Найбільший удар за останні десятиліття: як санкції США підривають вплив Путіна на Балканах — Bloomberg

Коли минулого місяця США оголосили про нові санкції проти нафтової промисловості РФ, Болгарія зіткнулася з нагальною проблемою. Одна з компаній, проти якої були спрямовані обмеження, Lukoil PJSC, володіла найбільшим нафтопереробним заводом країни — наслідок тісних зв'язків з Москвою, пише Bloomberg.

Уряд вирішив “захопити” завод “Нефтохім” поблизу Чорного моря й інші активи “Лукойлу”. Акціонерів було позбавлено всіх прав і призначено менеджера для ведення переговорів про можливий продаж. Парламентському комітету знадобилося лише 26 секунд, щоб скасувати 26 років власності та схвалити цей крок напередодні наближення терміну, встановленого США для вирішення проблеми.

Несподіваний розвиток подій завдав найбільшого удару по економічному впливу Росії на Балканах за останні десятиліття. Дії президента США Дональда Трампа проти російських нафтових компаній підірвали основи влади Кремля в регіоні, де Схід і Захід століттями змагалися за вплив.

У Сербії уряд розглядає можливість викупу нафтогазової компанії Naftna Industrija Srbije AD, перебравши контроль від російського власника Gazprom PJSC. Президент Сербії Александар Вучич, який перебуває у скрутному становищі, хоче уникнути націоналізації компанії, але йому потрібно переконати Вашингтон у своїх намірах “позбутися” “Газпрому”, щоб уникнути санкцій, які можуть зашкодити його країні.

У Болгарії політики й аналітики вже роками висловлюють занепокоєння щодо непропорційно великої частки Росії в економіці, зокрема в енергетиці. “Лукойл” скаржиться на політичний тиск з метою змусити компанію продати свій нафтопереробний завод і 220 автозаправних станцій, розташованих по всій країні. Але досі нічого не відбулося.

“Основа впливу Росії базується на домінуванні в енергетичній сфері завдяки нафті та газу, що є залишками радянських часів, які не руйнувалися роками. Зараз багато з цього зникло. Це останні подихи, тому вони викликають стільки занепокоєння”, — каже головний економіст Центру дослідження демократії в Софії Руслан Стефанов.

Чиновники в Софії та Белграді усвідомили, що залишатися в орбіті Росії стало неможливо після повномасштабного вторгнення РФ в Україну в лютому 2022 року.

Болгарія є членом Європейського Союзу, який готується до запровадження євро, а Сербія одного дня хоче приєднатися до ЄС. Але, пов'язані історією та залежністю від російських енергоносіїв, уряди обох країн зволікали.

Після століть тісних зв'язків економічна потужність РФ у цих двох країнах зросла в 1999 році. “Лукойл” придбав “Нефтохім”, який зараз є найбільшою компанією Болгарії. Тим часом Сербія опинилася в ізоляції після того, як НАТО бомбардував країну, щоб змусити її армію покинути Косово, поклавши кінець останній великій кривавій війні на Балканах. Росія стала ключовим союзником, підтримавши відмову Сербії визнати незалежність Косово.

За словами Стефанова, всі ці зміни відбулися під тиском США, оскільки ЄС не має важелів впливу. Без санкцій цього б не сталося, додав аналітик.

За словами старшого аналітика з питань Європи в дослідницькій компанії Verisk Maplecroft Маріо Бікарського, після завершення процесу витіснення російських нафтових гігантів з Болгарії та Сербії вплив російського диктатора Владіміра Путіна буде нейтралізовано. 

“Це відбувається в той час, коли можливості для лобіювання й інших форм взаємодії з політичною та бізнес-елітою скоротилися”, — зазначає Бікарський.

Болгарія має глибокі зв'язки з Росією. Країна здобула незалежність від Османської імперії в 1878 році в результаті російсько-турецької війни, про що нагадує національне свято, яке відзначається щороку 3 березня. Місцеві жителі досі кладуть квіти до пам'ятників, зокрема до статуї імператора Алєксандра II в Софії.

