«Медіа як інституція: стійкість, виклики, майбутнє». Як українські медіа проходять випробування війною та кризами

Обговорення розпочалося з питання модераторки, чи відбулися в Україні медіа як інституція, що саме про це свідчить, а що саме — ні.

Севгіль Мусаєва сказала, що, на її думку, медіа як інституція відбулися, хоча й мають подолати низку викликів. На підтвердження вона розповіла про роботу видання в ситуації розслідування НАБУ та САП і операції «Мідас».

«Про те, що відбувається зараз, медіа сигналізували кілька місяців тому. Нагадаю, ми публікували розслідування про Олексія Чернишова. До того писали про те, що він може стати фігурантом справи НАБУ. Так само в липні під час тих подій ми описували в деталях, що відбувається і що готується з боку антикорупційних органів. Для мене все це, що сталося цього тижня, було питанням часу. Мені здається, що якби не були сформовані медіа як інституції, то те, що ми бачимо цього тижня, не відбулося б, тому що, на мій погляд, мета липневих подій була не просто позбавлення незалежності, а знищення НАБУ і САП. Журналістика свою функцію виконала», — сказала Севгіль Мусаєва.

Анна Бабінець і Севгіль Мусаєва

За її словами, є спроби контролювати інформаційний простір, впливати або формувати наративи. Ця, за її словами, тенденція стосується висвітлення подій у телеграм-каналах.

«Під час липневих подій не було інформації про протести в телеграм-каналах. Так само і про перші дні реалізації операції “Мідас” дружно мовчали популярні телеграм-канали, на які підписано 3, 2 чи 1 млн українців.

Сьогодні на “Українській правді” вийшов матеріал про те, яким чином телеграм-канали намагаються дискредитувати НАБУ і САП, у якій кількості там розмножується “джинса”. І для мене велике питання, що ми з цим усім будемо робити, тому що все одно величезна кількість людей споживає інформацію в телеграмі. У ночі обстрілів ми там отримували інформацію, оскільки є банальне бажання просто вижити — і тільки телеграм-канали зараз, на жаль, володіють і публікують інформацію стосовно ракетних обстрілів, куди летить балістика тощо. Чому так сталося? Це також питання, тому що цю функцію мала б узяти на себе держава. На жаль, їй легше це робити через сітку анонімних телеграм-каналів, які, зокрема, дискредитують людей або займаються формуванням оцих наративів щодо дискредитації роботи антикорупційних органів», — сказала Севгіль Мусаєва.

Оксана Романюк говорила, що медіа як інституцію визначають незалежність, підзвітність перед суспільством, дотримання професійних, етичних стандартів, а також певні інституційні структурні елементи, такі, зокрема, як прозорість.

«Не всі медіа відповідають цим критеріям. Учора ми оприлюднили дослідження джинси. 20% джинси, яка зараз є в традиційних медіа, — це або чорнуха проти політиків, і компаній, або немаркована реклама онлайн-казино, гемблінгу тощо. Чи можна назвати ці медіа інституціями? В моєму розумінні — ні. Це просто якась структура, яка керується бізнес-логікою, не виконує суспільного договору, тому що інституція передбачає все ж таки суспільний договір», — сказала Оксана Романюк.

Севгіль Мусаєва і Оксана Романюк

Вона сказала, що медіа мають змінювати підходи до роботи зі своїми соцмережами та робити їх «частиною нашої інституційності».

«Мене тривожить те, що наші медіа не сприймають свої телеграм-канали як частину своєї інституції. І не дотримуються того суспільного договору, якого вони дотримуються на своїх традиційних майданчиках. Наприклад, на центральному сайті це може бути ідеальне медіа, яке ставить джерела, маркує рекламу. А телеграм-канал цього медіа може бути вже зовсім іншим. Я розумію, що там можуть бути не професійні журналісти, але ж це частина інституції. Це має бути так само прозоро, відповідально. І не потрібно слідувати тренду, який панує на ринку та який задають певні канали-мільйонники. Телеграм-канал “Української правди” потужний, Суспільне має доволі потужне представництво в телеграмі. Це частина інституційності медіа», — сказала Оксана Романюк.

До того ж, за її словами, проблемою є те, що в Україні наразі відсутнє законодавство, яке б давало підстави для суспільного договору.

Далі до розмови доєднався колишній головний редактор незалежного медіа «Море людей» Ігор Філіппов, а нині — комунікаційник мілітарного простору «Гальт». Про медіа як інституції він розповів на прикладі регіональних видань Одеси.

«Робити інституцію як локальне незалежне медіа в Одесі — це доволі амбітний, веселий виклик. Не кожен на це наважується, а якщо наважується, то часто розчаровується. Тому що незалежних медіа в Одесі два — це моє колишнє місце роботи “Море людей” і медіа “Інтент”. Переважно в Одесі люди читають телеграм-канали або медіа, які підконтрольні політикам. Тому медіа в Одесі тільки набувають своєї незалежності, тільки здобувають свою інституційність. Центральні медіа, порівняно з локальними, набагато сильніші інституції. І ми скоріше на них рівняємось і намагаємося бути як вони. Щодо телеграм-каналів, то, наприклад, наше медіа свідомо відмовилося від цієї стежки. І ми зосередилися на соцмережах, а потім, завдяки підтримці партнерів, відкрили сайт. Він став такою вітриною серйозного фахового медіа, а соцмережі — все ж таки щось більш неформальне і веселе. Тобто в нас є різна подача на сайті, де все дуже серйозно, і в соцмережах. Але це був наш свідомий вибір», — розповів Ігор Філіппов.

