Чи зникнуть колись ядерні відходи – що відбувається з радіоактивними відходами після АЕС

Попри поширений міф, ядерні відходи не залишаються однаково небезпечними вічно. Їхня радіоактивність поступово зменшується. Більша частина відходів за кілька десятиліть стає достатньо безпечною для обробки й зберігається у приповерхневих сховищах. Згодом вони повертаються до рівня радіоактивності, який характерний для природних руд — хоча залежно від концентрації це все одно може становити певний ризик. Про це розповідає 24 Канал із посиланням на BGR.

Як довго живуть ядерні відходи і де їх зберігають?

Лише невелика частина відходів залишається небезпечною протягом тисяч років і вимагає розміщення у глибоких геологічних сховищах. Попри те, що звучить це тривожно, важливо пам’ятати: інші галузі також створюють небезпечні матеріали, і деякі з них — на кшталт кадмію чи ртуті — залишаються токсичними буквально назавжди.

Як було сказано на Bloomberg Podcasts, інтерес до ядерної енергетики зростає, особливо на тлі планів США запускати реактори нового покоління. Тому способи зберігання ядерних відходів знову опинилися у фокусі — від короткострокового до глибокого підземного зберігання.

Де саме зберігають відходи?

Тип сховища залежить від того, як довго матеріал залишатиметься радіоактивним. Низько- та середньоактивні відходи зазвичай розміщують у приповерхневих сховищах — на поверхні або в неглибоких підземних камерах. Там використовують спеціальні бетонні чи інженерні конструкції, які після заповнення герметизують і накривають шарами ґрунту та захисних мембран. Такі об’єкти працюють у Великій Британії, Франції, Іспанії, Японії, США, Швеції та Фінляндії.

Найдокучливіші відходи потребують геологічних сховищ на глибині до кількох миль. Безпеку забезпечує багатобар’єрна система: контейнер із міцних матеріалів, прошарки бентонітової глини та природні породи довкола шляху до поверхні. У кількох країнах тривають активні проєкти такого типу, а деякі сховища розраховані на ізоляцію радіоактивних матеріалів до 100 000 років.

Поки глибокі сховища будуються, частина відходів тимчасово зберігається. Відпрацьоване паливо спершу десятиліттями охолоджується у водяних басейнах, а потім переміщується у сухі контейнери зі сталі та бетону, які можуть залишатися на поверхні або частково заглиблюватися в землю.

Які ідеї пропонували, але не застосували?

У різні роки з’являлися й радикальні пропозиції. Однією з них було вивезення ядерних відходів у космос. NASA досліджувало цей варіант у 1970–1980-х роках і навіть розглядало можливість відправлення контейнерів у напрямку Сонця. Але висока вартість запусків і ризик аварії зробили ідею неприйнятною.

Інший задум — поховання відходів у глибоких океанічних жолобах у зонах субдукції. Від цієї схеми відмовилися через складність доступу до таких місць і міжнародні заборони на морське захоронення. Обговорювали навіть зберігання у льодових масивах, але Антарктичний договір 1959 року забороняє будь-яку діяльність, що суперечить мирному й науковому статусу континенту.

Ядерна енергетика існуватиме й надалі — від цивільних АЕС до військових кораблів із ядерною установкою. І хоча відходи не зникають повністю, сучасні технології дозволяють довго й безпечно їх ізолювати.

Чому у Єврокомісії стурбовані "ядерною безпекою" в Україні?

Нещодавні масштабні удари Росії по цивільній інфраструктурі України, особливо по критично важливих енергетичних об’єктах, створюють серйозну загрозу для ядерної безпеки. Так вважають у ЄС.

У Єврокомісії переконані, що атаки Росії на українську енергосистему, зокрема на підстанції, які забезпечують електрикою атомні електростанції, мають безпосередній вплив на ядерну безпеку країни. Вона також підкреслила, що Європейський Союз не припиняє роботу над посиленням санкцій проти Росії, а також над розширенням підтримки України – як у військовій, так і в енергетичній сферах.