Приватна ППО для енергетики та водоканалу: чому працівники підприємств самі мають збивати "Шахеди"

Кабінет Міністрів України ухвалив рішення, що дозволяє підприємствам критичної інфраструктури створювати власні групи протиповітряної оборони, що діятимуть у складі єдиної системи ППО Збройних Сил України.

За повідомленням Міноборони, метою цього рішення є суттєве посилення захисту стратегічних об'єктів та критичної інфраструктури від повітряних атак противника. Документ передбачає збільшення кількості сенсорів, засобів ураження та оперативних груп безпосередньо в зонах можливих атак ворога.

"Держава вперше на законодавчому рівні відкриває підприємствам можливість брати безпосередню участь у захисті власних об'єктів та прилеглих територій у координації з військовим командуванням", — підкреслив Денис Шмигаль.

Приватна ППО: що вирішив Кабмін і як це працюватиме

Головні новації:

• Єдине командування. Усі групи діятимуть лише за наказами Повітряних Сил. Ніякої "самодіяльності".
• Цифровий зв'язок. Командири під'єднуються до захищеної системи ППО й бачать повітряну ситуацію в реальному часі.
• Доступ до зброї. За погодженням із Міноборони підприємства зможуть отримувати або купувати ПЗРК, системи РЕБ та інші дозволені засоби.
• Жорсткий відбір. У групи беруть тільки працівників після медкомісії, перевірки СБУ та спецпідготовки Повітряних Сил.

У Міноборони кажуть: бюджетні гроші не знадобляться — витрати ляжуть на самі компанії. Зате реакція на "Шахеди" має прискоритися: приватні групи будуть ближчі до об'єктів, які потрібно захищати.

Хто зможе створити власну ППО?

Передусім — енергетики, зв'язківці, транспортні компанії, водоканали та інші об'єкти критичної інфраструктури. Також долучатися можуть фірми з ліцензією на охоронну діяльність, виробники боєприпасів та ті, хто має дозвіл працювати з вибуховими матеріалами.

Для того щоб приєднатися до ППО, треба:

1. Подати офіційне звернення до Міноборони з описом ресурсів та персоналу.
2. Пройти безпекові перевірки, включно з висновком СБУ.
3. Отримати дозвіл і підключення до системи управління ПСУ.

Після цього група переходить у режим постійної бойової готовності й працює виключно під керівництвом військових.

ППО з працівників критичної інфраструктури: як це працюватиме насправді

Народна депутатка Мар'яна Безугла вважає, що держава і сили оборони не в змозі прикрити кожен будинок, склад чи завод у країні, тому потрібно дати можливість компаніям та установам самостійно встановлювати ППО та наймати фахівців, наприклад тих, хто вміє працювати з дронами-перехоплювачами, за власні кошти.

"Для цього має бути ліцензія певного типу, можливо, схожа на ліцензію приватних військових компаній, але зі значно вужчим функціоналом. Звісно, під контролем військового командування щодо визначення меж і характеру діяльності в зоні відповідальності.

Це реальний механізм інтенсифікувати захист неба повсюдно і сприяти розвитку технологій ППО", — підкреслила Безугла.

А ось військовий аналітик Олег Жданов розкритикував ухвалену Кабміном постанову про створення підприємствами власних груп протиповітряної оборони. На його переконання, документ не лише не вирішить проблему захисту критичної інфраструктури, а й може створити низку правових, фінансових та безпекових ризиків.

На його думку, ключова колізія полягає в чинному законодавстві.

"Насамперед треба змінити все законодавство. Цивільні юридичні особи в Україні не мають права ні купувати, ні тим паче застосовувати вогнепальну зброю, а тим більше — засоби ППО. Постанова фактично зобов'язує підприємства за власні кошти придбати озброєння, яке вони юридично не можуть ні придбати, ні використовувати. Це правова колізія", — каже Фокусу експерт.

Навіть за умови вирішення правових питань експерт вважає підхід хибним. Обслуговування будь-яких засобів протиповітряної оборони на стратегічних об'єктах мають здійснювати виключно військовослужбовці ЗСУ або Нацгвардії, які пройшли відповідну підготовку та несуть персональну відповідальність за результат. Передача ПЗРК чи інших систем цивільним працівникам неминуче призведе до запитань про відповідальність у разі помилкового пуску або ураження цивільних об'єктів.

Фінансовий аспект, за словами Жданова також викликає сумніви.

"Більшість українських підприємств критичної інфраструктури працюють у режимі виживання й не мають вільних коштів навіть на закупівлю переносних зенітних комплексів, не кажучи про стаціонарні чи мобільні системи ближньої дії. Масштаби об'єктів різняться від кількох гектарів до десятків квадратних кілометрів, тож для реального прикриття потрібен цілий спектр озброєння — від ПЗРК до гарматно-ракетних комплексів типу "Тунгуска" чи сучасних аналогів "Панциря-С1", яких в Україні обмаль і які потребують професійного обслуговування", — додає експерт.

Аналітик наводить приклад Російської Федерації, де подібну відповідальність поклали на керівників підприємств. Результатом стали кадри, на яких працівники заводів намагаються збивати українські дрони чергами зі стрілецької зброї, переважно перероблених мисливських карабінів. Такі спроби не мають жодної ефективності на кінцевій ділянці польоту БПЛА й лише ілюструють безпорадність підходу.

На переконання Жданова, єдиним реальним рішенням залишається централізоване посилення системи ППО силами держави та за підтримки міжнародних партнерів, а не перекладання функцій оборони на підприємства, які й без того працюють в екстремальних умовах. В іншому разі замість зміцнення повітряного щита країна отримає імітацію діяльності та додаткові ризики.

Нагадаємо, що Росія вперше вдарила по Україніновим іранським дроном Shahed-107 — компактнішим і дешевшим за Shahed-136. За даними Фокусу, апарат створений спеціально для прориву української ППО.

Фокус також писав, що Україна та Франціяпідписали декларацію про стратегічне оборонне партнерство. Зеленський і Макрон домовились про перехід від разової допомоги до довгострокової співпраці: потенційні поставки десятків винищувачів Rafale, додаткових комплексів ППО SAMP/T та спільне виробництво ударних і розвідувальних дронів.