміни та бійців "Азову" у полоні

Росія намагається спекулювати питанням про обмін бійців, у тому числі всередині українського суспільства, не повертаючи деяких бійців. Зокрема, це азовці.

Це неправильно і неправда. Повертаються всі бійці. Просто є певні категорії, які важче діставати. Ті ж азовці, наприклад, кого ви згадали. Однак всі забувають сказати, що там трохи більше ніж 800 людей з "Азову", які в полоні, – і понад 200 повернулись. Це четверта частина.

Тобто сказати, що їх не віддають буде неправильно. Те, що їх віддають спеціально з такими штучно створеними перепонами й зовсім малими партіями, особливо останнім часом – це є.

Це ж створюється штучно для напруження всередині суспільства. Та сама ситуація, до речі, і по десантниках, і по морських піхотинцях, по певних механізованих бригадах. Вони (росіяни, – 24 Канал) просто знають, що є згуртована верства суспільства, категорії, скажімо так, певних військових формувань, які максимально соціально активні. Значить, треба на них натиснути.

Медведчука й деяких персоналій, зокрема священників московського патріархату, обміняли...

Так, було таке.

Чи є в нас зараз ще хтось такий, кого Росія хотіла б собі забрати?

Є перелік осіб, які вони нам надали й кого вони хочуть повернути. Це здебільшого, так ми їх умовно називаємо, шпигуни. Серед них є кілька людей високого статусу. Тобто є з чим працювати.

І координаційний штаб працює?

Координаційний штаб працює.

Без кого неможливо зупинити бойові дії?

В інтерв'ю для Bloomberg у липні ви заявили, що позиція президента США Трампа є послідовною і судити про нього за характеристиками в ЗМІ не варто. "Як глава спецслужби, я знаю більше", – підкреслили ви. А ким Дональд Трамп зараз є для України? Як от його ми розглядаємо?

Перше: залишаюся на своїй позиції – його дії максимально системні й послідовні. А ким він є для нас – я просто дозволю собі трохи перефразувати не те що ваше питання, а взагалі парадигму цього.

Без його втручання я не думаю, що є шанс на зупинення бойових дій. Станом на зараз.

В іншому інтерв'ю ви говорили про те, що для того, щоб закінчилася російсько-українська війна й відбулась мирна угода, має збігтися докупи ціла купа факторів. І в Росії, і в Україні, і в європейських країнах, і в США.

І на зовнішньому контурі.

Ми зараз близькі до цього збігу чи, навпаки, віддалилися за цей час?

Ми будемо наближатися до цього взимку.

А детальніше?

Це буде неправильно. Наше "вікно" знову відкриється в середині лютого. Всі події будуть відбуватись на початку та середині лютого.

Яким буде світ після російсько-української війни?

Якою ви бачите в майбутньому міжнародну архітектуру безпеки для того, аби російсько-українська війна не повторилася?

Вона точно буде видозмінена. Багато країн зробили для себе висновок, що насамперед треба опиратися на власні сили й вибудовувати сильні двосторонні відносини з тими, в кому вони будуть впевнені. Тобто з тими, хто точно прийде їм на допомогу.

Те, що відбувалося, особливо на початку 2022 року, – дискусії всередині НАТО показали, що певні країни категорично не готові до прийняття радикальних рішень.

Ми про це не згадуємо, а вони дуже добре це запам'ятали та зробили з цього висновки. Тому я думаю, що паралельно з існуванням тих великих блоків, які існують, будуть з'являтися нові регіональні утворення воєнно-політичного спрямування.

Україну будуть брати чи Україна набиратиме?

Я б хотів, щоб Україна набирала. Як воно буде – побачимо.

Українці дуже часто шукають месію...

Я ж вам казав: ті, хто шукали, вибачте, "вундерваффе" – ніхто не знайшов і нікому не допомогло.

Цей месія має бути внутрішній, бо в нас ведуться дискусії: який має бути президент, прем'єр, головком тощо. І так само за кордоном: спершу був Байден, потім прийшов Трамп. Водночас ми зрозуміли, що завершити війну не так уже й просто. Звідси логічний висновок, що нам треба опиратися на себе. Як це робити в умовах такої турбулентності й невизначеності?

Єдність. Якщо буде єдність, ми все подолаємо. Це може просто проходити дуже болісно, важко, а може – в щасливій і радісній атмосфері, але ми подолаємо. Якщо не буде єдності – дай сюди трильйони доларів, усе озброєння світу – воно не допоможе. Якщо нема фактора єдності, все буде втрачено. І всі ті людські жертви, які були, вони будуть марними.

Дуже сподіваюся, що світло в кінці тунелю з'явиться для людей, які зараз його шукають. І ми згадаємо про єдність, як у 2022 році, коли Росія планувала за три дні захопити Україну.

А воюємо вже скоро четвертий рік буде.