Фото 6 Оксана Романюк, Ігор Філіппов, Наталія Лигачова

Голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова погодилася з колегами в тому, що медіа як інституція відбулися, пояснивши, що «про це говорить уся незалежна історія України».

У 2000-х велика кількість подій відбулася, на жаль, зі вбивства Георгія Гонгадзе, протестів, пов’язаних із його загибеллю. Помаранчевій революції передувала Журналістська революція, і ми до того добилися внесення в наше законодавство статті про заборону цензури. Потім уже була Помаранчева революція, і я впевнена, що вона не була б такою, якби не було 5-го каналу, “Української правди” і навіть “Телекритики”, яка зіграла свою роль в об’єднанні журналістів.

Так само під час Революції гідності стрими “Радіо Свобода”, “Громадського” мали величезний вплив. Потім велике значення мали розслідувачі під час каденції Порошенка. Хоча я не порівнювала б ситуацію зі Свинарчуками із ситуацією з Міндічем, — у них є певні відмінності, перш за все в тому, що відбувалося, окрім корупції, в цих процесах. Але і тоді це журналістське розслідування мало величезний вплив на перебіг виборчої кампанії, — сказала Наталія Лигачова.

Фото 8 Наталія Лігачова

Порівнюючи висвітленням в традиційних медіа та замовчування у телеграм-каналах операції «Мідас», вона сказала, що «виграли незалежні медіа, “Українська правда” — і це визнають уже й вороги».

«Донорам треба розуміти, що медіа як інституції дуже важливі в громадянському суспільстві. Їм треба допомагати, бо, ніде правди діти, з одного боку, є нестача грошей, особливо після відходу американської допомоги, а з іншого боку, є медіагрупи, які готові не лише працювати в телемарафоні, де ручне керівництво тим же Міндічем було, а ще йти на те, щоб у законодавстві було послаблення вимог до реклами казино, азартних ігор. Це теж виклик, бо незалежні медіа не будуть собі дозволяти такого заради репутації. А медійні групи, які мають фінансування і від олігархів, які все одно залишаються й тісно співпрацюють із владою, будуть собі це дозволяти. Крім того, вони мають сили, можливості й гроші проштовхувати відповідні законодавчі ініціативи через парламент», — сказала Наталія Лигачова.

Читайте також: Феномен медійки Сил оборони. Як військові підрозділи вибудовують комунікацію під час війни

Модераторка обговорення Анна Бабінець сказала, підсумовуючи відповіді спікерів на перше запитання, що нині медіа «пройшли чергове випробовування і вийшли з нього сильнішими, але разом із тим маємо стати ще більш відповідальними». І саме питання відповідальності стало другою темою обговорення.

Фото 3 Анна Бабінець

Оксана Романюк сказала, що це «величезна ноша і дуже висока планка, якої в умовах фінансової кризи дуже складно дотриматися, тому що на ринку виникає багато нових комерційних ідей, які недостатньо відповідають, як мені здається, прозорим традиційним історіям».

Вона додала, що є ризик для медіа, які заходять у ютуб, опуститися до хайпу, що стало популярним у цій мережі. «Ми бачили оці “скандали”, “шок”, “сенсація” або ж “астрологія” чи ще щось. Здається, що вони начебто забили ефір, — і медіа, яке хоче бути інституцією, має також фарбуватися в оцей хайповий колір, щоб бути успішним на цьому полі. Але мені здається, що ютуб усе ж не на 100% забитий і там є місце для розвитку цікавої, відповідальної інформації. Так само і тікток», — додала Оксана Романюк.

Вона також повідомила, що методологію для «Білого списку онлайн-медіа» цьогоріч вони зробили більш жорсткою, так що медіа, щоб до нього потрапити, потрібно буде ще дещо допрацювати.

«Ми надіслали листи, й тому зараз трошки затримується вихід нового “Білого списку”, тому що ми чекаємо більшої прозорості, більшої відповідальності від медіа, якщо вони хочуть бути на всеукраїнському рівні, щоб їх популяризували. Це зовнішня відповідальність. Що стосується внутрішньої відповідальності, то мене дуже турбує, наприклад, виснаження наших редакцій, тому що війна нікуди не дівається, постійно якісь фінансові виклики, постійно всі чекають від редакції, що ти напишеш про корупцію. І ніхто не питає: а як вам це вдається, як ви тримаєтеся і чим вам можна допомогти? До речі, закликаю всіх донатити на свої медіа і таким чином хоч трошки їм допомагати. Тому що медіа формують суспільство, а телеграм-канали, мені здається, формують племена», - розповіла Оксана Романюк.