Болгарія також була близьким союзником Радянського Союзу й навіть отримала “прізвисько” “16-та республіка”, оскільки колишній диктатор Тодор Живков підтримував приєднання до СРСР. Але останнім часом відносини Болгарії та РФ базуються більше на вигідних ділових інтересах, ніж на історії.

Уряд Болгарії почав рухатися вперед із законопроєктом, що дозволяє конфіскацію “Нефтохіма”, через кілька годин після того, як 7 листопада Міністерство фінансів США відхилило компанію Gunvor як потенційного покупця міжнародних активів “Лукойлу”, назвавши трейдера “маріонеткою Кремля”.

Через десять днів призначений урядом керівник підприємства Румен Спецов офіційно вступив на посаду. Таке призначення допомогло Болгарії переконати США, що жодні кошти з місцевого бізнесу “Лукойлу” не повертаються до Росії.

Це також дозволило “Нефтохіму” отримати відстрочку до квітня. Якщо власник нафтопереробного заводу не зміниться, уряд буде просити ще шість місяців відстрочки, заявив прем'єр-міністр Болгарії Росен Желязков. В іншому випадку гроші від продажу будуть перераховані на рахунок, до якого “Лукойл” не матиме доступу, поки на компанію поширюються санкції.

Потенційні покупці з США, Європи та Перської затоки вже висловили зацікавленість. У середу, 19 листопада, “Лукойл” заявив, що вживає “всіх необхідних заходів” для продажу нафтопереробного заводу “Нефтохім”, мережі автозаправних станцій та інших активів у Болгарії.

“Питання не в тому, чи відбудеться зрештою відхід від російської власності — це обов'язково станеться. Справжнє питання в тому, чи буде Болгарія формувати цей процес, або ж усе буде формуватися силами, які повністю виходять за межі її контролю”, — сказав колишній посол США в Болгарії Іліан Васілев.

У Сербії ситуація менш чітка. Нафтова компанія NIS, мажоритарним власником якої є “Газпром нефть” і частина акцій якої належить сербському уряду, минулого місяця втратила постачання нафти після того, як закінчився термін дії санкційної відстрочки від США. Вучич попросив “Газпром” знайти покупця, щоб уникнути націоналізації компанії. “Газпром” звернувся до США з проханням продовжити ліцензію для NIS, поки він намагається передати контроль третій стороні.

Але NIS має запаси нафти лише на тиждень, після чого уряд буде змушений залучитм власні резерви або купувати нафту в інших постачальників за вищими цінами. Це збільшує ймовірність того, що Вучич піде на “захоплення” нафтопереробного заводу. Він заявив, що рішення має бути знайдено до 23 листопада.

“Якщо вони не домовляться про ціну покупки, я пропоную запропонувати кращу ціну”, — сказав Вучич 16 листопада. 

“Скільки б це не коштувало, ми знайдемо гроші”, — додав він, зазначивши, що уряд хоче “уникнути конфіскації, націоналізації”.

Це також поставить під загрозу вплив Росії в країні. Балансування між Сходом і Заходом визначало таких лідерів, як Вучич, а також велику залежність від Кремля в постачанні газу.

Росія може спробувати відновити свій економічний вплив на Балканах, але, на думку аналітика Бікарського, це буде складно.

“Навіть після закінчення війни РФ проти України й можливого скасування санкцій, Росії буде складно відновити свій вплив на енергетичних ринках регіону, враховуючи більшу кількість надійних постачальників і країн-партнерів. Москва буде змушена шукати альтернативні шляхи для збереження геоекономічного впливу в регіоні”, — сказав він. 

Чому президент США після місяців зволікань нарешті вдарив по Кремлю санкціями та чи стане це реальним викликом для Путіна? Про мотиви, ризики й ілюзії Трампа розповідав Олег Шамшур у статті “Трамп карає Путіна, але не заради України”.