Тиса – не єдина небезпека: відео з місця, де ухилянти найчастіше намагаються втекти за кордон

Прикордонники використовують сучасну техніку, зокрема біспектральні камери, щоб протидіяти контрабандистам, що добре знають місцевість. Про те, як працюють прикордонники на ділянці Мукачівського прикордонного загону, розповідає 24 Канал у межах програми "Кордон.UA".

Які технології здатні зупинити порушників на кордоні?

Основний інструмент спостереження – 30‑метрові щогли з біспектральними камерами, які працюють цілодобово та "бачать" на кілька кілометрів.

"Найбільше проблем створюють особи, які займаються переправленням людей. Здебільшого це місцеві жителі, які добре знають ділянку та можуть приховати порушника навіть у себе вдома", – зазначив Олег Легкий, начальник відділення інспекторів прикордонної служби.

Біспектральні камери з 50-кратним збільшенням бачать крізь темряву та туман. Але головна робота лишається за людьми.

Прогрес є – як у технічному оснащенні, так і в підготовці персоналу. Зараз більшість працівників проходять навчання, виїжджають за кордон, зокрема до Великої Британії, беруть участь у спільних тренуваннях. Це дуже добре, адже дає змогу колективу під час бойових завдань чітко знати, хто як діє,
– сказав Легкий.

Чому перепливти Тису практично неможливо?

Після фронту та реабілітації прикордонники повертаються до охорони кордону, а на річках, як-от Тиса, вони одночасно виконують роль рятувальників, бо вода залишається небезпечною для порушників.

Українсько-угорська ділянка Тиси – це приблизно 60 метрів завширшки, глибина річки коливається від пів метра до 10 метрів, а течія надзвичайно стрімка. Навіть на моторному катері рух проти течії дається дуже важко, тож переплисти її, практично неможливо.

Скільки саме українців тут втонули, достеменно невідомо. Але всі, хто служить на річці, в один голос стверджують: долати Тису ніколи б не наважилися.

Річка бурхлива і холодна, сухі дерева в ній заважають, течія несе їх, береги нестійкі, а річище постійно змінюється. Навіть ми, знаючи місцевість, після повені можемо натрапити там, де була глибина, на мілину, або навпаки. Ті, хто намагається її перетнути, зазвичай цього не враховують. Особливо небезпечно це взимку,
– зазначив Василь Онуфрей, начальник відділення малого прикордонного катера.

Чому гірські та лісові ділянки кордону також небезпечні?

Україно-угорський кордон складається не лише з річки Тиса, а й зі "зеленого кордону" – сухопутної ділянки з контрольно-слідовою смугою, рокадною дорогою, парканом із колючого дроту та білими стовпчиками, що позначають кордон між Україною та Угорщиною.

"Зелений кордон" небезпечний через диких тварин – кабанів, вовків і ведмедів, чисельність яких зросла через заборону полювання.

Навіть людина, яка знає зоопсихологію тварин і ходить з автоматом, розуміє, що зустріч із кабаном може погано закінчитися. Кабани швидкі, агресивні, особливо самки з дитинчатами, і навіть кілька пострілів не завжди їх зупиняють. Крім того, тут траплялися вовки та здичавілі собаки, тож зустріч із дикими тваринами дуже реальна,
– зазначив Петро Ромик, прикордонник-кінолог.

Гірські ділянки кордону з холодними річками, стрімкими схилами та дикими тваринами дуже небезпечні, і спроба нелегально їх перетнути може закінчитися трагедією. Попри це, охочих ризикувати не меншає, тому прикордонники нагадують: небезпека тут на кожному кроці.

Що ще відомо про роботу прикордонників?

• У навчальному центрі ДПСУ новобранці проходять базовий військовийвишкіл, зокрема опановують сучасні методи пересування для уникнення мін та розтяжок. Курс включає різноманітні тренування: бійці навчаються копати окопи, діяти під мінометним обстрілом та протидіяти дронам.
• Морські прикордонники регулярно проходятьтренування в умовах, максимально наближених до бойових, готуючись до найскладніших завдань.
• Прикордонні кінологи навчають собак виявляти наркотики та нейтралізовувати нападників. Робота з чотирилапими нагадує театральну виставу: кожна собака має свій характер і потребує особливої уваги та навичок для навчання.