"Уберизація" поля бою: як дешеві безпілотники змінили ведення війни

Російсько-українська війна стала найбільшою лабораторією безпілотних технологій в історії.

Аналітичний центр Hudson Institute опублікував масштабне дослідження, що показує, як дрони змінили тактику ведення бойових дій, але не змогли стати стратегічним проривом. Головний висновок експертів: Захід не готовий до війни нового типу.

Від тактичної революції до промислової гонки

За три роки повномасштабного конфлікту Україна та Росія перетворили безпілотники з допоміжного засобу на основний інструмент ведення бойових дій. За даними дослідження, щоденно на фронті використовується близько 10 000 дронів різних типів — від мікро-БПЛА вагою менше 25 кілограмів до барражуючих боєприпасів далекої дії.

Україна запустила програму "Армія дронів" через краудфандингову платформу United24, яка розподілила безпілотники до рівня рот і навчила тисячі операторів. Якщо у 2024 році українським військам доставлялося 20 000 дронів на місяць, то зараз ця цифра досягла 200 000. Потенціал виробництва перевищує 4 мільйони безпілотників на рік.

"Ми спостерігаємо "уберизацію" війни — використання недорогої, доступної на вимогу та повсюдної зброї", — зазначає автор дослідження Ціпора Фрід. Вартість переважної більшості використовуваних дронів становить від $350 до $5800 за одиницю, що робить їх доступними для масового застосування.

Три фази еволюції дронової війни

Експерти виділяють три ключові фази розвитку безпілотних систем в українському конфлікті.

Перша фаза (2022 рік) характеризувалася масовим розгортанням. Україна швидко поширила дрони на тактичному рівні, використовуючи їх для розвідки та коригування артилерійського вогню. Росія, спочатку більш консервативна, покладалася на централізоване використання важких військових БПЛА типу Forpost та Orion, що виявилося менш ефективним.

Друга фаза (2022-2023) ознаменувалася підйомом ударів і контрударів. Обидві сторони зміцнили протиповітряну та електромагнітну оборону, що призвело до масового виснаження безпілотних флотів. Україна втрачала близько 10 000 дронів на місяць. На цьому етапі барражуючі боєприпаси, такі як російські Lancet та іранські Shahed, стали домінувати на полі бою.

Третя фаза (з 2023 року) характеризується масовим впровадженням FPV-дронів, якими оператори керують у віртуальних окулярах. Ці системи виробляються десятками тисяч щомісяця та інтегровані в штурмові бригади. У деяких українських підрозділах до 60% засобів, використовуваних у штурмах, становлять безпілотники.

Парадокс ефективності: тактика без стратегії

Незважаючи на революційний вплив на тактичному рівні, дрони не стали стратегічним переломом у війні. Дослідження показує, що безпілотники відповідають за до 75% бойових втрат з обох сторін, зробили поле бою прозорим на глибину 10-20 кілометрів і фактично паралізували масштабне маневрування бронетехніки. Танки та БМП перестали активно рухатися, залишаючись замаскованими або закопаними.

Однак стратегічно жодна зі сторін не отримала вирішальної переваги виключно завдяки дронам. "Безпілотники — це тактична революція, але не стратегічний прорив", — підкреслюють автори. На відміну від ядерної зброї, яка переосмислила саму логіку конфлікту, або блискавичної війни, що змінила ведення кампаній, дрони залишаються в межах існуючих стратегічних імперативів: війни як і раніше вирішуються територією, промисловою потужністю та політичною волею.

Гонка з власним застаріванням

Ключова особливість дронової війни — безпрецедентно короткий цикл "інновація-контрзахід". Будь-яка оперативна перевага може бути підірвана за кілька тижнів. Успіх визначається не стільки кількістю, скільки здатністю постійно оновлювати програмне забезпечення, протоколи зв'язку та алгоритми керування польотом.

"Кожні чотири-шість тижнів потрібні оновлення критичних систем, щоб випередити тактики електромагнітної боротьби, що розвиваються", — зазначається в дослідженні. Від 70 до 90% барражуючих боєприпасів типу Shahed перехоплюються та знищуються в польоті. Їхня сила — не в індивідуальній ефективності, а в здатності пригнічувати оборону масовим застосуванням.

Більшість дронів залишаються вразливими до постановки перешкод. Заяви про повністю автономні системи, такі як російський Lancet-3 або український Saker Scout, перебільшені. Технології розпізнавання об'єктів та термінального наведення поки обмежені за складністю та надійністю.

Людський фактор: вузьке місце нової війни

Масове застосування дронів створює безпрецедентне навантаження на людські ресурси. Навчання одного оператора займає 3-4 тижні, але при масштабах у тисячі систем це стає серйозним обмеженням.

