У чому секрет Бермудського трикутника з позиції науки

Загадкові події породили історії про потойбічне втручання, викрадення інопланетянами та про якийсь простір за межами звичної фізичної реальності. Також говорять про привидів. Та чи справді це так? Що каже наука про Бермудський трикутник? Про це розповідає 24 Канал з посиланням на Discover і BBC Science Focus.

Що таке Бермудський трикутник і де він розташований?

Бермудський трикутник простягається між Маямі, Сан-Хуаном, Пуерто-Ріко та Бермудськими островами. Загалом він охоплює сотні тисяч квадратних кілометрів у північній частині Атлантичного океану. У цьому регіоні спостерігається інтенсивний рух суден, що прибувають і відпливають зі Східного узбережжя та з Мексиканської затоки.

Бермудський трикутник на карті

Отримав він свою назву завдяки у 1964 році після публікації в журналі Argosy. У статті "Смертоносний Бермудський трикутник" Вінсент Гаддіс розповів про кілька зникнень і акцентував на таємничості цього регіону, однак не надав жодних пояснень, чому це трапилося.

Про що мовилося у статті Вінсента Гаддіса:

про зникнення у 1918 році судна постачання ВМС США USS Cyclops,
про втрату ланки бомбардувальників під час тренувального польоту у 1945 році,
про один із пошуково-рятувальних літаків, відправлених за бомбардувальниками.

Протягом багатьох років багато хто пропонував науково обґрунтовані пояснення зникнень кораблів і літаків у Бермудському трикутнику. Океан – небезпечне місце, і навіть сьогодні нерідко трапляються неприємності. У штормових водах Північної Атлантики безпека ніколи не гарантована.

Як наука пояснює секрет Бермудського трикутника?

Погодні умови та інтенсивний рух

Небезпека Бермудського трикутника обумовлена його інтенсивним морським і повітряним рухом, непередбачуваною погодою та схильністю людей перебільшувати таємничість і незрозумілість подій. Історичні випадки зникнень зазвичай пояснюються природними явищами, а не будь-якими іншими надприродними причинами.

Район Бермудського трикутника є місцем інтенсивного судноплавства. І, звісно, тут аварій буде більше, ніж у менш завантаженому регіоні. Також на Бермудський трикутник часто обвалюються урагани, і неважко зрозуміти, чому кораблі іноді там тонуть.

Але попри великий обсяг повітряного та морського трафіку, а також часті урагани, у Бермудському трикутнику не зафіксовано статистично незвичайної кількості аварій і катастроф.

Магнітні аномалії та навігаційні проблеми

Інше поширене пояснення Бермудського трикутника ґрунтується на магнетизмі. Північний магнітний полюс Землі не збігається з її географічним Північним полюсом, тому компаси зазвичай не вказують на північ. Тільки вздовж так званих агонічних ліній, які збігаються з магнітною та географічною північчю, компаси показують точно.

Одна з таких агонічних ліній проходить від Верхнього озера через Мексиканську затоку в районі Бермудського трикутника. Відповідно до однієї з теорій, мореплавці, які звикли враховувати розбіжності у показаннях компаса, можуть робити помилки, перебуваючи дуже близько до агонічної лінії, і це збиває їх зі шляху. У поєднанні з частою мілководністю Карибського моря, усіяного островами, навігаційні помилки можуть призвести до посадки суден на приховані мілини.

Інша теорія передбачає, що Бермудський трикутник може бути місцем розташування великомасштабної магнітної аномалії – області, де лінії магнітного поля Землі викривлені та закручені. Це також може призвести до помилок навігації. Однак, як зазначали інші, немає жодних доказів, що у Бермудському трикутнику відбуваються якісь незвичайні магнітні аномалії, і це можна побачити на магнітній карті регіону.

Підводні поклади метану

Останнім часом деякі вчені припустили, що затоплення кораблів у Бермудському трикутнику може бути викликане викидом величезних бульбашок із підводних покладів метану. Відомо, що морське дно в цьому регіоні містить великі газові скупчення, які можуть раптово вивільнятися, перетворюючи океан на пінистий суп, що поглинає кораблі. Схожий процес, ймовірно, створив величезні кратери на морському дні біля берегів Норвегії.

Але хоча сам механізм цілком логічний, немає свідчень нещодавнього викиду метану в районі Бермудського трикутника. За словами геолога Геологічної служби США Білла Діллона, востаннє подібне відбувалося в цьому регіоні близько 15 тисяч років тому.

Хвилі-вбивці

Ще одним поясненням Бермудського трикутника можуть бути хвилі-вбивці. Ці величезні хвилі можуть утворюватися несподівано та підійматись удвічі чи навіть утричі вище за навколишні хвилі.

Нещодавнє дослідження показало, що шторми, які сходяться в одній точці, можуть генерувати такі хвилі-вбивці заввишки до 30 метрів. Лабораторне моделювання підтвердило, що такі хвилі здатні потопити кораблі. Однак немає жодних доказів того, що вони справді відбуваються у Бермудському трикутнику.

Яка ж правда про легенду Бермудського трикутника?

Справжнє пояснення Бермудського трикутника, зрештою, може бути захованим не в океані, а нашій свідомості. Наш розум часто схильний сприймати дивні чи незвичайні події та не завжди точно враховує статистичні розбіжності. Ми з більшою ймовірністю запам'ятаємо події, які здаються винятковими – наприклад, корабель, що зник без пояснення причин. Натомість щось більш звичайне так не запам'ятаємо – наприклад, корабель, що затонув під час урагану.

І як тільки щось привертає нашу увагу, воно може стати основою подальшої концентрації. Це свого роду ефект Баадера-Майнхоф, або ілюзія частоти. По суті, якщо ми з чимось зіткнулися, ми схильні помічати це частіше довкола себе. Ми вважаємо, що воно стає поширенішим і частішим, хоча насправді так відбувається лише для нас, бо ми це почали помічати частіше.

Що б не лежало в основі легенди про Бермудський трикутник, чи то психологічні, чи будь-які інші причини – варто пам'ятати: немає жодних доказів, що цей регіон небезпечніший за будь-який інший. Так що сміливо можете вирушати у відпустку на Бермуди. Але не забудьте одягнути рятувальний жилет, коли опинитеся на воді. Це просто про здоровий глузд.

Бермудський трикутник – місце, де не працюють компаси: де ще таке відбувається?

Поблизу Північного та Південного магнітних полюсів;
неподалік міста Черчілль, Манітоба, Канада;
біля узбережжя Південної Америки, над південною частиною Атлантичного океану;
південна частина Індійського океану, неподалік Антарктиди;

Про решту таких місць і чому там виникають магнітні аномалії – читайте у матеріалі.