Військова операція США у Венесуелі: чому це буде гірше Гази

В п'ятничному ефірі Юрій Романенко та експерт з міжнародних відносин Віталій Кулик обговорили венесуельську кризу та загрози військового втручання з боку США. Незважаючи на уявну віддаленість теми, ситуація навколо Венесуели має пряме відношення до глобальної геополітики та українського контексту.

Багатство, що стало прокляттям

Венесуела — країна парадоксів. Маючи найбільші у світі доведені запаси нафти в 303,2 мільярда барелів (перше місце у світі), займаючи восьме місце за запасами газу, маючи величезні поклади золота (близько 7000 тонн), міді, срібла, бокситів та рідкоземельних металів, країна перебуває у стані перманентної кризи.

«Венесуела — це рай», — каже експерт з міжнародних відносин Віталій Кулик. — «Це рай. Але населенню ніколи не вдавалося там рай побудувати».

Видобуток нафти впав з 3-4 мільйонів барелів на добу на піку до 337 тисяч у 2020 році. Зараз — близько 892 тисяч барелів. Середня зарплата становить $90 при споживчому кошику в $500. Уряд змушений вводити продуктові картки.

«Економіка вмерла», — резюмує Кулик. — «Дуже схожа ситуація з Сирією. Є тільки наркотики, виробництво наркотиків і війна. У Венесуелі сфера послуг і все, що пов'язано з картелями. Все інше не працює».

Унікальна система влади: держава-картель

Головна особливість Венесуели — це не класична авторитарна диктатура. «Венесуела — це такий конгломерат різних груп впливу», — пояснює Кулик. — «Значна маса влади перебуває не в державних інституціях, а в неформальних інституціях. Це картелі. Це наркокартелі, це організовані злочинні угруповання або групи економічних інтересів неформального типу».

Реальна влада знаходиться в руках тіньових кланів. «Може бути губернатор, може бути головний поліцейський, може бути партійний функціонер, але влада буде перебувати в якогось Дона Карлеоне на місці», — продовжує експерт. — «Він буде вирішувати, хто буде керівником партійного осередку, хто буде поліцейським, які посади займе його клан у Збройних силах».

Ці неформальні структури демонструють ситуативну лояльність: «Ось тут ми воюємо з владою через перерозподіл наркотрафіку, а ось тут ми співробітничаємо з владою і притискаємо опозицію. Тут ми підтримали опозицію на якийсь момент, там забезпечили її мобілізацію на вулиці, а тут наші парамілітарис розганяють демонстрантів на другий день».

Діосдадо Кабельо: людина, що править з тіні

Ключовою фігурою венесуельської системи є не Мадуро, а Діосдадо Кабельо — колишній голова Національної асамблеї та Конституційного суду, який перебуває в розшуку ФБР.

«За голову якого в січні 25-го року було призначено вже 50 мільйонів доларів», — повідомляє Кулик. — «Журналісти називають лідером наркокартелю Лос Солс. Це найбільший, один з найбільших картелів Венесуели. Його називають там друга особа або перша особа тіньової влади, що влада цього картелю більша, чим Мадуро».

На Кабельо замикаються всі владні вертикалі: «На ньому сходяться основні потоки військових, силовиків, наркокартелів, фінансових потоків, незаконного експорту. Він визначає владну вертикаль. На нього замикаються всі відносини. Всі кадрові рішення через нього проходять».

Кабельо звинувачують у підготовці замаху на нинішнього держсекретаря США Марко Рубіо. «Він проходить по справі підготовки вбивства Рубіо», — каже Кулик. Мотив очевидний: «Рубіо на той час конгресмен і сенатор був одним із ініціаторів тиску на картелі і здійснення операцій проти, зокрема проти венесуельських наркокартелів. Він був обличчям цієї операції».

Військові на зарплаті в картелів

Чому армія не переходить на бік опозиції? Відповідь проста: офіцери отримують гроші від картелів.

«Ти отримаєш свою пайку з усього сірого бізнесу», — пояснює систему Кулик. — «Ти отримаєш до зарплати своєї офіційно, як військовослужбовець, як офіцер, ти отримаєш конверт. І не в місцевій валюті, в боліварах, ти отримуєш у доларах. І це хороша сума, це виживання».

Чавес створив Боліваріанський військовий університет, який готує ідеологічно відданих офіцерів. Ключова фігура — генерал Фелікс Гусман, ректор університету та головний ідеолог чавістського соціалізму. «Ця людина є системоутворюючим чинником для чавійського соціалізму і побудови вертикалі управління через армію і її сполучення з кланами».

Результат: «Коли офіцер венесуельської армії чи силовик Венесуели думає, чи приєднатися йому до опозиції і не захищати цей режим, то він обирає захищати цей режим, тому що він його кормить. Опозиція ніколи не могла пропонувати частині офіцерського складу більше грошей. Американці не змогли корумпувати, тобто не змогли пропонувати більше, чим пропонували картелі».

Кубинська окупація

Ще один шокуючий факт: значна частина командного складу венесуельських силових структур — кубинці.

«Навіть офіцери венесуельської армії і поліція жартували про своїх генералів, називали їх бригадний генерал кубінських окупаційних військ», — розповідає Кулик зі слів знайомої українки, що жила у Венесуелі. — «І це чиста правда, тому що значна частина офіцерського складу силових структур — це кубінці, які командировані Кубою до складу військового командування венесуельських військ».