Севгіль Мусаєва сказала, що на фоні складної ситуації на фронті та корупційних розслідувань у вищому політичному керівництві держави почувається складно емоційно, коли доводиться про це розповідати й просити про допомогу Україні.

«Я почуваюся дивно, коли на подію приходять іноземці, коли я говорю з дипломатами чи з керівництвом різних держав — і вони питають про якісь корупційні події. Ти розповідаєш, що так, ми викриваємо та маємо лікувати ці хвороби, але водночас, будь ласка, не припиняйте допомогу, тому що нам потрібно вистояти. І це доволі складно робити. Останній скандал (операція «Мідас» — «ДМ) теж впливає на їхні настрої. Дуже багато запитань про це. Відповідальність дуже висока: не нашкодити, але при цьому про це розповісти, тому що суспільство має знати  правду», — говорила Севгіль Мусаєва.

Наталя Лигачова додала, що для неї зараз «відповідальність — це перш за все питання самоцензури». І це пов’язано з об’єктивними обставинами, такими як припинення американського фінансування, й тим, що в країні триває війна.

«Я можу сказати відверто, що були серед державних органів і працівників люди, які дуже раділи припиненню американського фінансування українських незалежних медіа. Бо вони знають, що в інших донорів інші підходи до надання грантів, що ті більше працюють із державою, а не громадянським суспільством. І просто в обличчя казали, що тепер ви маєте бути або з нами, тобто з державою, або без грошей, що все буде йти через нас. А що значить бути тільки з державою? Якби “Українська правда” була з державою, то зробила б розслідування про НАБУ? Звісно, ні. Ще одним викликом щодо самоцензури є розуміння, що триває війна. І ти весь час теж думаєш про баланс, щоб пройти між крапельками й розповісти все, не нашкодивши державі. Ти весь час думаєш, як це буде сприйнято, які будуть наслідки», — сказала Наталія Лигачова.

Ігор Філіппов додав, що через це зростає відповідальність перед читачами.

«Робота медіа на основі грантів — це велика відповідальність. І так само питання зараз відповідальності постало після того, як в Одесі зняли мера, якого медіа критикували Чи це означає остаточну перемогу? Ні, тому що відповідальність зростає — і тепер ще більше під розслідування потрапляє і нова влада в місті. До якихось корупційних схем, які були притаманні тодішній владі міста, вже всі звикли й знали, як із ними працювати та їх досліджувати. Зараз це може бути зовсім інакше і відповідальність наша в цьому також», — сказав Ігор Філіпов.

Севгіль Мусаєва в продовження розмови про відповідальність перед аудиторією розповіла, що останнім часом чує багато позитивного відгуку від читачів.

«У мене є один випадок, який не пов’язаний із роботою антикорупційних органів. Потрібно адресно працювати не з кожним читачем, а з запитами, тому що у суспільства є величезний запит на справедливість. Не так давно людина нам написала: “У мене пару років тому загинув син, йому було вісім років. Він був у футбольній школі, викладач не додивився і хлопець загинув. Уже стільки часу розслідують цю справу — а жодних висновків немає. Моя довіра до медіа повернеться, якщо щось зміниться у цьому”. Ми написали про це текст. Він отримав величезний відгук аудиторії. Почався розгляд. Були запобіжні заходи щодо вихователя, щодо керівниці цього клубу. Зараз знову захист каже про затягування справи, але цей батько до мене повертався і казав, що вдячний, тому що це йому повертає довіру до журналістики й у людей. Вірте в силу медіа і в те, що вони здатні щось змінювати», — розповіла Севгіль Мусаєва.

Фото 5 Під час обговорення «Медіа як інституція: стійкість, виклики, майбутнє»

Наталія Лигачова сказала, що для неї одним із викликів відповідальності перед аудиторією є «здатність і сміливість, навіть мужність іти проти загальних трендів, бо є різниця між тим, що ми кажемо публічно і що ми кажемо на кухнях».

«Зараз важливу тему мобілізації переводять у те, що якась частина суспільства звинувачує ТЦК, військових, бусифікацію, а військове й політичне керівництво звинувачує медіа. Але треба визнавати, що є й об’єктивні моменти, настрої в суспільстві, які ми не хочемо бачити, але вони дуже небезпечні. Коли ми вдаємо, що цього немає, що все це російська пропаганда, неправильні дії військових, неправильні медіа — це штучна правда, і вона не працює на те, щоб розв’язувати ці проблеми.

У попередній дискусії представник “Хартії” казав про те, що вони зараз займаються вихованням підлітків у школах. Я не впевнена, що я б, наприклад, хотіла, щоб мій онук жив у мілітаризованій країні. З іншого боку, я розумію, що якщо жити в Україні, то, напевно, це просто буде об’єктивною реальністю. І от заглиблюватися в такі, я б навіть сказала, екзистенційні речі, — це, можливо, і є та найважча відповідальність медіа перед аудиторією й розуміння, що тебе можуть не сприймати. Не боятися розповідати про те, що не все тільки чорне і біле, навіть під час війни — це є для мене також одним із викликів відповідальності перед аудиторією», — сказала Наталя Лигачова

Фото надані організаторами Медіаднів Премії імені Георгія Гонгадзе