Поліг під Бахмутом, вистоявши бій до кінця. Згадаймо Віталія Нікіфорова

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Віталія Нікіфорова.

Віталій був опорою для матері та сестри, кохав дружину та обожнював маленьку донечку. З дитинства він зачаровано дивився на світ і захоплено вбирав його красу, цінуючи та вирізняючи важливе у дрібницях. Завжди поспішав на допомогу іншим, надзвичайно любив риболовлю і виїзди на річку. Дякував Богу за донечку та мріяв про сина, якого вчитиме робити перші кроки й розповідатиме, як правильно тримати вудку. Однак мрія воїна з Чернівців обірвалася разом із його життям. 15 липня 2023 року Віталій загинув під Бахмутом. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Чернівецьку обласну раду.  

Народився Віталій Володимирович Нікіфоров 14 травня 1988 року у Чернівцях. Хлопчик зростав добрим, чуйним та турботливим. Поважав матір та сестру. Свої перші кроки Віталій зробив, коли йому виповнився один рік і відтоді впевнено йшов життям.

«У три з половиною роки Віталій пішов у садочок, і першого ж дня вступив у рішучу розмову з вихователькою Ларисою В’ячеславівною. Він сказав, що у мами є молоко, а у вас чому нема? Підіть і купіть! Вона одразу його полюбила і завжди, коли бачила мене чи його сестру, передавала вітання Віталіку. Першу вчительку у школі він теж вразив цілеспрямованістю», – пригадує мати воїна Марія Іванівна Нікіфорова.

Віталій навчався у Чернівецькій школі №28. Ще тоді у романтичному дитячому серці народилася мрія стати пілотом або військовим. Після закінчення навчання він вступив до Залізничного технікуму, а у 2009 році підписав контракт зі Збройними силами України. Проходив службу на Чернігівщині, а потім у 300-му полку у Чернівцях. У 2012 році повернувся до цивільної професії.

«У Віталія були золоті руки, – каже мати. – Він міг виконувати будь-яку роботу по дому – складав меблі, розбирався в електриці, робив ремонт. Піклувався про мене та сестру, возив на море. Наша остання подорож була до Греції. Віталій здійснив нашу мрію. Він завжди поспішав на допомогу іншим».

Разом із коханою Іриною вони створили сім’ю. У 2021 році у пари народилася донечка – Євгенія. Радості родини не було меж, однак щастя тривало недовго.

Коли Росія розпочала проти України повномасштабну війну, Віталій повернувся у військо, щоб стати на захист країни та найдорожчих людей.

«Він так вирішив тому, що був патріотом своєї країни. Віталій пішов захищати сім’ю, адже не хотів, щоб війна прийшла сюди разом із тими жахіттями, які відбувалися в окупованих містах», – розповідає дружина воїна Ірина.

Віталій Нікіфоров долучився до лав 107 окремої бригади Сил територіальної оборони України. Проходив службу у військовій частині А7185. Виконував завдання на Харківщині, потім на Донеччині. Життя військовослужбовця обірвалося 15 липня 2023 року у селі Богданівка під Бахмутом. Разом із побратимами вони вистояли бій до кінця, побувавши у пеклі.

У захисника залишилася мати, сестра, дружина та маленька донечка.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.