Мова йде не про десятки чи сотні: «Це десятки тисяч інфільтрованих у військову і силову структуру Венесуели. Вони переїхали 10-15 років тому, вони вже там осіли, але вони пов'язані з кубінською владою».

Кубинці працюють як зовнішній контроль, дозволяючи Чавесу, а потім Мадуро, уникати залежності від місцевих кланів: «Вони працюють як зовнішній контроль, що дозволяє балансувати між певними групами інтересів».

Провал американської стратегії зміни режиму

У 2019 році США спробували змінити режим, визнавши спікера парламенту Хуана Гуайдо «тимчасовим президентом». Йому передали заморожені венесуельські активи, деякі посольства перебігли на його бік. Західна преса писала про неминуче народне повстання.

Що сталося? «Насправді нічого такого не відбувалося», — констатує Кулик. — «Опозиція не показала єдності. Вони розкололися відразу. Вони посварилися за гроші на заморожених рахунках. Була просто гігантська корупція, пов'язана з освоєнням фінансування. Всі вливання грошей в опозицію на місці у Венесуелі, вони проїдалися, зникали, до безпосередньо до мобілізації не доходило».

Гранти на демократизацію розкрали: «Всі гранти на демократизацію під час Хуана Гуайдо, вони фактично були розкрадені. Через це його тихенько і злили». Гроші витрачалися на «конференції по гендерній політиці, про зелений перехід».

Заяви про визнання Гуайдо просто зникли з сайтів урядів: «На сайті зникла заява, просто забули про чувака. От був і не став. Феномен».

Чому військова операція неможлива

Трамп погрожує військовим втручанням, проводить навчання в Пуерто-Ріко, стягує військові групи. Але експерти скептичні.

«П'ять доріг веде від узбережжя до Каракаса», — пояснює Кулик географію проблеми. — «Подавили ПВО, знищили авіацію. Другий етап має бути наземний. П'ять доріг легко перекрити. Ввести бойові дії в місті 4 мільйони чоловік — це більше, чим у Газі. Нічого хорошого американці з цього не отримають».

Єдиний варіант — палацовий переворот. Але для цього потрібно домовлятися з картелями: «Треба з цими кланами, з цими картелями домовлятися або підірвати їхній вплив і роль. На даний момент опозиції не вдається в жодному форматі нічого зробити для підриву позиції цих кланів».

Більше того, опозиція сама стала клієнтом картелів: «Навіть частина оточення Мачадо вже звинувачується в тому, що вони мають відношення до того чи іншого картеля, який має подвійну лояльність. Тут ми з Мадуро, а тут ми з опозицією».

Роль зовнішніх гравців: Китай, Росія, Іран

Китай — основний кредитор режиму Мадуро, що контролює нафтові, газові та золотодобувні проєкти. Але Пекін не зацікавлений у війні: «Китай розуміє специфіку. Він стримував апетити по закупці російської зброї, присутності Ірану».

Росія намагається влізти в конфлікт. У 2018 році відправила групу Вагнера: «Насправді там було близько 20 вагнерівців, а не 300-400. Росіяни туди відправили всього один літак зі зброєю і 30 бойовиків один раз».

Зараз Москва знову обіцяє: «Орешник поставимо, ядерну зброю розмістимо, війська направимо». Але реальні можливості обмежені: «Далеко. По-друге, навіщо самим туди лізти, якщо є Куба, яка може надати військову підтримку?»

Іран створив у Венесуелі центр підготовки розвідувальних груп: «Багато спецоперацій проти Сполучених Штатів іранці базують у Венесуелі. Не на Кубі. У Венесуелі». З'явилися іранські безпілотники: «З'явилися Гірань, з'явилися шахеди певних типів».

Мадуро vs Чавес: водій автобуса проти військового вождя

Віталій Кулик яскраво описує різницю між Чавесом і Мадуро, яких він бачив особисто:

«Чавес був уособлення воїна-інка, як вождь, військовий вождь. Як зображали таких у легендах про індіанського вождя-воїна. Він був рельєфний, він був справжній, від нього віяло харизмою. А Ево Моралес — це був такий касик, такий жрець при ньому. Мадуро — це водій автобуса. І цим все сказано. Жодної харизми, який би він камуфляж не вдягав, якби він там не віддавав накази і не співав пісні революційні, жодної боліваріанської революції від нього не віяло».

Перспективи: перпетум мобіле кризи

Експерти сходяться в думці: Венесуела приречена на безкінечний політичний карнавал.

«З 18-го року постійна політична турбулентність», — перераховує Кулик. — «Кожен квартал масова мобілізація, протести. Кожен квартал — страйки. Кожен квартал вихід людей на вулицю, перестрілки. Кожен квартал якесь гучне вбивство або викрадення. Кожен квартал якась подія, яка просто колбасить бідну Венесуелу».

Результат: «Насправді Венесуелу навіть перезапустити достатньо важко, поки існує оця дисфункціональна деінституціалізована влада, яка в сірій зоні знаходиться. Ти можеш навіть Мадуро замінити, можеш на опозицію, але поки влада знаходиться у картелів і цих груп впливу, ти нічого з країною не зробиш».

Венесуела стала ареною протистояння США, Китаю та Росії, але жодна зі сторін не може контролювати ситуацію: «Ніхто, не влада, не опозиція, не зовнішній фактор не здатний забезпечити контроль цієї території. Можна скинути одного взятого Мадуро, але повністю встановити контроль над країною не може ніхто».