Науковці досі досліджують колосальну магнітну буру, що вразила Землю у 2024 році: нове відкриття

Що тепер з'ясували про магнітну бурю століття?

Геомагнітний супершторм, що накрив Землю у травні 2024 року, не просто подарував жителям багатьох країн яскраві полярні сяйва, але й став серйозним випробуванням для магнітосфери нашої планети. В епіцентрі уваги дослідників опинилася плазмосфера – тороїдальна область, наповнена холодною плазмою, що простягається на тисячі кілометрів над поверхнею і слугує своєрідним буфером між атмосферою та радіаційними поясами, пише 24 Канал з посиланням на SciTechDaily.

Нові дані, отримані завдяки японському науковому супутнику Arase, показали, що під час пікової активності шторму ця оболонка зазнала нищівного впливу. Сонячний вітер та викиди корональної маси настільки сильно стиснули магнітосферу, що плазмосфера фактично була "розчавлена". Замість звичної форми, вона стиснулася до критично малих розмірів, а величезні маси заряджених частинок були вирвані з неї та викинуті у відкритий космос, утворюючи так звані плазмові шлейфи.

Найбільшим відкриттям для наукової спільноти стала динаміка процесу відновлення. Раніше вважалося, що після завершення активної фази шторму плазмова оболонка повертається до норми відносно швидко – зазвичай це питання кількох десятків годин. Проте цього разу супутник Arase зафіксував аномалію: процес регенерації розтягнувся на кілька діб. Виснажена плазмосфера лишалася вразливою значно довше, ніж показували комп'ютерні моделі, йдеться в дослідженні, яке опублікували 20 листопада у журналі Earth, Planets and Space.

Що це нам дає?

Це спостереження кардинально змінює розуміння космічної погоди. Плазмосфера відіграє ключову роль у захисті супутників від високоенергетичних електронів радіаційних поясів Ван Аллена. Коли ця "подушка безпеки" зникає або стоншується на тривалий час, низькоорбітальні апарати та системи GPS опиняються під загрозою радіаційного пошкодження.

Отримані дані допоможуть скоригувати прогнози космічної погоди, адже тепер зрозуміло: після "великого удару" Земля залишається "оголеною" перед космічною радіацією довше, ніж ми думали. Це критично важливо для планування майбутніх пілотованих місій та захисту орбітальної інфраструктури, яка стає все більш вразливою до примх нашої зірки.

Пригадуємо бурю

Вчені нагадують, що той травневий шторм належав до класу G5 – найвищого рівня за шкалою геомагнітної активності. Полярні сяйва тоді були настільки сильними, що дісталися аж до екватора. Бачили їх тоді й в Україні. Зокрема, побачити вражаюче явище пощастило жителям Київської, Харківської та Сумської областей, а вже за кілька днів сяйва розтягнулися майже по всій території країни, від сходу до заходу.

Ця буря, яка розтягнулася на три дні, стала найсильнішою з часів так званих "Геловінських штормів" 2003 року. Її причиною стала серія потужних сонячних спалахів та викидів корональної маси з великого й складного скупчення сонячних плям. З 8 по 14 травня цей регіон виробив щонайменше 11 сонячних спалахів X-класу, найвищого за потужністю. Крім того, в сусідні дні спостерігалися менші за інтенсивністю збурення.

Кілька викидів корональної маси, рухаючись до Землі з різною швидкістю, злилися в один потужний потік плазми. Це призвело до тривалого та інтенсивного впливу на магнітосферу Землі. Вчені назвали цю подію одним з наймасштабніших світлових шоу за останні 500 років. Джерела зазначали, що сяйва спостерігали в Мексиці та в тропічних регіонах, а фотографії світіння в небі публікували навіть на островах, що розташовані за екватором.

Ще одним наслідком стали збої в роботі супутників Starlink компанії SpaceX. Ілон Маск тоді попередив про погіршення зв'язку, зазначивши, що супутники перебувають під сильним тиском через магнітну бурю.

Подібні події трапляються вкрай рідко, але саме вони дозволяють виявити слабкі місця в наших знаннях про навколоземний простір.