Аналіз iFixit показав несподівану технологію виробництва титанових корпусів Apple

Після того як Apple офіційно розкрила особливості 3D-друку корпусів для Apple Watch Series 11 і Ultra 3, експерти iFixit опублікували розгорнутий технічний аналіз виробничих методів компанії. Під час вивчення конструкції нового iPhone Air фахівці дійшли висновку, що застосовані технології мають несподіване походження, пов’язане з медичною сферою.

Під час розбирання інженери iFixit звернули увагу на незвичну деталь у 3D-надрукованому порту USB-C. На його поверхні вони побачили кільцеподібний візерунок, схожий на ланки ланцюга. При збільшенні до 50 мікрометрів ця структура здалася фахівцям надто нестандартною для електроніки масового виробництва. Раніше припускали, що Apple використовує технологію струминного нанесення сполучної речовини, за якої порошок скріплюється рідким клеючим складом, але результати iFixit повністю спростували ці припущення.

Подальший аналіз показав, що компанія, ймовірно, застосувала методику, описану в медичному дослідженні шестирічної давності. У тій науковій роботі йшлося про формування мікроструктур розміром 10-50 мікрометрів на титані за допомогою імпульсної лазерної абляції – технології, створеної спершу для надання антибактеріальних властивостей протезам. Звісно, порт USB-C в iPhone Air не має таких властивостей, однак сам процес його створення майже повністю повторює описану методику. Це співпадає і з інформацією Apple: компанія повідомила про використання спеціальних установок із шістьма лазерами, які пошарово, приблизно у 900 шарів, формують титанові корпуси. Хоча Apple не згадує термін “імпульсна лазерна абляція”, опис процесу повністю відповідає висновкам iFixit.

Лазерний метод має чимало переваг перед традиційними технологіями – він дає змогу уникнути перегріву металу, запобігає його деформації та зміні кольору, а також значно знижує витрати енергії та матеріалу. Окремо в iFixit прокоментували заяви Apple про використання “титану аерокосмічного класу”, назвавши це радше маркетинговим формулюванням, ніж реальною класифікацією сплаву. Водночас експерти наголосили, що застосування складних технологій та 3D-друку жодним чином не впливає на ремонтопридатність пристрою – цей процес залишається виробничою особливістю і не змінює підходи до обслуговування чи заміни компонентів.