Оператори стикаються з високим психологічним навантаженням. Постійне спостереження, прийняття рішень у реальному часі та дистанційна летальність розмивають межі між комбатантом і спостерігачем, викликаючи втому та стрес. При цьому багато операторів приходять з цивільного сектору — геймери, любителі, інженери — що створює проблеми з утриманням кадрів та професіоналізацією.

Промислова асиметрія: інновації проти маси

Українська інноваційна екосистема об'єднує молодих солдатів, технічних фахівців та понад 300 стартапів, що працюють за принципом економії коштів і швидкого реагування. Дрони проектуються за дні або тижні, а не місяці, без надлишкових вимог і планів техобслуговування. Вони розглядаються як боєприпаси: одноразові та витратні.

Однак Росія перейшла до промислового виробництва. Хоча українські системи часто більш досконалі, країна ризикує бути придушеною чистою виробничою потужністю противника. Іран і Росія спільно виробляють дрони Shahed на заводі в Єлабузі, Татарстан.

Когнітивна війна: психологія перевершує вогневу міць

Дрони чинять непропорційний вплив на когнітивному рівні. Їхня повсюдність створює відчуття постійної загрози: ні фронт, ні тил не є безпечними. Атаки з використанням тактики "павутини" — роїв маленьких безпілотників, що оточують позиції — іммобілізують війська не лише фізично, а й психологічно.

Недавній удар дрона по території Польщі, хоча й обмежений за масштабом, мав величезний психологічний і політичний ефект, продемонструвавши проникність кордонів НАТО. Фізичний збиток був мінімальним, але когнітивний вплив — значним.

Уроки для Заходу: запізніла адаптація

Дослідження містить жорстку критику західних військових. У Франції, наприклад, процеси озброєння залишаються повільними та централізованими. Країна зіткнулася із затримкою майже в 15 років у розробці бойових дронів через оперативну культуру, що пріоритизує людський контроль і пілотовану авіацію.

"Війна в Україні виявила давно визнані слабкості, які армії ігнорували", — констатують експерти. Традиційні цикли планування не встигають за темпом інновацій з поля бою. Західні військові все ще відстають у формулюванні доктрин масового застосування дронів.

У квітні 2025 року начальник Генерального штабу Франції генерал П'єр Шілль закликав кавалерію "переосмислити себе", визнавши, що поява дронової війни релятивізувала силу бронетанкових військ. Зростає розрив між дорогою складністю бойових машин і недорогими засобами для їх знищення.

Франція тепер інвестує €5 млрд у розвиток дронів і протидію їм, створюючи школи пілотів і залучаючи не лише оборонні компанії, а й цивільні галузі, включаючи автомобільну промисловість.

Від платформ до мереж: доктринальна революція

Дрони не діють ізольовано — вони працюють у зв'язці з іншими системами озброєнь. Україна та Росія об'єднали безпілотники з артилерією через віртуальні бойові мережі типу Кропива та Стрілець, що різко прискорило цикли наведення.

"Перевага в повітрі більше не лише про винищувачі. Це про досягнення переваги в дронах — перевершенні противника в кількості, стійкості та електромагнітному домінуванні", — підкреслюється в доповіді.

Експерти закликають до переходу від жорстких лінійних "ланцюгів вбивства" до гнучких децентралізованих "павутин вбивств", здатних інтегрувати дрони з наземним вогнем, електромагнітною боротьбою, кіберопераціями та космічними активами.

Три стовпи промислової революції

Дослідження пропонує західним країнам трансформацію на трьох рівнях:

Творчість і експериментування: швидке прототипування, польове тестування, інтеграція цивільних технологій та створення інноваційних екосистем, що з'єднують стартапи з фронтовими операторами.

Масове промислове виробництво: перехід від кустарних підходів до великомасштабної виробничої потужності із забезпеченням ланцюгів постачання критичних компонентів.

Гнучкість і адаптивність: побудова промислових процесів, здатних швидко реагувати на нові загрози, із скороченням циклів закупівель і балансом між стандартизацією та здатністю інтегрувати нові технології.

"Справжні революції лежать не в платформі, а в доктринах і стратегіях, що її інтегрують", — підсумовують автори. Незалежно від того, чи стануть безпілотники майбутнім війни або залишаться тимчасовим явищем, виклик для західних військових очевидний: трансформувати тактичний прорив у довгостроковий стратегічний ефект, не повторюючи помилок міжвоєнного періоду, коли поява танків не була вчасно осмислена.

Розвиток спрямованої енергетичної зброї, таких як ізраїльський Iron Beam, і вдосконалення електромагнітної боротьби можуть у майбутньому зробити повітряні дрони застарілими. Але на сьогодні безпілотна війна — це реальність, до якої Захід повинен адаптуватися негайно.